Підшкірне введення олійних розчинів

1.Перед набиранням у шприц ампулу з олійними розчинами підігрійте на водяній бані до температури 35—36 С.

2. Після введення голки складку шкіри відпустіть і лівою рукою відтягніть поршень шприца до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка у кровоносну судину.

3. Якщо кров у шприці відсутня, то повільно введіть ліки.

4. Після введення олійних розчинів місце ін’єкції легенько про- масажуйте, а для кращого розсмоктування олійних розчинів на міс­це ін’єкції накладіть зігрівальний компрес або грілку.

Примітка. Простежте, щоб використані ватні тампони не знаходились у ліжках або на підлозі в палатах. Зберіть їх і занурте у відповідний дезінфекцій­ний розчин на 1 год, а потім викиньте у сміттєзбірник.

Особливості введення інсуліну

Оснащення. Дивись алгоритм “Техніка підшкірних ін’єкцій".

1. Дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням клінічної картини, вмісту глюкози в крові і в сечі.

2. Лікування інсуліном проводиться на тлі дієти № 9.

3. Запаси інсуліну слід зберігати в холодильнику при температурі від +2 до +8^С С. Заморожування препарату не допускається.

4. Інсулін, яким пацієнт користується на даний момент, необ­хідно зберігати при кімнатній температурі (але не вищій 22° С) в темному місці і не довше 1 міс.

5. Перед уведенням візуально оцініть стан інсуліну. Інсулін корот­кої дії у флаконі повинен бути абсолютно прозорим. На дні флакона з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним прозора рідина; у да­ному випадку осад — це не протипоказання для введення інсуліну.

6. З метою уникнення алергійної реакції на препарат інсуліну пе­ред уведенням першої дози зробіть внутрішньошкірну або скарифі­каційну пробу на індивідуальну чутливість організму.

7. Бажано ін’єкції робити інсуліновим шприцом. За відсутності інсулінового шприца треба вміти розрахувати в мілілітрах призначе­ну лікарем дозу. Активність інсуліну в 1 мл може бути 40 ОД, 80 ОД, 100 ОД. Відповідно в 0,1 мл міститься 4 ОД, 8 ОД, 10 ОД інсуліну.

Запам’ятайте!Доза інсуліну повинна бути набрана точно.

8. Слід урахувати тривалість терапевтичного ефекту препаратів інсуліну. Так, інсулін короткої дії дає терапевтичний ефект на 6— 8 год, інсулін середньої пролонгованої дії — 16—20 год, інсулін про­лонгованої дії 24—36 год.

9. Не дозволяється вводити препарат пролонгованої дії в одному шприці з інсуліном короткої дії.

10. Перед набиранням суспензії в шприц флакон потрібно струси­ти до утворення рівномірної суміші.

11. У зв’язку з можливістю виникнення уражень шкіри при цук­ровому діабеті слід особливо ретельно дотримуватись правил асепти­ки при виконанні ін’єкцій. Однак спирт знижує активність інсуліну, тому ні в якому разі не допускайте попадання навіть невеликих доз спирту в інсулін, що може бути при протиранні корка флакона або шкіри пацієнта значною кількістю спирту.

12. Ін’єкції інсуліну потрібно здійснювати за 15—20 хв до їди.

13. Для підшкірного введення інсуліну використовуйте латераль­ні поверхні живота, передньозовнішні поверхні стегон, зовнішню по­верхню плечей, сідниці. Найшвидше всмоктується інсулін із ділянок живота, найповільніше — із стегна. Рекомендується вводити інсулін уранці в живіт, увечері — в стегно або сідницю.

Запам’ятайте! Кожного разу при введенні інсуліну змінюйте місце введен­ня, тому що при постійному введенні препарату в одне й те саме місце можуть виникнути ускладнення — жирова дистрофія підшкірної жирової клітковини (ліподистрофія), рідше — гіпертрофія підшкірної жирової клітковини.

14. Уводьте інсулін між підшкірною жировою клітковиною та м’язами, що покращує абсорбцію препарату і запобігає виникнен­ню травм.

15. Уведіть голку в підшкірку під кутом 45 ; у разі довжини гол­ки до 1,5 см — під кутом 90 .

16. Уведіть інсулін повільно, щоб звести до мінімуму пошко­дження тканин.

17. Не протирайте і не масажуйте місце ін’єкції, інсулін повинен повільно абсорбуватися.