На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері використання земельних ресурсів виступають:

1) підвищення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності ґрунтів, припинення їх деградації та зростання родючості;

2) досягнення збалансованого співвідношення у зональних системах землекористування;

3) формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв’язання продовольчої проблеми.

Водні ресурси виступають джерелом побутового і промислового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у життєдіяльності населення і у розвитку всього народного господарства.

Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км., з яких місцевий стік – 52,4 куб. км., приток – 157,4 куб. км.

Запаси підземних вод становлять 7 куб. км., крім цього використовується в Україні до 1 куб. км. морської води. Територіальний розподіл водних ресурсів в Україні є нерівномірним.

Найбільша кількість водних ресурсів (58 %) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5 % її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України.

Основні проблеми щодо раціонального використання та збереження водних ресурсів України полягають:

1. у забрудненні водних об’єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами;

2. у інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечення, низькій продуктивності очисних споруд;

3. у недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності нових систем;

4. у незбалансованій за водним фактором системі господарювання та високою водомісткістю продукції.

Лісові ресурси мають важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарської діяльності людей, є важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства. Площа лісового фонду України становить 10,8 млн. га. Розміщення лісових ресурсів у територіальному плані є вкрай нерівномірним. Понад 80% вкритих лісовою рослинністю земель розміщується у межах Карпатського, Подільського, Східного, Центрального районів. У цих самих районах зосереджено понад 90% загального запасу деревини, в тому числі понад 80 % запасу стиглих лісових запасів. Тобто названі регіони є основою лісоресурсного потенціалу України.

Лісистість території також значно коливається. Так, у карпатському районі вона у 2,4 раза, у Поліському – в 1,9 раза перевищує середній показник по країні. Однак, такі райони, як Донецький, Причорноморський та Придніпровський мають вдвічі – втрічі нижчу лісистість, ніж середня по країні.

Найбільш актуальними проблемами лісових ресурсів є:

1) порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами;

2) значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву;

3) обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва;

4) скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності. До них відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщенні по всій території України нерівномірно. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах, на території Львівської та Одеської області.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення, 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв ( з урахуванням Криму……..), які можуть прийняти більш як 600 тис. чол. на лікування.