Підготовка пацієнта до внутрішньовенної урографії

Оснащення. Стерильні: гумові рукавички, шприц з голкою 10 і 20 мл, ватні або марлеві тампони, йодумісні контрастні препарати (уротраст або верографін в ампулах), 70 % етиловий спирт; інші: кар­болен у таблетках, джгут, подушечка, прокладка для джгута, кухоль Есмарха; вода переварена, вазелін, фартух.

1. Підготуйте пацієнта так, як і до оглядової урографії.

2. Крім того, за 2—3 дні до дослідження зробіть пацієнтові внут­рішньовенну пробу на індивідуальну чутливість до йодумісних пре­паратів за допомогою тест-ампули, вміст якої розведіть ізотонічним розчином натрію хлориду до 10 мл.

3. За відсутності ознак йодизму безпосередньо перед досліджен­ням внутрішньовенно повільно введіть 40—60 мл (за призначенням лікаря) контрастної речовини.

Запам’ятайте! Контрастні речовини треба вводити внутрішньовенно, ос­кільки потрапляння їх у прилеглі тканини може призвести до перифлебіту і не­крозу жирової клітковини.

Підготовка пацієнта до ретроградної уретропієлографії

1. Підготуйте пацієнта так, як і до оглядової урографії.

2. Підготуйте також контрастний препарат (за призначенням лі­каря) та все необхідне для цистоскопії (див. “Підготовка пацієнта до цистоскопії”).

Примітка. Ретроградну пієлографію здійснюють рентгенолог з урологом разом. За допомогою цистоскопа і сечовідного катетера контрастну речовину вводять безпосередньо у ниркову миску, після чого роблять рентгензнімок.

3. Вимірювання температури тіла, графічне зображення Вимірювання температури тіла в пахвовій ямці та пахвинній складці

Оснащення. Медичний термометр, температурний листок.

1. Перевірте рівень ртуті у термометрі і у разі потреби струсіть термометр, щоб вся ртуть опустилась у резервуар.

2. Запропонуйте пацієнтові підняти руку. Якщо шкіра під па­хвою волога, витріть її насухо, оскільки вологість охолоджує ртуть і показники термометра будуть дещо нижчими.

3. У глибину пахвової ямки помістіть кінець термометра з резер­вуаром ртуті й запропонуйте пацієнтові притиснути зігнуту в ліктьо­вому суглобі руку до тіла і тримати термометр 8—10 хв.

Ослабленим і непритомним пацієнтам підніміть руку, поставте термометр і під час вимірювання підтримуйте руку в потрібному по­ложенні.

4. Результати занесіть у температурний листок, а термометр про­дезінфікуйте.

Примітка. У людей похилого та старечого віку температура тіла може бути дещо нижчою, ніж у людей середнього віку. У дорослих температура тіла в пахвовій ямці в нормі становить 36—37 С, вона на 0,5—0,8 С нижча, ніж температура слизових оболонок. Підвищення температу­ри тіла па 1 С супроводжується збільшенням частоти пульсу на 10 за 1 хв.

Запам’ятайте! При вимірюванні температури тіла трапляються випадки симуляції пацієнтом підвищеної температури тіла або, навпаки, приховування її, тому медична сестра повинна стежити за діями пацієнта під час вимірювання температури тіла.

5.Запис показників температури тіла в температурний листок

6.Зазначте в температурному листку дані: прізвище, ім’я та по бать­кові пацієнта, номер картки стаціонарного хворого, номер палати.

7.Зазначте дату.

8.Після кожного вимірювання температури тіла нанесіть крапку на вертикалі, що відповідає даті, часу вимірювання (ранок або вечір) і показнику температури тіла.

Пам'ятайте! Одна поділка шкали Т дорівнює показникові 0,2 °С.

З’єднайте крапки лініями, починаючи зі пікали Т, і таким чи­ном, отримаєте температурну криву, за якою можна визначити тем­пературу тіла.