2.1.5 Уведення формул в комірки

В едення формул в комірки покажемо на прикладах (див. мал. 2.7).

М ал. 2.7

Приклад 3 В комірку , відповідно до умови задачі, повинне бути внесена цільова функція:

Z=max_прибуток=СУММПРОИЗВ(Прибуток;Змінні_для_знаходження)

1. Активізуємо комірку

2. Вставка→Функция→СУММПРОИЗВ→ ОК

На екрані з'явиться вікно (див. мал. 2.8).

М ал. 2.8

3. Активвізуєм поле “Массив1” натисканням відповідної кнопки .

З'явиться нове вікно (див. мал. 2.9).

Мал. 2.9

4. Вставка→Имя→Вставить

5. У вікні “Вставка_имени” вибираємо ім'я “Прибуток” і натискаємо ОК (див. мал. 2.10) .

Мал. 2.10

У результаті вікно на мал.2.8 набуде такий вигляд (див. мал. 2.11):

М ал. 2.11

6. Активізуємо поле “Массив2” (див. мал. 2.11) натисканням відповідної кнопки

З'явиться нове вікно (див.мал. 2.12).

Мал. 2.12

7. Вставка→Имя→Вставить

8. У вікні “Вставка имени” вибираємо ім'я “Змінні_для_знаходження” і натискаємо ОК (див. мал. 2.13).

Мал. 2.13

У результаті вікно на мал. 2.11 набуде такий вигляд (див. мал. 2.14):

М ал. 2.14

Висновок: в комірку для цільової функції введена цільова функція

Z=СУММПРОИЗВ(Прибуток;Змінні_для_знаходження)=

=1*75+1*50+1*35=160

А налогічно вводимо наступні функції:

В комірку :

Витрати_вузла_А=СУММПРОИЗВ(Потреби_вузла_А;Змінні_для_знаходження)=1*2+1*2+1*1=5

В комірку :

Витрати_вузла_В=СУММПРОИЗВ(Потреби_вузла_В;Змінні_для_знаходження)=1*1+1*4+1*0=5

В комірку :

Витрати_вузла_С=СУММПРОИЗВ(Потреби_вузла_С;Змінні_для_знаходження)=1*2+1*1+1*1=5

2.1.6 Представлення математичної моделі задачі лп за допомогою імен

Як показано на початку параграфа математична модель задачі має вид

ЦФ:	Z = 75x1 + 50x2 + 35x3 → max.	(21)
Обмеження:	2x1 + 2x2 + x3 ≤ 800, x1 + 4x2 ≤ 450, 2x1 + x2 + x3 ≤ 600.	(22)
Умова невід’ємності:	x1 ≥ 0, x2 ≥ 0, x3 ≥ 0.	(23)

Задачу (21)-(23) можна записати через функції Excel і введення імен.

ЦФ:	max_прибуток → max		(24)
Обмеження:	Витрати_вузла_А ≤ Наявність_вузла_А, Витрати_вузла_B ≤ Наявність_вузла_B, Витрати_вузла_C ≤ Наявність_вузла_C.		(25)
Умова невід’ємності:		Змінні_для_знаходження ≥ 0.	(26)

На відміну від математичного формулювання (21)-(23) задачі ЛП, формулювання (24)-(26), що використовує імена і функції Excel “зрозумілі” для комп'ютера..

2.1.7 Уведення даних про задачу лп у програму “Поиск решения”

1 . Активізуємо комірку , у якій знаходиться цільова функція

2. Сервис→Поиск решения…

На екрані з'явиться вікно “Поиск решения” (див. мал. 2.15)

Мал. 15

3 . Переконаємося, що буде знаходиться максимум цільової функції (див. мал. 2.15)

4. У полі “Изменяя_ячейки” вводимо ім'я:

Змінні_для_знаходження

З ауваження Як приклад опишемо процедуру введення імені “Змінні_для_знаходження” (див. також приклад 1).

1) Активізуємо поле (див. мал. 2.15) натисканням кнопки відповідної кнопки

З'явиться вікно (див. мал. 2.16).

Мал. 2.16

2) Вставка→Имя→Вставить

3) У вікні “Вставка имени” вибираємо ім'я “Змінні_для_знаходження” і натискаємо ОК (див. мал. 2.17).

М ал. 2.17

5. У поле вводимо обмеження й умови невід'ємності

(див. мал. 2.18).

Мал. 2.18

Зауваження Як приклад опишемо процедуру введення умови неперервності (див. мал. 2.19).

.Мал. 2.19

1. Натискаємо кнопкуДобавить .

З'являється вікно “Добавление ограничения” (мал. 2.20)

Мал. 2.20

2. Вставка→Имя→Вставить

3. У вікні “Вставка имени” вибираємо ім'я “Змінні_для_знаходження” і натискаємо ОК.

4. У полі вибираємо знак нерівності “≥” (див. мал.2.21).

Мал. 2.21

5 ) У поле вводимо число 0.

6)Натискаємо ОК .

6. В окне “Поиск решения” натискаємо кнопку Параметры (мал.2.18).

7. У вікні “Параметры поиска решения” у поле ставимо прапорець “Линейная модель” (див. мал. 2.22)

Мал. 2.22

9. Натискаємо ОК .