§ 2. Форма заповіту. Порядок посвідчення заповіту

Заповітом імперативне визначаються вимоги щодо форми заповіту. Так, в порядку ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення¹. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту тягне за собою його нікчемність (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

За загальним правилом, заповіт повинен має підписаний заповідачем особисто. Але у випадках, коли останній не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Така особа не є представником заповідача, оскільки виконує суто технічну дію, до того ж обов'язково у присутності останнього.

Посвідчення заповіту нотаріусом. До переваг нотаріальної форми заповіту належать: гарантії закріплення справжньої волі заповідача і таємниця заповіту до смерті заповідача, усунення можливості стороннього впливу на заповідача, можливість скласти заповіт (проект заповіту) юридичне грамотно та відповідно до вимог закону, що в майбутньому забезпечує виконання останньої волі заповідача в межах, визначених законом, тощо. В порядку ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем особисто або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Крім того, нотаріус вправі за заявою особи, яка до нього звернулася, на підставі ст. 4 Закону України «Про нотаріат» скласти проект заповіту.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Відповідно до п. 160 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. При цьому заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст ст. 1241 ЦК України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст ст. 1307 ЦК України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору

Відомості про заповіти підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр¹. При внесенні відомостей до Спадкового реєстру нотаріус обов'язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).

Текст заповіту має бути викладений на спеціальному бланку відповідно до вимог п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Нотаріальні дії щодо посвідчення заповіту без використання спеціального бланку є нечинними.

За посвідчення заповіту нотаріусом стягується державне мито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян² відповідно до ст. З Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито».

Посвідчення заповіту іншими посадовими, службовими особами. Закон дозволяє в окремих випадках посвідчувати заповіти не тільки нотаріусам, а й іншим посадовим, службовим особам. Зокрема, згідно зі ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування¹. Такі особи посвідчують заповіти на підставі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 р. Відомості про посвідчення посадовими особами заповітів підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

Крім того, у ст. 1252 ЦК України передбачені випадки, коли заповіти можуть бути посвідченими уповноваженими на це посадовими, службовими особами.

Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.

Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора. Посвідчення таких заповітів визначається Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 419 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2006 р. № 940). Відповідно до п. 23 зазначеного Порядку, заповіт складається і посвідчується у двох примірниках. Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірнику той самий день передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до державного нотаріального архіву м. Києва.

Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру.

Слід вказати на те, що перелік осіб, наділених правом посвідчувати заповіти, є вичерпним. Утім на практиці виникають непоодинокі випадки посвідчення заповітів іншими, ніж встановлено в законі, посадовими та службовими особами, що тягне за собою визнання судами таких заповітів недійсними.

Так, Богуславським районним судом Київської області було визнано недійсним заповіт, посвідчений завідуючим відділення АРІТ Богуславської районної лікарні. Суд дійшов висновку, що заповіт було посвідчено із порушенням ч. 7 та Уст. 1252 ЦК України, оскільки заповіт хворого, що перебуває на лікуванні, має посвідчуватися головним лікарем лікарні або черговим лікарем лікарні обов'язково при свідках, чого не було дотримано при складенні заповіту, і це є порушенням вимог закону, що ставляться до форми заповіту. Тобто посвідчення заповіту було проведене не тією посадовою особою, що передбачає закон, і без залучення свідків, присутність яких була обов'язковою, а тому вказаний правочин визнаний недійсним.

Посвідчення заповіту консулом. За межами території України повноваження щодо посвідчення заповітів покладено на консульських посадових осіб (далі за текстом - консул), які працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Порядок посвідчення заповіту консулом регулюється Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах¹.

Консул посвідчує заповіт у приміщенні дипломатичного представництва та консульської установи. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості вчинюваних нотаріальних дій, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території діяльності дипломатичного представництва або консульської установи, у межах консульського округу.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням дипломатичного представництва чи консульської установи України, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні тощо) із зазначенням адреси, а також часу вчинення нотаріальної дії та причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Консул може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем, про що останній зазначає перед своїм підписом.

Усі нотаріальні дії, учинені консулами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Причому нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Посвідчені консулом заповіти зберігаються у справах консула до їх передачі через Міністерство закордонних справ України до Київського міського державного нотаріального архіву у встановленому порядку.

Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.

Посвідчення заповіту при свідках. Відповідно до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчено при свідках. Участь свідків у процесі посвідчення заповіту є обов'язковою:

- якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт;

- посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою в порядку ст. 1252 ЦК України.

Отже, посвідчення заповіту при свідках може відбуватися як за бажанням заповідача, так і в обов'язковому порядку. Причому в останньому випадку недотримання цієї вимоги тягне за собою нікчемність заповіту.

Залучені до процесу посвідчення заповіту свідки мають засвідчити: а) заповідач на момент складення та посвідчення заповіту розумів значення своїх дій та міг керувати ними (такий факт може бути встановлений свідками лише візуально); б) заповідач висловив свою істинну волю, до нього не застосовувався психічний або фізичний вплив; в) заповідач особисто підписав заповіт або на його прохання заповіт підписала в його присутності інша особа.

Залучення свідків до процесу посвідчення заповіту надалі ускладнить визнання заповіту недійсним.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Не можуть бути свідками:

нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

спадкоємці за заповітом;

члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави визнаний недійсним заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори. Оспорюваний заповіт було посвідчено при свідках у зв'язку з тим, що заповідач була неписьменною. Проте один зі свідків його посвідчення - П. - був рідним онуком спадкодавця - рідним сином її доньки та позивачки по справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заповіт складено з порушенням вимог закону -п.Зч.4 ст. 1253 ЦК України у частині його посвідчення, тому що посвідчено особою, яка е близьким родичем спадкодавця - її рідним онуком, у зв'язку з чим такий заповіт є нікчемним.

У мотивувальній частині судового рішення зазначено наступне: «нормою ч. 1 ст. 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений з порушенням вимог закону щодо його посвідчення, є нікчемним, тобто таким, що не потребує додаткового визнання його недійсним. Разом з тим, нормою ч. 2ст. 215 ЦК України позивачеві надано право на звернення до суду для визнання недійсним нікчемного правочину, яким вона і скористалася, позиваючись про визнання недійсним заповіту від 20 жовтня 2004 року, складеного державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори»¹.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Відповідно до п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки можуть залучатися при посвідченні будь-якого з видів заповіту, зокрема, заповіт подружжя, заповіт з умовою.