Основні правила внутрішньовенного струминного введення препаратів

Внутрішньовенне введення препаратів вимагає надзвичайної уважності. Готуючи будь-який препарат для внутрішньовенного введення, медична сестра повинна знати назву препарату, його кон­центрацію, термін придатності, призначену лікарем дозу, сумісність препаратів, швидкість уведення. Для цього можна використати анотацію-інструкцію, що додається до лікарських препаратів. Пре­парати для внутрішньовенного струминного введення необхідно вво­дити протягом 1—3 хв, а сильнодійні препарати — зі швидкістю 1 мл за 1 хв. Якщо пацієнтові вперше вводиться препарат, то необхідно після введення 1—2 мл тимчасово на мить припинити його введен­ня і запитати, як почуває себе пацієнт. Після позитивної відповіді продовжити введення препарату. При неадекватній реакції пацієнта треба негайно припинити ін’єкцію, з’ясувати причину такої реакції, викликати лікаря, але із вени не виходити.

10.Визначення пульсу, графічне зображення

в температурному листку.

Визначення пульсу Характеристика основних параметрів пульсу

Пульс — це періодичні коливання стінок артерій унаслідок руху крові та зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця. За ха­рактером пульсу можна визначити стан серцево-судинної системи та загальний стан пацієнта.

Частота пульсу у здорової людини становить 60—80 за 1 хв і відповідає кількості серцевих скорочень. Частоту серцевих скоро­чень понад 80 за 1 хв називають тахікардією, а частоту серцевих ско­рочень менше ніж 60 за 1 хв — брадикардією.

Наповнення пульсу визначають за кількістю крові, яка утворює пульсову хвилю й залежить від систолічного об’єму серця. У разі доб­рого наповнення під пальцями відчуваються високі пульсові хвилі, у разі поганого — малі пульсові хвилі. Частий, ледве відчутний пульс, називають ниткоподібним.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерій натиску пальця. Його визначають силою, з якою необхідно притиснути стінкуартерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, зумовленому діяльністю серця й тонусом судинної стінки. Так, у разі гіпертонічної хвороби судину здавити важко. Та­кий пульс називають напруженим, або твердим. Навпаки, у разі різ­кого зниження артеріального тиску, наприклад при колапсі, навіть легке натискання на артерії призводить до зникання пульсу. Такий пульс називають м'яким.

У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однаковими інтервалами між пульсовими хвилями.

У разі захворювання серцево-судинної системи часто виникають аритмії.

Найважливішим для оцінювання стану здоров’я людини є такі види аритмії:

1.екстрасистолічна — між двома черговими скороченнями серця виникає додаткова систола ( екстрасистола). Пауза, що настає за екс- трасистолою, називається компенсаторною паузою і є значно довшою від звичайної. Екстрасистоли можуть бути поодинокими і групови­ми. При деяких захворюваннях виникають напади екстрасистолічної тахікардії, які можуть тривати від декількох секунд до кількох діб;

2.при фібриляції передсердь (миготливій аритмії) відсутні закономірності ритму та на­повнення пульсу. Вона характерна для тяжкого ураження міокарда;

3.дуже часто в умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу у при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає периферій­них артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов’язково треба порахувати кількість серцевих скорочень, скориставшись до­помогою колеги. Різниця цих показників і є дефіцитом пульсу.