Основні проблеми у використанні рекреаційних ресурсів:

1. у максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні;

2. у охороні і відновленні рекреаційних ресурсів;

3. у зростанні якості послуг у цій сфері.

Перспективи розвитку рекреаційних ресурсів України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, в інтенсивному розвитку туризму, збільшення питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.

4.

Ресурсозбереження – один з важливих напрямів підвищення ефективності виробництва на основі раціонального, економічного використання усіх видів ресурсів. Ресурсозбереження забезпечує економію

природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.

Земельні ресурси. За експертними оцінками, за умови раціонального використання земельних ресурсів Україна здатна забезпечити продуктами харчування майже 150 млн. чоловік. Втім споживання основних видів сільськогосподарської продукції нижче за встановлені норми. Один із шляхів підвищення ефективності використання земельних ресурсів полягає у вдосконаленні структури земельного фонду. З цією метою необхідно зменшити розораність земель України до 30-40 %.

Основними причинами нераціонального використання земель в Україні є: розробка корисних копалин з порушенням екологічних та технологічних вимог; використання земель не за цільовим призначенням; наявність великої кількості відкритих сміттєзвалищ, побутових та інших відходів; нераціональна структура земельних угідь, в першу чергу сільськогосподарських.

Лісові ресурси. Ресурсозбереження – важливий чинник підвищення ефективності використання і відтворення лісових ресурсів на основі впровадження науково-технічного прогресу, посилення режиму економії.

До основних напрямів ресурсозбереження слід віднести: впровадення прогресивних технологій, спеціалізація і концентрація лісовирощування, підвищення продуктивності лісових насаджень.

Водні ресурси. За останні роки суттєво погіршилась якість води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів.

Особливо несприятлива ситуація з якістю питної води склалась у Луганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській областях України. Дуже гостро стоїть питання раціонального використання питної води. У цілому в Україні незважаючи на її дефіцит в окремих регіонах, де вода подається за графіком, непродуктивні втрати за даними експертних оцінок становить 32 %.

Мінеральні ресурси. Зміст ресурсозбереження стосовно ресурсів надр полягає у найбільш повному і ефективному використанні розвіданих запасів корисних копалин. Досягається це шляхом зменшення втрат корисних компонентів під час збагачення; зменшення врат у надрах у процесі видобудовування корисних копалин; максимального викорисання відходів видобування та збагачення корисних копалин.

Через використання недосконалих технологій видобування втрачається значна частина корисних копалин. Так, частка видобутої нафти становить лише 35-40 %, хоча застосуванн прогресивних технологій дозвляє підняти її до 60-65 %. У процесі шахтного видобування втрати становлять до 10-15 % запасів. Втрати вугілля становлять до 15-20 %, а камяної солі і гіпсу до 50-65 %. Масштаби ресурсокористування, сировинна орієнтація промисловості та використання недосконалих технологій призвели до того, в

Україні накопичились значні обєми відходів, за яким не має рівних в Європі.

5.

Населення виконує дві важливі функції: З одного боку, воно є виробником матеріальних благ і послуг, творцем суспільного національного продукту, з іншого споживачем матеріальних і духовних благ. Найбільш активною його частиною є трудові ресурси. Це — населення працездатного віку (чоловікиі жінки віком 16 — 59 років включно), крім інвалідів І і II груп, а також людей пенсійного віку і підлітків, які працюють. В Україні трудові ресурси становлять майже 25 млн. осіб, в їх структурі переважають працездатні люди — 57% (дані Міністерства статистики за 2015 р.).

Все ширше в науковій літературі та на практиці застосовується термін ”’економічно активне населення”. Ним позначають працездатне населення, яке упродовж певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. До складу цього населення входять люди, зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток (у т. ч. пенсіонери) та безробітні люди, які хочуть працювати. Економічно неактивне населення — це люди, які знаходяться на утриманні держави або окремих осіб. Сюди належать особи, які зайняті у домашньому господарстві чи навчаються, безробітні, що не шукають роботи і не бажають працевлаштуватись, а також пенсіонери, не зайняті господарською діяльністю. Економічно активне населення становить в Україні 17,6 млн. осіб (2015 р.), а економічно неактивне — 7,4 млн. осіб. Значну частку серед осіб останньої групи займають студенти, які з часом перейдуть у групу економічно активного населення.

Рівень зайнятості населення в Україні. Зайнятість населення постійно знижується (в умовах економічної кризи у 2008 р. вона становила 62,0%). Змінилась також структура зайнятості: якщо в 1990 р. все населення працювало в галузях державної економіки, то вже у 2014 р. — понад 4,2 млн. осіб — в інших сферах, передусім у ринковій інфраструктурі. Неоднакові темпи скорочення працівників у різних галузях господарства вплинули на структуру зайнятості. Частка працівників сфери матеріального виробництва зменшилась із 60% у 1990 р. до 46% у 2014 р. За останнє десятиліття збільшення працівників відбувалося тільки у сфері управління.

Співвідношення між попитом і пропозицією на трудові ресурси утворює ринок праці. Тепер на ньому попит набагато менший за пропозицію, внаслідок чого збільшується кількість безробітних.

6.

Трудоресурсний потенціал країни визначається як сукупність реальних та потенційних якісних та кількісних характеристик працездатного населення (або трудових ресурсів), які використовуються або можуть бути використані в процесі праці. Кількісні характеристики визначаються чисельністю працездатного населення, економічно активного населення, трудових ресурсів, обсягом приросту трудових ресурсів. Якісні характеристики робочої сили – це передусім стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація, культурний рівень, стан здоров’я та фізіологічний стан, морально-психічні якості та відношення до праці. Основною характерною ознакою функціонування трудоресурсного потенціалу, яка виокремлює його з-поміж інших видів потенціалів є необхідність забезпечення постійного безперервного процесу відтворення у багаторівневій динамічній системі накопичення та трансформації якісних характеристик робочої сили.