- •Пояснювальна записка
- •1.Підготовка пацієнтів і взяття біологічного матеріалу до лабораторних діагностичних процедур
- •1.1 Взяття крові з вени на аналізи
- •Взяття крові з вени для імунологічних і біологічних досліджень
- •Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження
- •Особливості взяття крові з вени на коагулограму
- •Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю
- •Взяття крові на віл-інфекцію
- •1.2Збирання сечі для різного виду лабораторних досліджень
- •Для загального клінічного аналізу
- •Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі
- •Для визначення амілази
- •Для визначення 17-кетостероїдів
- •Для бактеріологічного дослідження
- •Збирання сечі для дослідження за методом Зимницького
- •1.3Збирання мокротиння для різного виду лабораторних досліджень Збирання мокротиння для загального клінічного аналізу
- •Збирання мокротиння для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •Збирання мокротиння для бактеріологічного дослідження та виявлення чутливості до антибіотиків
- •1.4 Збирання калу для різного виду лабораторних досліджень Збирання калу для копрологічного дослідження
- •Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів
- •Збирання калу дія дослідження на виявлення ентеробіозу
- •Збирання калу дія дослідження на наявність прихованої крові
- •Збирання калу для бактеріологічного дослідження
- •1.5Зондові маніпуляції Трьохфазне дуоденальне зондування
- •П'ятифазне дуоденальне зондування
- •Сліпе зондування (тюбаж)
- •Експрес-методика внутрішньошлункової рН-метрії
- •2.1 Ендоскопічні маніпуляції
- •Підготовка пацієнта до бронхоскопії
- •Здійснення місцевої анестезії перед бронхоскопією. Допомога лікареві
- •Підготовка пацієнта до езофагогастродуоденоскопіі. Асистування лікареві під час проведення процедури
- •Асистування лікареві під час проведення езофагогастродуоденоскопії Медична сестра має широке коло обов’язків.
- •Підготовка пацієнта до колоноскопії
- •Підготовка пацієнта до ректороманоскопії
- •2.2Рентгенологічні методи Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка та верхнього відділу тонкої кишки
- •Підготовка пацієнта до іригоскопії (рентгенологічного дослідження товстої кишки)
- •Підготовка пацієнта до пероральної холецистографії та холангіографії
- •Підготовка пацієнта до внутрішньовенної холецистографії
- •Підготовка пацієнта до оглядової урографії
- •Підготовка пацієнта до внутрішньовенної урографії
- •Вимірювання температури тіла, графічне зображення Вимірювання температури тіла в пахвовій ямці та пахвинній складці
- •Підрахунок частоти дихальних рухів Спостереження за диханням
- •Роздавання ліків пацієнтам для внутрішнього вживання Роздача медикаментів пацієнтам для внутрішнього застосування
- •Застосування мазі, крему, присипок, примочок Застосування лікарських препаратів через шкірні покриви
- •Змащування шкіри
- •Розтирання шкіри
- •IV спосіб
- •Використання примочок
- •7.Виконання найпростіших фізіотерапевтичних процедур (застосування гірчичників, зігрівальних компресів) Використання гірчичників
- •8.Розведення та набирання в шприц антибіотиків Проведення проб на чутливість до антибіотиків
- •Розведення антибіотика для проведення діагностичних проб на індивідуальну чутливість організму до препарату
- •9.Виконання всіх видів ін’єкцій (внутрішньошкірної, підшкірної, внутрішньом’язевої, внутрішньовенної). Техніка внутрішньошкірних ін'єкцій
- •Техніка підшкірних ін'єкцій
- •Підшкірне введення олійних розчинів
- •Особливості введення інсуліну
- •Особливості введення гепарину
- •Техніка внутрішньом’язових ін'єкцій
- •Особливості введення біциліну
- •Техніка внутрішньовенних ін’єкцій
- •Основні правила внутрішньовенного струминного введення препаратів
- •10.Визначення пульсу, графічне зображення
- •Визначення пульсу Характеристика основних параметрів пульсу
- •Судини, які найчастіше використовують для пальпації пульсу
- •Запис показників частоти пульсу в температурний листок
- •11.Вимірювання ат, графічне зображення
- •Вимірювання артеріального тиску за допомогою сфігмоманометра слуховим методом Короткова
- •Визначення артеріального тиску за допомогою електронного сфігмоманометра
- •Визначення артеріального тиску осциляторним методом (без фонендоскопа)
- •12.Визначення добового діурезу і водного балансу
- •Визначення добового діурезу.
- •Визначення водного балансу
- •13.Монтаж системи для внутрішньовенного крапельного введення ліків. Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином
- •Техніка внутрішньовенних інфузій (вливань)
- •Підготовлені флакони поставте на продезінфіковану тумбочку біля ліжка пацієнта, накрийте стерильною серветкою. На етикетках усіх флаконів попередньо зазначте номер палати і прізвище пацієнта.
- •14.Профілактика пролежнів
- •15. Промивання шлунка Промивання шлунка за допомогою товстого зонда
- •Промивання шлунка беззондовим методом (здійснюється в домашніх умовах)
- •16.Використання газовивідної трубки
- •17.Виконання постановки клізм (очисної, сифонної, олійної, гіпертонічної, медикаментозної). Використання очисної клізми
- •Використання сифонної клізми
- •Використання олійної клізми
- •Виконання гіпертонічної клізми
- •Використання медикаментозної клізми з уведенням 1—2 л рідини
- •18.Здійснення катетеризації сечового міхура м’яким катетером. Катетеризація сечового міхура у жінок
- •Катетеризація сечового міхура у чоловіків
- •19.Накладання зігрівального компресу
- •20.Складання набору інструментарію та асистування лікареві при пункціях. Пункція плевральної порожнини (плевроцентез). Асистування лікареві
- •Особливості виконання лікувального плевроцентезу
- •Положення пацієнта під час виконання процедури
- •Допомога лікареві під час процедури
- •Допомога пацієнтові в разі виникнення ускладнень
- •Пункція черевної порожнини (лапароцентез). Асистування лікареві
- •Методика виконання лапароцентезу і допомога лікареві
Особливості введення біциліну
Біцилін-3 і біцилін-5 — препарати пеніцилінового ряду пролонгованої дії. Так, суспензію на воді для ін’єкцій біциліну-3 — 600 000 ОД уводять внутрішньом’язово 1 раз у 7 днів, біциліну-5 — 1 500 000 ОД вводять 1 раз у 4 тиж.
У зв’язку з тим що суспензія біциліну кристалізується і забиває просвіт голки, потрібно все робити правильно і швидко. Проби (скарифікаційну, внутрішньошкірну і внутрішньом’язову) виконують розчином бензилпеніциліну натрієвої солі. У стегно вводять внутрішньом’язово 10 000 ОД другого розведення пеніциліну. Спостерігають за станом пацієнта протягом доби.
1. Переконавшись, що пацієнт нормально переносить бензилпеніциліну натрієву сіль, безпосередньо перед уведенням в асептичнихумовах у флакон біциліну-3 введіть 6 мл води для ін’єкцій або стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду. У флакон із біциліном-5 уведіть 10 мл розчинника.
2. Струсіть інтенсивно флакон.
3. Утворену суспензію швидко наберіть у шприц.
4. Замініть голку.
5. Знезаразьте анатомічну ділянку.
6. Струсіть інтенсивно шприц, випустіть повітря із голки і введіть препарат у сідничний м’яз.
Запам’ятайте!Одноразово внутрішньом’язово можна вводити не більше, ніж 10 мл розчину. Не варто виконувати ін’єкцію в напружений м’яз, оскільки це може призвести до утрудненого введення голки і навіть до її ламання. Не виконуйте ін’єкцію пацієнтові в положенні стоячи, тому що пацієнт може знепритомніти. Якщо голка зайшла дуже глибоко в тканини, негайно відтягніть її на 1/3 довжини. Якщо при видаленні з тканини шприц від’єднався від голки, захватіть муфту голки І і II пальцями правої руки і швидко витягніть її. При неправильному виборі анатомічної ділянки для ін’єкції голка може потрапити в нервовий стовбур, що може призвести до парезу та паралічу. При введенні ліків глибоко (в окістя) в місці ін’єкції спостерігається стійкий біль. Ті препарати, що спричинюють подразнювальну дію на тканини, рекомендується вводити методом: відтягніть шкіру та підшкірну жирову клітковину в бік на 1,5 — 2 см від місця ін’єкції. Уведіть голку, все ще відтягуючи шкіру і підшкірну жирову клітковину. Відпустіть тканини. Препарат уведіть зі птпидкістю 1 мл за 10 с. При такому методі препарат немов запечатується н м’язі і не витікає в тканини.
Техніка внутрішньовенних ін’єкцій
Оснащення. Стерильні: шприци 10; 20 мл, ін’єкційні голки завдовжки 4 см, ватні тампони, серветки, гумові рукавички, маска, ниркоподібний лоток, 70 % етиловий спирт, ліки для внутрішньовенного введення; інші: набір медикаментів для профілактики зараження СНІДом, поліетиленовий фартух, захисні окуляри, джгут, прокладка під джгут, подушечка-валик, лоток для відпрацьованого оснащення, пилочка.
1. Психологічно підготуйте пацієнта.
2. Надягніть поліетиленовий фартух.
3. Здійсніть гігієнічне миття рук, надягніть маску.
4. Обробіть руки 70 % етиловим спиртом.
5. Надягніть стерильні гумові рукавички.
6. В асептичних умовах заповніть шприц відповідним лікарським розчином.
7. Запропонуйте пацієнтові сісти або лягти і покласти звільнену від одягу руку на подушечку-валик долонею вверх. Якщо ін’єкцію ви робите в ліжку, то підстеліть під руку церату, щоб не забруднити білизну. Плече вище ліктьового згину обгорніть серветкою і накладіть венозний джгут (рука при цьому має набути ціанотичного відтінку і пульс па променевій артерії пальпуватись).
8. Для посилення венозного застою запропонуйте пацієнтові декілька разів стиснути і розтиснути кулак. Також можете злегка погладжувати руку, ніби підкачуючи кров у напрямку від кисті до ліктьового згину. У разі задовільного наповнення вени чітко контуруються і пальпуються у вигляді еластичних тяжів.
9. Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпуйте вени ліктьового згину й виберіть з них найоб’ємнішу та найменш рухому вену.
10. Обробіть гумові рукавички 70 % етиловим спиртом. Поверхню ліктьового згину знезаразьте двічі тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом знизу вверх за течією крові та лімфи, висушіть сухим стерильним тампоном.
11. І пальцем лівої руки поряд із венозним стовбуром змістіть трохи вниз шкіру і зафіксуйте венозний стовбур (кулак пацієнта при цьому стиснутий).
12. Правою рукою візьміть шприц із ліками так, щоб II палець фіксував муфту голки, а решта утримувала циліндр шприца. Зріз голки повинен бути зверху.
13. Голку встановіть під гострим кутом до поверхні шкіри у напрямку течії крові, обережним рухом проколіть шкіру і передню стінку фіксованої вени. При цьому може з’явитися таке відчуття, ніби голка потрапила в порожнечу.
Опустіть шприц і проведіть голку ще на 5—10 мм за ходом вени.
15. Злегка відтягніть поршень шприца до себе. У разі правильного положення голки у вені в шприці з'явиться кров.
16. Зніміть джгут лівою рукою і попросіть пацієнта розтиснути кулак.
17. Ще раз відтягніть поршень циліндра на себе, щоб упевнитись, що під час знімання джгута голка не вийшла із вени. При цьому в шприц вільно поступає кров.
18. Уведіть лікарський препарат повільно, щоб він змішався з кров'ю і не подразнював стінку вени, а також не спричинив небажаної реакції організму.
19. Після введення лікарської речовини прикладіть до місця ін'єкції стерильний ватний тампон і швидким рухом виведіть голку з вени.
20. Запропонуйте пацієнтові зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути тампон на 3—5 хв. Якщо пацієнт непритомний, то зафіксуйте самі місце пункції або накладіть стерильну серветку й закріпіть її бинтом, обмотавши його навколо руки.
21. Продезінфікуйте використане оснащення.
22. Вимийте і висушіть руки.
23. Дані занесіть у відповідний медичний документ.
Запам'ятайте! Перед пункцією вени треба переконатись, що п шприці немає повітря. При неадекватній реакції пацієнта на введення препарату треба негайно припинити ін’єкцію, але із вени не виходити, з’ясувати причину такої реакції, викликати лікаря. У маніпуляцій йому кабінеті повинна бути заповнена ізотонічним розчином натрію хлориду запасна система, щоб в екстремальній ситуації миттєво підключити її пацієнтові.
