Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України

Мета: уяснити сутність природного та трудоресурсного потенціалу та його структуру, головні напрями його ресурсозберігаючого використання.

План

1. Сутність природно-ресурсного потенціалу та його структура.

2. Кількісна і якісна оцінка природних ресурсів та природних умов.

3. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.

4. Ресурсозбереження як головний напрям використання природно- ресурсного потенціалу.

5. Економічно активне населення.

6. Національний та віковий склад населення України.

7. Відтворення трудоресурсного потенціалу країни.

1.

Природно-ресурсний потенціал – це важливий чинник розміщення продуктивних сил, що включає природні ресурси і природні умови.

Природні ресурси - тіла і сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства.

Природні умови – це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності. Такий поділ до певної міри є умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси і як умови.

До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять:

1. географічне положення;

2. кліматичні умови;

3. особливості рельєфу;

4. розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють такі структури природно-ресурсного потенціалу:

1. компонентну;

2. функціональну;

3. територіальну;

4. організаційну.

Компонентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо).

Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації території та певних господарських комплексів.

Територіальна структура – різні форми просторової дислокації природно-ресурсного комплексів.

Організаційна структура – можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

1. мінеральні;

2. земельні;

3. водні;

4. лісові;

5. біологічні;

6. рекреаційні;

7. кліматичні; 8) космічні.

За ознакою вичерпності природних ресурсів вони поділяються на групи:

1). невичерпні (сонячна радіація, енергія води, вітру тощо);

2). вичерпні відновлювальні (ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо );

3). вичерпні невідновлювальні (мінеральна сировина, природні будівельні матеріали).

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробничого, промислового і сільськогосподарського, галузевого і міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

2.

Використання природних ресурсів в економічній системі вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки природних ресурсів: технологічна (виробнича) і економічна.

При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності природних ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Технологічна оцінка проводиться перед економічною і виражається в балах та категоріях. Економічна оцінка природних ресурсів – необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: - перша – характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга – економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні витрати від забруднення чи порушення навколишнього середовища).

Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують методичні підходи, засновані на категоріях ренти та ефективності.

При рентному підході природний ресурс оцінюється двома способами:

1. за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві;

2. за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування.

Розрізняють витрати на запобігання забрудненню і витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюють для зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недоотримання національного доходу, додаткові витрати з соціальних фондів тощо.

За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі дві групи:

1. балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічними умовами експлуатації;

2. позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно.

В геології виділяють такі категорії запасів корисних копалин:

А – докладно розвідані та вивчені, В і С₁ – розвідані менш докладно, С₂ - оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А,В,С₁,С₂ – разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До промислових запасів відносять вивчені і розвідані запаси, експлуатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.

Земельні ресурси.

Економічна оцінка землі здійснюється за двома напрямами: оцінка землі як просторового базису і оцінка землі як інтегрального природного ресурсу.

Ціна землі є формою платності землекористування. Вона виражається у вартості одиниці товару (в грошах).

Вартість землі – це міра цінності землі.

За результатами комплексної оцінки вартість земель в Україні становить 1,468 тис. грн.

Лісові ресурси.

Економічна оцінка земель лісового фонду – це грошовий вираз економічного ефекту, що утворюється від раціонального використання земель у процесі лісогосподарського виробництва.

Водні ресурси.

Прогнозування охорони і раціонального використання водних ресурсів повинно базуватись на оцінці їх загального стану та розміщення, аналізі сучасного водоспоживання, всебічному врахуванні особливостей цього виду природного блага.

Мінеральні ресурси.

Економічна оцінка мінеральних ресурсів має враховувати специфіку відповідних об’єктів. Практика і теорія свідчать про доцільність застосування до економічної оцінки таких підходів:

-визначення абсолютної вартості – за ціною товарного продукту, який може бути отримано з них;

- визначення прибуткової вартості- за обсягом очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції;

За абсолютною вартістю мінерально-сировинний потенціал України, тобто весь обсяг розвіданих запасів у відомих родовищах корисних копалин, оцінюється сумою від 7 до 11 трлн. дол. США.

3.

Мінерально – сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил.

За характером використання мінеральні ресурси поділяються на такі групи: 1) паливно-енергетичні, 2) рудні, 3) нерудні. На їх базі розвиваються такі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

Донецький енергетичний регіон – унікальний за різноманітністю корисних копалин регіон. Тут видобувають флюсові вапняки, вогнетривку глину, каолін, кам’яну сіль, будівельну сировину (цементн, гіпс, кераміка). Перспектива – рідкісні і рідкісноземельні метали, золото.

Придніпровський енергетичний регіон - найбільший гірничопромисловий регіон з потужним комплексом збагачувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут близько 100 млн т на рік. Тут зосереджено видобуток марганцевих, уранових, нікелевих і графітових руд, близько 50 % титанових, 95 % антрацитового вугілля і близько 10 % кам’яного вугілля України.

Східний енергетичний регіон – Спеціалізація району мінерально-сировинна. Тут розташовані 231 родовище газу і конденсату, видобуток газу близько 12 млрд м куб., а нафти і конденсату 2,5 млн т на рік. Тут є поклади кам’яної солі, бурого вугілля, фосфоритів для місцевих потреб.

Центральний енергетичний регіон – Тут зосереджено видобуток бентонітових глин, первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля.

Поліський енергетичний регіон – Найбільш чисельними є родовища торфу (1278, з яких 279 розробляється), та будівельного каменю (95 та відповідно 52). У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській області – нафтовидобувний (20 родовищ з видобутком близько 0,5 млн. т). Тут розташовано Іранське розсипне родовище титанових руд та родовища бурштину в Рівненській області. Також мідь, фосфати, базальти.

Подільський енергетичний регіон – Спеціалізація району визначається будівельною мінеральною сировиною: цементон, будівельним каменем, гіпсом. На півночі Хмельницької і у Вінницькій областях розташовані унікальні родовища бентонітових глин, гранату, глауконіту.

Карпатський енергетичний регіон – найбільш насичений мінеральними ресурсами. Виявлено 43 родовища нафти, 61 – природного газу. Перспективи – сірчані руди, калійні солі, цементна сировина (вапняки), золото, лікувалні мінеральні води.

Причорноморський енергетичний регіон – поширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, родовище йоду. У межах Криму відомі нафтогазові родовища. Перспектива – шельф Чорного та Азовського морів.

Земельні ресурси України. Вони виступають основним засобом

виробництва в першу чергу сільського і лісового господарства, а також територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів та системи розселення населення.

Всі землі України незалежно від їх цільового призначення відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд країни.

Інтенсивність використання земель є різною як в часі, так і за адміністративно-територіальними одиницями.

Найвищу сільськогосподарську освоєність мають Запорізька (88,9%), Кіровоградська (85,9%), Миколаївська (87,6%) області. Сьогодні площа сільськогосподарських угідь на одного мешканця України в середньому становить 0,85 га, а площа ріллі – всього 0,66 га.