Тема 10. Держава та її економічні функції в ринковій економці.

План лекції та семінару:

1. Причини і необхідність державного втручання в економіку

2. Економічні функції держави.

3. Форми і методи державного регулювання економіки.

1. Причини і необхідність державного втручання в економіку

Активна участь держави в соціально-економічному розвитку країни є атрибутом соціальне орієнтованої ринкової економіки. Розумний симбіоз ринкових і державних регуляторів дає можливість забезпечувати реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства: досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку і соціальної справедливості.

Говорячи про механізм дії ринку, слід мати на увазі, що він – не всемогутній. На певному етапі розвитку сама ринкова система руйнує свою основну ознаку – вільну конкуренцію, і розвиваються процеси самогальмування, які роблять неможливим нормальне суспільне відтворення. Інакше кажучи, йдеться про певні негативні наслідки ринкового саморегулювання. Назвемо лише окремі з них.

1. Розвиток ринкової економіки в умовах вільної конкуренції неминуче приводить до високої концентрації і централізації виробництва й капіталізму, що породжує монополію. Останні придушують вільну конкуренцію, оскільки контролюють ціни, нав’язують свої умови ринку з метою отримання високих прибутків. Усе це паралізує і руйнує створений віками ринковий механізм вільної конкуренції, який забезпечував прогресивний розвиток продуктивних сил.

2. Ринкові відносини неминуче призводять до безробіття. Утворення відносно надлишкового населення – це наслідок ринкового критерію оцінки зайнятості. Ринкова економіка вимагає наявності безробіття, тобто незайнятого населення. Наявність безробіття забезпечує підприємцям великий прибуток, оскільки дає можливість зменшувати заробітну плату зайнятій частині населення, збільшувати тривалість робочого дня та інтенсивність праці, обмежувати пропозицію товарів, щоб не допустити зниження цін тощо.

3. Ринкова економіка не може забезпечити повне використання матеріальних ресурсів. Про це свідчить циклічний розвиток виробництва. На фазі кризи руйнуються продуктивні сили суспільства. Навіть у період піднесення економіки хронічним стало неповне використання виробничих потужностей.

4. Ринкова економіка неспроможна забезпечити розвиток НТП, прогресивну структуру виробництва та ін. Ринок дає лише інформацію про поточні економічні проблеми. Наприклад, про необхідність зменшення собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

5. При ринковій економіці відсутня можливість відтворення у галузях, які не дають прибутку, але продукція яких вкрай потрібна суспільству. Наприклад, в усіх країнах сільське господарство є збитковим. Ринковий механізм неминуче призводить до зростання цін на продукцію сільського господарства.

6. Ринок не може забезпечити навіть просте відтворення у сфері суспільних товарів та послуг. Суспільні товари – це товари, що споживаються спільно всіма членами суспільства, тобто це суспільний транспорт, система освіти і охорони здоров’я, оборона, управління, охорона правопорядку тощо.

7. Ринковий механізм виявляється нездатним відтворити стан навколишнього середовища. Намагання приватних фірм уникнути розв’язання екологічних проблем у процесі своєї діяльності і за рахунок цього скорочувати витрати виробництва приводить до екологічної кризи.

8. Ринкова економіка не тільки не в змозі врахувати потреби всього населення, а й постійно розшаровує суспільство на багатих та бідних і цим створює загрозу своєму існуванню.

Отже ринковий механізм має певні межі своєї дії. Його ефективне функціонування можливе лише за умови активного державного регулювання економіки.

Історичні особливості й різноманітність практики господарювання зумовили існування різних поглядів щодо ролі держави у вирішенні соціально-економічного розвитку країни. Ці погляди знайшли своє відображення в основних економічних течіях.

Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економічній системі.

МЕРКАНТИЛІСТИ

Вважали багатством країни золото і срібло, заохочували накопичення їх у країні. Відстоювали економічну політику протекціонізму

ФІЗІОКРАТИ

Вбачали основну роль держави у створенні умов для розвитку сільського господарства як єдиної продуктивної сфери

КЛАСИЧНА ТЕОРІЯ САМОРЕГУЛЮВАННЯ

Визнає ринковий механізм найкращим інструментом, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює рівновагу між попитом і пропозицією. Роль держави зводиться до забезпечення законності, порядку, включаючи гарантії прав власності й виконання контрактів

МАРКСИЗМ

Декларує відміну приватної власності. Держава повністю, свідомо та цілеспрямовано контролює економічну

діяльність, розподіл ресурсів, доходів тощо

КЕЙНСІАНСТВО

Вважає, що система ринкових економічних відносин не є досконалою і саморегулюючою, що максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити лише

активне втручання держави в економіку. Об'єктивна

необхідність державного регулювання економічної активності (заохочення інвестиційної діяльності, державні

замовлення, закупівлі, підвищення рівня зайнятості)

НЕОКЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ (МОНЕТАРИЗМ, РАЦІОНАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ, ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ)

Розглядають ринкову економіку як таку, що здатна до автоматичного саморегулювання; роль держави обмежується жорсткою грошово-кредитною політикою. Мінімізація державного втручання в економіку (регулювання грошового обігу, скорочення прибуткового податку, соціальних витрат тощо)

НЕОКЕЙНСІАНСТВО

Не передбачає втручання держави у відносини власності. Усі заходи державного регулювання стосуються сфери обігу, перерозподілу доходів. Систематизація заходів прямого державного регулювання з метою забезпечення стійких темпів економічного розвитку

НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ

Є теоретичною основою змішаної системи державного регулювання економіки: поєднує інструментарій кейнсіанської теорії бюджетного, податкового, фінансово-кредитного державного регулювання економіки з точнішим врахуванням і широким використанням ринкових умов (конкуренції, динаміки цін та ін.)

СОЦІАЛЬНО-ІНСТИТУЦЮНАЛЬНИЙ НАПРЯМ

Пропонує посилити вплив соціально-психологічних та політичних факторів (інститутів) на економічний розвиток. Центральну проблему розвитку й оновлення економіки вбачає у створенні системи соціального контролю над економікою (від внутрішньофінансового корпоративного рівня до організації соціального контролю на макрорівні, реалізація якого пов'язана з активною діяльністю держави)

Наведені у схемі теорії були науковою базою формування економічної політики держави, виконання нею своїх функцій.