6.Визначення масової комунікації

Перш ніж аналізувати основні складники масовокомунікаційного процесу, звичайно, потрібно розібратися, що ж таке масова комунікація і як вона функціонує. Це необхідно насамперед тому, що й дотепер у вітчизняній науці про журналістику тривають суперечки стосовно поняття «масова комунікація». Ці суперечки спричинені колишнім протистоянням Сходу й Заходу, яке позначилось не лише на політиці чи гонитві озброєнь, а й на науці. Прийнято вважати, що термін «масова комунікація» виник на початку ХХ ст. у США. Його автор — видатний психолог Ч. Кулі.

Повідомлення масової комунікації відіграють велику роль у людському житті, а отже, привертають до себе увагу дослідників.

Багато досліджень присвячено комерційному факторові в розвитку мас-медіа. Цікаве також питання, як американські науковці ставляться до позначення засобів зв’язку (наприклад, телефону або телеграфу), призначених тиражувати інфотоварну масу (тобто інформаційну продукцію, призначену для продажу). Є думка, що їх треба виділяти окремо й позначати терміном «mass communіcatіons», тобто «масові комунікації» (в множині).

Багато моментів спільні для вивчення процесу масової комунікації. Так, технічні засоби визнано нейтральними щодо аудиторії. Характер і ступінь впливу мас-медіа на аудиторію залежать від настанов комунікаторів, від змісту і форми подання повідомлень.

Усі найрізноманітніші визначення масової комунікації зводяться до того, що це складний процес, пов’язаний з переданням інформації.

Підбиваючи підсумок численним визначенням, видається доречним розуміти під масовою комунікацією процес збирання, обробляння та розповсюджування соціальної інформації (тобто інформації позагенетичної, семантичної, фіксованої знаками) за допомогою спеціальних каналів (преси, радіо, телебачення, відео, кіно тощо) на велику й розташовану в різних місцях аудиторію.

7. Поняття про мас-медіа: теоретичні й історичні аспекти

Тільки на перший погляд здається, що мас-медіа виникли й існують як суто журналістське явище.

Треба зазначити, що вони відіграють значно ширшу роль. Дослідженнями засобів масової комунікації займаються філософи, політологи, культурологи, філологи, психологи, представники багатьох інших наук. Звичайно, в їхніх поглядах багато відмінного. Це обумовлено тим, що загальний об’єкт — мас-медіа — розглядають з різних боків. Але є і спільне. Це те, що стосується загальних закономірностей розвитку мас-медіа, шляхів оптимізації їхньої діяльності.

Філософи вказують передусім на ті можливості мас-медіа, що дозволяють вести дискусії в суспільстві, обмінюватися думками, формувати громадську думку. Або, навпаки, вивчають деструктивні можливості засобів масової комунікації — ідеологічне навіювання, прищеплювання потрібних думок і поглядів.

Мас-медіа завжди притаманні низка моментів. У створювання та розповсюджування їхніх повідомлень обов’язково залучені технічні засоби. Комунікатор — це, точніше кажучи, не індивід, а колектив, група людей, які збирають, обробляють і передають повідомлення. Аудиторія — це велика кількісно група людей, які перебувають у різних місцях. Вона об’єднана спільними інформаційними потребами. До того ж комунікатор завжди відокремлений від аудиторії простором, а іноді й часом, так що зворотний зв’язок можливий тільки опосередкований.

Розглядаючи такий важливий момент масової комунікації, як зміст повідомлень, слід зауважити, що він відіграє найважливішу роль як посередник і передавальна ланка між комунікатором і аудиторією. У змісті тек-стів можна виділити інституційні характеристики повідомлень. Це можна зробити через контент-аналіз.

Спілкування у масово-інформаційному процесі має свою специфіку. Це дистанційна комунікація за допомогою текстів спеціального роду словесності, де соціальні суб’єкти, які спілкуються, роз’єднані простором і часом, а сам акт спілкування опосередковується спеціальними соціальними інститутами — власне засобами масової комунікації. Мас-медіа можна означити як спеціальні соціальні інститути, що збирають, обробляють і розповсюджують соціальну інформацію.

Слід зазначити, що це не обов’язково технічні засоби. Хоч вони відіграють дуже важливу роль у комунікаційному процесі, що обумовило, зокрема концепцію М. Мак-Люенна, але все ж таки організовують роботу цих засобів, вносять творчий компонент у процес масової комунікації, спрямовують його самі люди.

Властивості мас-медіа

Мас-медіа від початку їхнього виникнення відігравали дуже важливу роль в історії людства, роль медіатора, тобто сполучної ланки. Треба зазначити, що ця роль до виникнення мас-медіа була притаманна просто комунікації. Але коли масштаби інтеграції в суспільстві так зросли, що міжособистісна комунікація вже не справлялася з ними, виникла об’єктивна потреба в масовій комунікації. Мас-медіа консолідували суспільство за допомогою пропаганди. Ефективна соціальна діяльність у наш час без мас-медіа не можлива.

Масштабність мас-медіа спричиняє і низку проблем. Одна з особливостей масової комунікації — неможливість такого коректування форми передання повідомлення, що б враховувала широту і глибину конкретних знань адресата, індивідуальну специфіку їх сприйняття. Утруднений при цьому і зворотний зв’язок. Вихід знаходиться в орієнтації на усередненого члена своєї аудиторії, тобто тієї сукупності людей, на яку розрахований той чи інший комунікаційний засіб. Дізнатися ж про сподівання й очікування аудиторії та ступінь їхньої відповідності до змісту комунікаційного органу допомагають соціологічні дослідження.