32. Розкрийте методику аналізу грошових потоків.

Основна мета аналізу грошових потоків : * виявити рівень достатності коштів , необхідних для нормального функціонування підприємства;; * визначити ефективність та інтенсивність їхнього використання в процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності ; * вивчити фактори і спрогнозуват збалансованість та синхронізацію приливу та відпливу коштів за обсягом та часом для забезпеченя поточної і перспективної платоспроможності підприємства .

Прямий метод – спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий , так і чистий потік коштів підприємтсав у звітньому періоді. Застосовуючи цей метод використовують безпосередньо дані бух. обліку ізвіту про рух коштів, що характеризують усі види їхніх надходжень і витрат . одна з переваг прямого методу полягає в тому , що він показує загальі суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях , що генерують найбільший приплив і відплив коштів.

Непрямий метод кращий з аналітичног погляду, тому що дає змогу пояснити причини розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки.

Розрахунок грошового потоку за непрямим методом здійснюють шляхом відповідного коригування чистого прибутку на суму змін у запасах , дебіторської заборгованості,

33. Розкрийте методику аналізу фонду робочого часу.

Для аналізу використання робочого часу виконуються наступні завдання:

- з'ясування причин цілоденних і внутрішні змінних втрат робочого часу

- розрахунок впливу простоїв на продуктивність праці та зміну обсягу виробництва,

- загальна оцінка повноти використання робочого часу;

- виявлення факторів і розміру їх впливу на використання робочого часу;

Використання робочого часу: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік) і середню тривалість робочого дня. Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці. Перший показник характеризує тривалість робочого періоду в днях залежить від факторів: - кількість вихідних і святкових днів; - кількість днів чергової відпустки,; - кількість днів непрацездатності; - неявки на роботу з дозволу адміністрації;

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від: - величини нормативно встановленого робочого тижня. - часу простою протягом робочого дня (зміни), зафіксованого в обліку. - часу інших скорочень робочого дня передбачених законодавством.

Загальні витрати робочого часу (АТВТ) визначаються:

1. як різниця між фактично відпрацьованим часом усіма робітниками за звітний період в урочний час та часом, Алгоритм розрахунку: ∆Твт=(Фрчф-Тнв)-(Фрчб:ЧРб*ЧРф);

2. Як сума додатку втрат роб. часу, допущених одним робітником і фактичної чисельності робітників і відпрацьованих надурочно годин. ∆Твт= (Тф-Тб)*ЧР+(-Тнв)

3. як різниця між відпрацьованими людино/днями - фактично та за планом, перерахованим на фактичну чисельність робітників. Тв=(Дф-Дб)*ЧРф.

4 як множення цілоденних витрат роб. часу одним робітником на фактичну чисельність робітників: Тчв=(Дф-Дб )*ЧРф*Тб. або Тчв= Тв*Тб;

Внутрішньозмінні витрати робочого часу (∆Твт) розраховується:

1. як різниця між загальними втратами робочого часу та цілоденними втратами , обчисленими а годинах: ∆Твт.ч=∆Твт-∆Тчв.

2. Як зміна середньої тривалості робочого дня, помножена на кількість днів. відпрацьованих одним робітником фактично та помножена на фактичну кількість робітників плюс гожий надурочної роботи: ∆Твт.ч=(Тф-Тб)*Дф *ЧРф+(-Тнв).

Методика розрахунку непродуктивних витрат праці в результаті браку:

- розраховується питома вага зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції; - визначається сума зарплати у собівартості