Етіопатогенетичні особливості тазаходи з профілактики коліентеротоксемії

План

1.Визначення хвороби

2.Етіологія

3.Патогенез

4.Профілактика

1. Визначення хвороби

Коліентеротоксемія (КЕТ, набрякова хвороба) –

токсико-алергічне захворювання, переважно

відлучених поросят, з гострим перебігом,

супроводжується порушенням функцій центральної нервової системи, ентеритом і

утворенням тканинах.

2. Етіологія

Збудником набрякової хвороби поросят є гемолітичні Escherichia coli. Основні серогрупи гемолітичних ешерихій, виділених в Україні, наступні: 0139 (28,5%), 0138 (25%), 0141 (14,9%), 08 (6,4%), 026 (10,3%) та інші.

Патогенність гемолітичних штамів E. coli зумовлена наявністю поверхневих бета-антигенів і джгутикових Н-антигенів. За морфологічними ознаками гемолітичні серовари не відрізняються від звичайної кишкової палички. Кожна з окремих серогруп може викликати різну клінічну форму прояву хвороби

Виникненню хвороби сприяють раннє відлучення поросят від свиноматки, різка зміна раціону, концентратний високопротеїновий тип годівлі, різні стресові фактори, безконтрольне тривале застосування антибактеріальних засобів, дефіцит мінеральних речовин та вітамінів, згодовування недоброякісного корму, утримання тварин у вологих приміщеннях, транспортування, переведення з одного станка в інший, проведення вакцинації та кастрації

Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі тварини-бактеріоносії і тварини-носії збудника. Сезонність при набряковій хворобі не виражена і спалахи її в Україні спостерігаються в усі пори року, але найчастіше вони пов’язані з періодом опоросу свиней, оскільки уражуються поросята певного віку.

3. Патогенез

У патогенезі коліентеротоксемії прийнято розрізняти дві особливості. Перша полягає в інтоксикації організму поросят із кишечнику, що власне і дало патогенетично обґрунтовану назву захворюванню – коліентеротоксемія. Це настає тоді, коли бактерії починають швидко розмножуватися не лише в товстих кишках, а й заселяють тонкі аж до дванадцятипалої включно. Характерним є проникнення збудника в слизову оболонку тонких кишок, продукція ним термолабільного фактора (викликає гіпертензію, атаксію і характерні набряки підшкірної клітковини повік та ділянки лоба) і ендотоксинів, які проникають у кров, викликаючи шок. Важливою патогенетичною ланкою у дії токсинів є порушення проникності стінок кровоносних судин шлунково-кишкового тракту, шкіри, легенів, а також центральної нервової системи. Ураження токсинами ЦНС розладнує її регулюючу роль, спричинює підвищену збудливість тварини та розвиток парезів і паралічів. Внаслідок пошкодження стінок капілярів і їх високої проникності дрібнодисперговані альбуміни проходять у тканини, зв’язуються водою і сприяють утворенню набряків. Безпосередньою причиною загибелі тварини є асфіксія, що розвивається на основі застійної гіперемії та набряку легень. Ймовірно, що окрім токсинів гемолітичної E. coli в патогенезі хвороби певну роль відіграють і токсичні продукти деяких інших мікроорганізмів, які всмоктуються з кишечнику, та токсичні речовини, що утворюються в тканинах організму, зокрема гістамін. Надлишок гістаміну в крові і тканинах порушує основні нервові процеси, спричиняє спазм пілоруса шлунка і переповнення його вмістом, змінює тонус гладеньких м’язів кишечнику, кровоносних судин та бронхів. Крім того, надлишок гістаміну зумовлює розширення капілярів, застій крові і збільшення проникності їх стінок, утворюються серозні випоти в тканинах. При цьому зменшується загальна маса циркулюючої крові, розвивається гіпоксія та гостра серцево- судинна недостатність.

Друга особливість у патогенезі ентеротоксемії полягає в алергізації організму поросят. На алергічний характер захворювання вказують гіперемія, гемостаз і крововиливи в шкірі, під епі- і ендокардом, у печінці, нирках, різке збільшення проникності стінок кровоносних судин, раптовий і дуже бурхливий розвиток клінічних ознак.

Отже, набрякова хвороба поросят у патогенетичному відношенні є токсико-алергічним інфекційним захворюванням.

4. Профілактика

У системі профілактичних заходів постійну увагу приділяють усуненню несприятливих (стресових) факторів. Для профілактики стресу поросят залишають на два тижні у станку, де вони утримувались із свиноматкою. Для годівлі використовують ті самі корми, що й до відлучення, але кількість концентрованих зменшують на 30–40 %, замінюючи їх трав’яним борошном і соковитими кормами.

Лікування розпочинають із призначення голодної дієти протягом 12–24 годин, у подальшому періоді (1–2 дні) хворим тваринам згодовують половину кормів, передбачених раціоном. На повну норму годівлі тварин переводять тільки до кінця тижня.

Водночас тваринам дають проносні засоби, що посилюють моторику кишечнику (солі або рослинні олії). Натрію або магнію сульфат задають у 5–7 %-ному розчині, один раз на добу по 300–400 мл на тварину. Це сприяє прискоренню евакуації вмісту шлунковокишкового тракту та зменшує всмоктування токсинів. При цьому також організм зневоднюється, завдяки чому можна запобігти розвитку набряків.

З метою усунення дисбактеріозу в шлунку та кишечнику застосовують антибактеріальні засоби: антибіотики і сульфаніламідні препарати або їх поєднання (див. додаток Е). Краще використовувати антибіотики широкого спектру дії, що впливають на гемолітичні штами кишкової палички (канаміцин, неоміцин, поліміксин) по 0,015–0,20 г/кг 2–3 рази на добу, сульфадимезин 1,0 г всередину. Ефективними є апралан, тримеразин, енроксил, байтрил, енрофлокс та інші препарати.

Для створення сприятливих умов розмноження нормальної мікрофлори слід задавати пробіотики за кілька днів до відлучення від матки, в день відлучення і протягом кількох днів після цього. При набряковій хворобі застосовують антигістамінні або антиалергічні препарати. Ефективним є використання 2,5 %-го розчину піпольфену, який вводять внутрішньом’язово 2 рази на добу з розрахунку 2–3 мг/кг маси; підшкірно 2–3 рази на добу ін’єктують 1 %-й розчин димедролу в дозі 2–4 мл на голову, або підшкірно 2–3 рази на добу вводять супрастин у дозі 0,5 мл. При серцевій слабкості підшкірно ін’єктують кордіамін по 0,07 мл/кг маси 2–3 рази на добу, або 20 %-ну камфорову олію у дозі 2–3 мл на голову.

Доведена достатня профілактична ефективність полівалентної ГОФ-формол- тіомерсалової вакцини проти колібактеріозу (ешерихіозу) із серологічних варіантів колібактерій 0138, 0139, 0141, 0149.

Встановлено також, що при набряковій хворобі поросят “місцеві” вакцини з циркулюючих у господарстві штамів ешерихій мають вищу ефективність. Можна використовувати стандартні вакцини проти колібактеріозу, до складу яких входять штами ешерихій, діагностованих у неблагополучному господарстві. Ефективним є застосування інактивованої вакцини ”Порциліс Колі”