Константа рівноваги для цього процесу матиме вигляд:

Знаменник дробу – концентрація твердої солі – являє собою постійну величину, яку можна внести в константу. Таким чином, у насиченому розчині електроліту добуток концентрацій його йонів є величиною постійною за даної температури. Ця величина кількісно характеризує можливість електроліту розчинятися, її називають добутком розчинності електроліту і позначають буквами ДР:

ДР_ВаSО4=[Ва²⁺] · [SО ] = 1∙10^-10

Якщо концентрацію сполуки у насиченому розчині, тобто її розчинність, позначити через S моль/л, то

ДР_ВаSО4 = S · S = S²; S= .

Незалежно від зміни молярної концентрації окремих йонів у розчині значення ДР завжди залишається сталим за сталої температури.

Основні умови утворення і випадання осаду : осад малорозчинного електроліту утворюється тоді, коли після змішування розчинів реагентів добуток молярних концентрацій катіонів і аніонів буде більшим, ніж ДР_осаду. Якщо добуток концентрацій йонів, з яких складається малорозчинний електроліт, менший за його ДР, то відповідний розчин є ненасиченим (осаду немає).

Значення ДР вказані в довідниках.

Алгоритм обчислення можливості утворення і випадання осаду:

1. розраховують молярні концентрації речовин у розчині після змішування розчинів;

2. визначають молярні концентрації тих йонів, які утворюють осад;

3. знаходять добуток молярних концентрацій йонів, які утворюють осад;

4. одержаний добуток молярних концентрацій йонів у розчині порівнюють з ДР речовини, яка випадає в осад.

Вплив однойменних йонів. Якщо до насиченого розчину електроліту долити розчин іншого електроліту, який містить однойменний йон з осадом, то добуток молярної концентрації йонів стане більшим за величину ДР, розчин стає пересиченим, а пересичені розчини нестійкі, за умов стояння вони виділяють частину розчиненої речовини у вигляді осаду.

Отже, при додаванні однойменних йонів до насичених розчинів малорозчинних електролітів розчинність цих малорозчинних електролітів зменшується.

На розчинність осадів впливають введення однойменних йонів чи інших сторонніх електролітів, комплексоутворювачів, температура, рН середовища і природа розчинника.

Природні розчини. Вода, як відомо, є добрим розчинником для багатьох речовин. Вона відіграє важливе значення в геохімічних і гідрогеологічних процесах земної кори. Природні води приймають активну участь в утворенні та руйнуванні мінералів. Вода розчиняє тверді тіла або вимиває з них розчинні компоненти. Вода розчиняє гази повітря та переносе їх на великі відстані, таким чином вода виступає у ролі регулятора складу повітря.

Усі прісні та мінералізовані води є природними розчинами. Це води річок, озер, морів, океанів, ґрунтові води та ґрунтові розчини.

Хімічний склад природних вод є складним комплексом розчинених газів, різних мінеральних солей та органічних сполук. У природних водах розчинені майже всі відомі на Землі хімічні елементи. Із збільшенням порядкового номеру в таблиці Д.І. Менделєєва спостерігається зменшення концентрації елементів у природних водах. Хімічний склад природних вод ділять на шість груп.

1. Основні йони (макрокомпоненти) – К⁺, Nа⁺, Са²⁺, Мg²⁺, Cl^-, SO₄^2-, HCO₃^-, CO₃^2-.

2. Розчиненні газ - кисень (О₂), азот (N₂) сірководень (Н₂S), вуглекислий газ (СО₂) тощо.

3. Біогенні речовини – сполуки Нітрогену, Фосфору, Феруму і Силіцію.

4. Органічні речовини – різноманітні сполуки, які належать до органічних кислот, складних ефірів, фенолів, гумусових речовин, нітрогеновмісних сполук (білки, амінокислоти, аміни) та багатьох інших.

5. Мікроелементи – всі метали за винятком головних йонів (К⁺, Nа⁺, Са²⁺, Мg²⁺), а також деякі інші компоненти, які містяться у водах в невеликих кількостях - <1 мг/л (наприклад радіоактивні елементи).

6. Забруднюючи речовини (пестициди, нафтопродукти, феноли тощо).