Розділ 2. Індивідуальна тема практики в контексті наукової проблематики, розроблюваної на базі практики

На базі практики я працювала над дипломним дослідженням на тему:« «Розвиток емоційного інтелекту та його зв'язок з самооцінкою в молодшому шкільному віці »

Актуальність. Феномен емоційного інтелекту визнається в усьому світі все більшим числом дослідників. Важливість, і необхідність розвитку складових емоційного інтелекту як факторів, що сприяють особистісному і професійному зростанню індивіда і впливають на його успішність у житті, також незаперечні.

Раніше інтелектуальна сторона життя людини протиставлялася емоційної складової особистості. В даний час визнається, що емоція, як особливий тип знання, може дати людині можливість успішно адаптуватися до умов навколишнього середовища і співвідноситься з категорією інтелект. Емоції та інтелект здатні об'єднатися в своїй практичній спрямованості. Дана інтеграція необхідна для гармонійного розвитку особистості.У сучасному суспільстві проблема компетентності у розумінні та вираженні емоцій стоїть досить гостро, оскільки культ раціонального ставлення до життя набуває все більше число прихильників, що, в принципі, суперечить психофізіологічних і соціальних особливостей і потреб людини. Багато дослідників підкреслювали соціальний зміст емоцій, відзначаючи, що суспільство, що піклується про вдосконалення розуму, припускається помилки, бо людина більше людина в тому, як вона відчуває, ніж як вона думає. Дійсно, культ раціональності та високий освітній ценз не зможуть сприяти розвитку гуманістичного світогляду та емоційної культури людини.

За даними останніх нейрофізіологічних досліджень, без емоцій взагалі неможливо приймати які б то не було рішення. Відомий нейрофізіолог Антоніо Дамасіо написав про це книгу під назвою «Помилка Декарта». Назва книги пов'язано з відомою фразою Декарта: «Я мислю - отже, існую». З точки зору сучасної науки більш правильним є варіант: «Я відчуваю - значить, існую». Дамасіо стверджує, що остаточний імпульс на користь того чи іншого вибору відбувається з відділів мозку, що відповідають за емоції.

Особливу ж важливість і актуальність розвиток емоційного інтелекту набуває в дошкільному та молодшому шкільному віці, оскільки саме в ці періоди йде активне емоційне становлення дітей, вдосконалення їх самосвідомості, здатності до рефлексії та децентрації (вміння стати на позицію партнера, враховувати його потреби і почуття).

Мета дослідження. Виявити сутність емоційного інтелекту та його зв'язок з самооцінкою в молодших школярів.

Об’єкт дослідження. Самооцінка та емоційний інтелект молодших школярів.

Предмет дослідження. Структура, сутнісні ознаки, функції та особливості прояву емоційного інтелекту та самооцінки в молодшому шкільному віці.

Гіпотеза полягає в тому, що емоційний інтелект та самооцінка мають кореляційний взаємозв’язок.

Відповідно до мети, визначено такі завдання:

• розглянути емоційний інтелект особистості, його сутнісні ознаки, функції

• вивчити структуру емоційного інтелекту в молодшому шкільному віці, особливості його прояву і розвитку

• виявити взаємозв'язок емоційного інтелекту з самооцінкою

• зробити певні висновки та підтвердити або спростувати гіпотезущодо можливого зв’язку.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що встановлюється закономірність між емоційним інтелектом та самооцінкою, обґрунтовано необхідність цілеспрямованого розвитку емоційного інтелекту в молодшому шкільному віці.

Теоретична модель:

Самооцінка як чинник вияву емоційного інтелекту в молодшому шкільному віці

Дитина не народжується на світ з якимось ставленням до себе. Як і всі інші особливості особистості, її самооцінка складається в процесі виховання, в якому основна роль належить сім'ї та школі. Важливе місце у житті молодших школярів займають і взаємини з однолітками. Формування самооцінки триває в шкільні роки: конкретні оцінки вчителів і оточення, успіхи в навчанні, мають сприяти формуванню адекватної самооцінки. Навчальна успішність стає чи не головним критерієм оцінювання особистості школяра. Разом з оцінкою вчителя та батьківським ставленням, навчальна успішність є вагомим чинником формування самооцінки школяра та його соціального статусу. Самооцінка – це знання людиною самого себе і ставлення до себе в їх єдності. Самооцінка включає в себе виділення людиною власних умінь, вчинків, якостей, мотивів і цілей своєї поведінки, їх усвідомлення та оціночне до них ставлення. Уміння людини оцінити свої сили і можливості, прагнення, співвіднести їх із зовнішніми умовами, вимогами навколишнього середовища, вміння самостійно ставити перед собою ту чи іншу мету має величезне значення у формуванні особистості. Основними засобами і прийомами самооцінки є самоспостереження, самоаналіз, самозвіт, самоконтроль, порівняння.

Однією з складових самооцінки являється емоційно – афективна оцінка того уявлення, яке ми складаємо про себе. Оцінка себе певним чином впливає на розвиток емоційного інтелекту. Діти з заниженою самооцінкою дуже рідко мають високий показник EI, рівно як і низький показник EI рідко супроводжується високою самооцінкою.

Самооцінка дитини виявляється не лише в тому, як вона оцінює себе, але і в тому, як вона відноситься до досягнень інших. Із спостережень відомо, що діти з підвищеною самооцінкою не обов'язково розхвалюють себе, зате вони охоче бракують все, що роблять інші. Учні із зниженою самооцінкою, навпаки,схильні переоцінювати досягнення товаришів.    Діти, які не є критичні до себе, часто дуже критичні до інших. Якщо маленькому школяру, який зазвичай отримує хороші оцінки і високо оцінює себе, дати на оцінку його власну роботу і таку ж за якістю роботу, виконану іншим, то собі він поставить 4 або 5, а в роботі іншого знайде безліч недоліків.

Від самооцінки школяра залежить характер його спілкування, відносини з іншими людьми, успішність його діяльності, подальший розвиток його особистості. Адекватна самооцінка дає дитині моральне задоволення. Самооцінка, особливо здібностей і можливостей особистості, виражає певний рівень домагань, визначається як рівень завдань, які особистість ставить перед собою в житті і до виконання яких вважає себе здатною. Рівень домагань дитини і, отже, характер її самооцінки яскраво виявляються в різних ситуаціях вибору, як у важких життєвих ситуаціях, так і в повсякденній діяльності, в громадській роботі. Позитивна самооцінка – основа життєвого успіху дитини, а важливе місце в досягненні життєвого успіху займає емоційний інтелект.

Нові дослідження показують: несподівано велика кількість сучасних дітей погано читають обличчя . Невміння розпізнати самі базові емоції і правильно відреагувати - основна причина проблем у спілкуванні.

Дослідники з чиказького медичного центру (Rush University Medical Center) оцінили емоційний інтелект дітей від 4 до 17 років. Багато дітей виявилися не здатними відповісти, добре чи зле обличчя зображено на картинці.

Та ж на умінні розуміти почуття інших і висловлювати власні базується соціальна компетентність, тобто вміння жити в групі. А за допомогою оцінки емоційного інтелекту можна зрозуміти, чому здорові діти з високим рівнем розумового розвитку виявляються вигнанцями в суспільстві однолітків, від чого зрозуміло страждає самооцінкая