15. Промивання шлунка Промивання шлунка за допомогою товстого зонда

Оснащення. Стерильні: лоток, товстий зонд діаметром 10 мм, скляна трубка-перехідник, гумова трубка завдовжки 70—80 см для подовження зонда, скляна лійка, шприц Жане, гумові рукавички — 2 пари; інші: кухоль, затискач, відро 8—10 л з перевареною водою або розчином калію перманганату 1 : 10000 температури 28—32 С, миска для промивних вод, посудина для відправки промивних вод до лабораторії, клейончасті фартухи для медичної сестри, її помічниці та пацієнта.

1. Проведіть психологічну підготовку пацієнта.

2. Якщо в пацієнта є зубні протези, запропонуйте зняти їх.

3. Посадіть пацієнта на стілець так, щоб він спиною впирався в його спинку.

4. Надягніть пацієнтові фартух.

5. Попередьте, щоб пацієнт тримав руки на колінах, не заважав виконувати процедуру.

6. Між ногами пацієнта поставте миску для збирання промивної води.

7. Надягніть фартух на себе і запропонуйте надягнути його ва­шій помічниці.

8. Вимийте руки і висушіть їх, надягніть гумові рукавички.

9. Візьміть стерильний шлунковий зонд, відміряйте відстань у пацієнта від різців до пупка.

10. Змочіть кінець зонда перевареною водою, на дистальний кі­нець накладіть затискач.

11. Запропонуйте пацієнтові широко відкрити рот, висунути язик і вимовити звук “а”.

12.Заокруглений кінець зонда покладіть на корінь язика, попро­сіть пацієнта зробити ковток і в цей момент проведіть зонд у стра­вохід.

13.Поступово пропонуйте пацієнтові ковтнути зонд до відповід­ної мітки (у середньому 45—50 см).

14.При позивах до блювання припиніть уведення зонда. Запро­понуйте пацієнтові зробити глибокий вдих носом і затримати при цьому дихання, утримуючи зонд губами.

15.Коли зонд уведено до потрібної мітки, то приєднайте до нього скляний перехідник, гумову трубку та лійку.

16.Зніміть затискач, опустіть лійку до рівня колін, тримайте її трохи нахиленою, наливайте в неї воду, поступово піднімайте лійку вище голови пацієнта і введіть у шлунок 500—600 мл води.

17.Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня колін пацієнта і промивна вода виділиться із шлунка. Коли лійка запов­ниться промивною водою, нахиліть її над мискою.

18.Стежте за тим, щоб кількість виділеної рідини приблизно дорівнювала кількості введеної води.

19.Такі дії повторіть декілька разів до появи чистої води, з кож­ним разом поступово збільшуйте введення води до 1 л.

Якщо проминання шлунка здійснюється через 2—3 год після отруєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі знахо­диться в кишках, промивання шлунка закінчіть уведенням через зонд 60 мл 25 % розчину магнію сульфату.

1.Після закінчення процедури від’єднайте лійку, швидким ру­хом витягніть зонд, притримуючи його пелюшкою чи серветкою.

2.Промивну воду огляньте, покажіть лікареві. У разі потреби частину промивної води відлийте в посудину, промаркуйте та від­правте до лабораторії.

3.Продезінфікуйте використане оснащення.

4.Вимийте та висушіть руки.

5.Зробіть позначку у відповідній медичній документації.

Запам'ятайте! Доцільніше під час процедури пацієнтові надати положен­ня лежачи на лівому боці з опущеною нижче тулуба головою, що знижує ри­зик аспірації промивних вод і рідина не надходить у кишківник під дією сили тяжіння. У разі появи домішок крові у промивних водах процедуру припиніть і викличте лікаря. Якщо пацієнт непритомний, то вводять тонкий шлунковий зонд, змазаний гліцерином, через ніс або лікар-реаніматолог уводить зонд через рот за допомогою ларингоскопа. Циліндр шприца Жане можете використати як лійку або за допомогою шприца Жане введіть відповідну кількість води і, у разі потреби, відсмокчіть промивну воду вакуумним способом. Великий об’єм одно­разово введеної рідини сприяє відкриттю пілоруса та спрямуванню рідини, що містіть отруту, до кишківника, де відбувається найінтенсивніший процес усмок­тування отрути. Баланс між кількістю введеної та виведеної рідини не повинен перевищувати 1 % маси тіла пацієнта. Через недостатній контроль за кількістю введеної та виведеної рідини. Ü надлишок в організмі призводять до розвитку так званого отруєння водою, особливо у дітей. У разі отруєння кислотами вводять 2 % розчин натрію гідрокарбонату. У разі отруєння основами — 0,1 % розчин лимонної кислоти.