- •Пояснювальна записка
- •1.Підготовка пацієнтів і взяття біологічного матеріалу до лабораторних діагностичних процедур
- •1.1 Взяття крові з вени на аналізи
- •Взяття крові з вени для імунологічних і біологічних досліджень
- •Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження
- •Особливості взяття крові з вени на коагулограму
- •Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю
- •Взяття крові на віл-інфекцію
- •1.2Збирання сечі для різного виду лабораторних досліджень
- •Для загального клінічного аналізу
- •Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі
- •Для визначення амілази
- •Для визначення 17-кетостероїдів
- •Для бактеріологічного дослідження
- •Збирання сечі для дослідження за методом Зимницького
- •1.3Збирання мокротиння для різного виду лабораторних досліджень Збирання мокротиння для загального клінічного аналізу
- •Збирання мокротиння для виявлення мікобактерій туберкульозу
- •Збирання мокротиння для бактеріологічного дослідження та виявлення чутливості до антибіотиків
- •1.4 Збирання калу для різного виду лабораторних досліджень Збирання калу для копрологічного дослідження
- •Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів
- •Збирання калу дія дослідження на виявлення ентеробіозу
- •Збирання калу дія дослідження на наявність прихованої крові
- •Збирання калу для бактеріологічного дослідження
- •1.5Зондові маніпуляції Трьохфазне дуоденальне зондування
- •П'ятифазне дуоденальне зондування
- •Сліпе зондування (тюбаж)
- •Експрес-методика внутрішньошлункової рН-метрії
- •2.1 Ендоскопічні маніпуляції
- •Підготовка пацієнта до бронхоскопії
- •Здійснення місцевої анестезії перед бронхоскопією. Допомога лікареві
- •Підготовка пацієнта до езофагогастродуоденоскопіі. Асистування лікареві під час проведення процедури
- •Асистування лікареві під час проведення езофагогастродуоденоскопії Медична сестра має широке коло обов’язків.
- •Підготовка пацієнта до колоноскопії
- •Підготовка пацієнта до ректороманоскопії
- •2.2Рентгенологічні методи Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка та верхнього відділу тонкої кишки
- •Підготовка пацієнта до іригоскопії (рентгенологічного дослідження товстої кишки)
- •Підготовка пацієнта до пероральної холецистографії та холангіографії
- •Підготовка пацієнта до внутрішньовенної холецистографії
- •Підготовка пацієнта до оглядової урографії
- •Підготовка пацієнта до внутрішньовенної урографії
- •Вимірювання температури тіла, графічне зображення Вимірювання температури тіла в пахвовій ямці та пахвинній складці
- •Підрахунок частоти дихальних рухів Спостереження за диханням
- •Роздавання ліків пацієнтам для внутрішнього вживання Роздача медикаментів пацієнтам для внутрішнього застосування
- •Застосування мазі, крему, присипок, примочок Застосування лікарських препаратів через шкірні покриви
- •Змащування шкіри
- •Розтирання шкіри
- •IV спосіб
- •Використання примочок
- •7.Виконання найпростіших фізіотерапевтичних процедур (застосування гірчичників, зігрівальних компресів) Використання гірчичників
- •8.Розведення та набирання в шприц антибіотиків Проведення проб на чутливість до антибіотиків
- •Розведення антибіотика для проведення діагностичних проб на індивідуальну чутливість організму до препарату
- •9.Виконання всіх видів ін’єкцій (внутрішньошкірної, підшкірної, внутрішньом’язевої, внутрішньовенної). Техніка внутрішньошкірних ін'єкцій
- •Техніка підшкірних ін'єкцій
- •Підшкірне введення олійних розчинів
- •Особливості введення інсуліну
- •Особливості введення гепарину
- •Техніка внутрішньом’язових ін'єкцій
- •Особливості введення біциліну
- •Техніка внутрішньовенних ін’єкцій
- •Основні правила внутрішньовенного струминного введення препаратів
- •10.Визначення пульсу, графічне зображення
- •Визначення пульсу Характеристика основних параметрів пульсу
- •Судини, які найчастіше використовують для пальпації пульсу
- •Запис показників частоти пульсу в температурний листок
- •11.Вимірювання ат, графічне зображення
- •Вимірювання артеріального тиску за допомогою сфігмоманометра слуховим методом Короткова
- •Визначення артеріального тиску за допомогою електронного сфігмоманометра
- •Визначення артеріального тиску осциляторним методом (без фонендоскопа)
- •12.Визначення добового діурезу і водного балансу
- •Визначення добового діурезу.
- •Визначення водного балансу
- •13.Монтаж системи для внутрішньовенного крапельного введення ліків. Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином
- •Техніка внутрішньовенних інфузій (вливань)
- •Підготовлені флакони поставте на продезінфіковану тумбочку біля ліжка пацієнта, накрийте стерильною серветкою. На етикетках усіх флаконів попередньо зазначте номер палати і прізвище пацієнта.
- •14.Профілактика пролежнів
- •15. Промивання шлунка Промивання шлунка за допомогою товстого зонда
- •Промивання шлунка беззондовим методом (здійснюється в домашніх умовах)
- •16.Використання газовивідної трубки
- •17.Виконання постановки клізм (очисної, сифонної, олійної, гіпертонічної, медикаментозної). Використання очисної клізми
- •Використання сифонної клізми
- •Використання олійної клізми
- •Виконання гіпертонічної клізми
- •Використання медикаментозної клізми з уведенням 1—2 л рідини
- •18.Здійснення катетеризації сечового міхура м’яким катетером. Катетеризація сечового міхура у жінок
- •Катетеризація сечового міхура у чоловіків
- •19.Накладання зігрівального компресу
- •20.Складання набору інструментарію та асистування лікареві при пункціях. Пункція плевральної порожнини (плевроцентез). Асистування лікареві
- •Особливості виконання лікувального плевроцентезу
- •Положення пацієнта під час виконання процедури
- •Допомога лікареві під час процедури
- •Допомога пацієнтові в разі виникнення ускладнень
- •Пункція черевної порожнини (лапароцентез). Асистування лікареві
- •Методика виконання лапароцентезу і допомога лікареві
Підшкірне введення олійних розчинів
1.Перед набиранням у шприц ампулу з олійними розчинами підігрійте на водяній бані до температури 35—36 С.
2. Після введення голки складку шкіри відпустіть і лівою рукою відтягніть поршень шприца до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка у кровоносну судину.
3. Якщо кров у шприці відсутня, то повільно введіть ліки.
4. Після введення олійних розчинів місце ін’єкції легенько про- масажуйте, а для кращого розсмоктування олійних розчинів на місце ін’єкції накладіть зігрівальний компрес або грілку.
Примітка. Простежте, щоб використані ватні тампони не знаходились у ліжках або на підлозі в палатах. Зберіть їх і занурте у відповідний дезінфекційний розчин на 1 год, а потім викиньте у сміттєзбірник.
Особливості введення інсуліну
Оснащення. Дивись алгоритм “Техніка підшкірних ін’єкцій".
1. Дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням клінічної картини, вмісту глюкози в крові і в сечі.
2. Лікування інсуліном проводиться на тлі дієти № 9.
3. Запаси інсуліну слід зберігати в холодильнику при температурі від +2 до +8С С. Заморожування препарату не допускається.
4. Інсулін, яким пацієнт користується на даний момент, необхідно зберігати при кімнатній температурі (але не вищій 22° С) в темному місці і не довше 1 міс.
5. Перед уведенням візуально оцініть стан інсуліну. Інсулін короткої дії у флаконі повинен бути абсолютно прозорим. На дні флакона з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним прозора рідина; у даному випадку осад — це не протипоказання для введення інсуліну.
6. З метою уникнення алергійної реакції на препарат інсуліну перед уведенням першої дози зробіть внутрішньошкірну або скарифікаційну пробу на індивідуальну чутливість організму.
7. Бажано ін’єкції робити інсуліновим шприцом. За відсутності інсулінового шприца треба вміти розрахувати в мілілітрах призначену лікарем дозу. Активність інсуліну в 1 мл може бути 40 ОД, 80 ОД, 100 ОД. Відповідно в 0,1 мл міститься 4 ОД, 8 ОД, 10 ОД інсуліну.
Запам’ятайте!Доза інсуліну повинна бути набрана точно.
8. Слід урахувати тривалість терапевтичного ефекту препаратів інсуліну. Так, інсулін короткої дії дає терапевтичний ефект на 6— 8 год, інсулін середньої пролонгованої дії — 16—20 год, інсулін пролонгованої дії 24—36 год.
9. Не дозволяється вводити препарат пролонгованої дії в одному шприці з інсуліном короткої дії.
10. Перед набиранням суспензії в шприц флакон потрібно струсити до утворення рівномірної суміші.
11. У зв’язку з можливістю виникнення уражень шкіри при цукровому діабеті слід особливо ретельно дотримуватись правил асептики при виконанні ін’єкцій. Однак спирт знижує активність інсуліну, тому ні в якому разі не допускайте попадання навіть невеликих доз спирту в інсулін, що може бути при протиранні корка флакона або шкіри пацієнта значною кількістю спирту.
12. Ін’єкції інсуліну потрібно здійснювати за 15—20 хв до їди.
13. Для підшкірного введення інсуліну використовуйте латеральні поверхні живота, передньозовнішні поверхні стегон, зовнішню поверхню плечей, сідниці. Найшвидше всмоктується інсулін із ділянок живота, найповільніше — із стегна. Рекомендується вводити інсулін уранці в живіт, увечері — в стегно або сідницю.
Запам’ятайте! Кожного разу при введенні інсуліну змінюйте місце введення, тому що при постійному введенні препарату в одне й те саме місце можуть виникнути ускладнення — жирова дистрофія підшкірної жирової клітковини (ліподистрофія), рідше — гіпертрофія підшкірної жирової клітковини.
14. Уводьте інсулін між підшкірною жировою клітковиною та м’язами, що покращує абсорбцію препарату і запобігає виникненню травм.
15. Уведіть голку в підшкірку під кутом 45 ; у разі довжини голки до 1,5 см — під кутом 90 .
16. Уведіть інсулін повільно, щоб звести до мінімуму пошкодження тканин.
17. Не протирайте і не масажуйте місце ін’єкції, інсулін повинен повільно абсорбуватися.
