- •1. Розрахунок витрат тепла на опалення. Вентиляцію, технологічні потреби і гаряче водопостачання
- •1.1. Визначення витрати теплоти на опалення
- •1.2 Визначення витрати теплоти на вентиляцію.
- •1.3 Визначення витрат теплоти на гаряче водопостачання.
- •1.4 Графік тривалості теплового навантаження.
- •1.5 Температурний графік якісного регулювання опалювального навантаження.
- •2. Гидравличний розрахунок теплових мереж
- •2.1 Розрахунок витрати теплоносія.
- •2.2 Визначення діаметрів трубопроводів.
- •2.3 Розрахунок втрат тиску теплоносія.
- •2.4 Побудова пьєзометричного графіку.
- •3. Розрахунок теплової траси.
- •3.1. Прокладення теплових мереж.
- •3.2 Опори трубопроводів.
- •3.3 Компенсація теплових подовжень трубопроводів.
- •3.4 Розрахунок теплової ізоляції теплопроводів.
- •4.Розрахунок та вибір обладнання теплових пунктів.
- •4.1 Розрахунок підігрівачів для опалення та гарячого водопостачання.
- •4.2 Розрахунок повітрепідігрівачів (калориферів).
- •Література
- •Додаток а.
- •Додаток б.
4.Розрахунок та вибір обладнання теплових пунктів.
До основного обладнання теплових пунктів відносяться центр обіжні та водоструйні (елеватори) насоси, водо-водяні підігрівачі, грязевікі, баки-акумулятори, деаератори.
4.1 Розрахунок підігрівачів для опалення та гарячого водопостачання.
В
сучасних теплових пунктах дуже часто
використовуються пластинчаті підігрівачі.
Ці теплообмінні апарати являють собою
рамну конструкцію на яку набирається
задана теплообмінна поверхня:
Рисунок 17.Схема пластинчатого теплообмінного апарату.
1,2,11,12 – штуцери; 3 – передня стійка; 4 – верхній кутовий отвір; 5 – кільцева резинова прокладка; 6 – гранична пластина; 7 – штанга; 8 – нажимна плита; 9 – задня стійка; 10 – винт; 13 – велика резинова прокладка; 14 – нижній кутовий отвір; 15 – теплообмінна пластина.
Основним
елементом цих теплообмінних апаратів
є пластини, які відштамповані зазвичай
з нержавіючої сталі. Їх встановлюють
та закріпляють на станіні, і вони
утворюють „пакет”. Поверхня пластин
має виступи, які утворюють канали між
пластинами. По пластинам тонкими шарами
протікають теплоносії. Шари теплоносіїв
(що гріє та що нагрівається) чередуються
між собою:
Рисунок 18. Умовна схема руху теплоносіїв через теплообмінник.
Тому теплообмін відбувається через обидві обмежуючі поверхні. Група пластин, що утворює систему паралельних каналів, в яких кожний теплоносій рухається в одному напрямку, складає пакет.
Рисунок 19.Елемент зварного пластинчатого теплообмінного апарату (пакет).
Таблиця 4.1 Основні розміри пластин теплообмінних апаратів.
Параметри
|
Поверхня теплообміну, м2 |
||||
0,2 |
0,3 |
0,5 |
0,6 |
1,3 |
|
Габаритні розміри, мм довжина ширина товщина |
650 650 1,2 |
1370 300 1,0 |
1370 500 1,0 |
1375 660 1,0 |
1392 640 2,0 |
Еквівалентний діаметр каналу, м Поперечний переріз каналу, м2 Приведена довжина каналу, м Вага, кг |
0,0076 0,0016 0,45 5,0 |
0,0080 0,0011 1,12 4,04 |
0,0080 0,0018 1,15 6,42 |
0,0074 0,00262 0,893 7,67 |
0,0115 0,00368 1,91 14,35 |
В загальному випадку розрахункова продуктивність водо-водяного підігрівача визначається на основі рівняння теплового балансу, без врахування втрат теплоти:
,
де Gп, Gм – витрата первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води кг/с;
сп, св – теплоємності первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води Кдж/(кгК);
- температури первинної води
на вході та на виході з підігрівача, °С;
- температури вторинної води
на вході та на виході з підігрівача, °С;
Поверхня нагріву теплообмінного апарату визначається за формулою:
(4.1)
де Δt – середньо логарифмічний температурний напір, °С;
k – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2К).
Середньо логарифмічний температурний напір при прямот оці чи противотоці розраховується за формулою:
(4.2)
де Δtб та Δtм – більша та менша різниці температур мережної та місцевої води на кінцях підігрівача.
Коефіцієнт теплопередачі теплообмінного підігрівача можна визначити за формулою:
(4.3)
де β1 – поправочний коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу поля швидкостей у прохідному перерізі (приймається β1=0,92...0,95).
β2 – поправочний коефіцієнт, що враховує забруднення поверхні теплообміну (приймається за графіком на рисунку 20).
αп – коефіцієнт тепловіддачі від первинної води до пластини, Вт/(м2К);
αв – коефіцієнт тепловіддачі від пластини до вторинної води, Вт/(м2К);
δст – товщина пластини, мм;
λст – теплопровідність пластини, Вт/(мК).
Рисунок 20. Поправочний коефіцієнт β2.
На графіку
- термічний опір забруднення.
Коефіцієнти тепловіддачі αп,αв можна розрахувати за слідуючою формулою:
(4.4)
де А – температурний добуток, (визначається по таблиці 4.2.);
ω – швидкість води у каналі, м/с;
dе – еквівалентний діаметр, м.
Таблиця 4.2 Значення величина А для різних температур
Температура води, °С
|
Площа поверхні пластини, м2 |
|
0,3 |
0,6 |
|
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 |
2678 2991 3308 3600 3854 4092 4326 4517 4712 4912 5086 |
3615 4038 4466 4850 5203 5524 5840 6120 6361 6631 6866 |
Для більш точнішого розрахунку коефіцієнта тепловіддачі запропоновано формулу визначення критерію Нуссельта, що враховує особливості гофрировки пластин:
(4.5)
де d
– визначальний розмір каналу, м (
;
φ – кут нахилу гофра до направлення потоку робочого середовища (зазвичай лежить в межах від 100 до 160 °);
Re – число Рейнольдса для середовища, що рухається всередині каналу;
Pr – число Прандтля для середовища, що рухається всередині каналу;
Prст – число Прандтля для середовища, що рухається всередині каналу, при температурі рівній температурі стінки.
Поверхня нагріву однієї пластини приймається по табл. 4.1. тоді число теплопередаючих пластин підігрівача буде дорівнювати:
(4.6)
де F – розрахункова площина теплообмінного апарату, м2;
Fпл – площина однієї пластини, м2.
