4.4. Узгодження інноваційної політики організації з принципами соціальної відповідальності.

Взаємозв’язок інноваційної політики організації та стратегії її СВ полягає в такому:

1. З одного боку, упровадження стратегії КСВ є значним поштовхом у напрямку динамічного розвитку інноваційної діяльності підприємства. КСВ - спрямована на задоволення потреб усіх заінтересованих осіб у ціні, якості, безпеці та екологічності продукції, створюваної підприємством, що неможливо без оптимізації процесу виробництва, модернізації виробничих потужностей, оновлення технологій, підвищення компетентності інноваційних працівників

2. З другого боку, інноваційна діяльність є однією з основних складових процесу забезпечення успішного та стійкого функціонування підприємств у довгостроковій перспективі, створює матеріальну базу для підвищення доходів акціонерів компанії та її співробітників, поліпшення умов професійного розвитку та якості трудового життя, а також можливість задоволення потреб зовнішніх клієнтів у новій високоякісній продукції.

Інноваційна політика є одночасно орієнтованою і на економічний розвиток, і на соціальну результативність. Основні принципи інноваційної політики соціально відповідального підприємства:

• забезпечення збільшення доданої вартості продукції та послуг для задоволення потреб потенційних клієнтів у принципово нових видах товарів і послуг, а також розширення збуту та розповсюдження нових технологій;

• постійний розвиток інноваційного потенціалу підприємства, необхідного для реалізації інновацій, зокрема підвищення професійної та соціальної компетентності персоналу;

• інтегроване впровадження інновацій, за якого технічні, економічні, соціальні та інші нововведення тісно пов’язані та взаємно посилюють свою ефективність;

• мобілізація інтелектуальних та інших ресурсів як внутрішньоорганізаційних, так і зовнішніх для втілення інновацій у господарську практику;

• застосування інституціональних, економічних та моральних стимулів для активізації інноваційної діяльності;

• гарантування екологічної безпеки інноваційної діяльності для внутрішніх та зовнішніх клієнтів підприємства;

• запобігання економічному, технологічному, екологічному та соціальному ризику для підприємства та суспільства від інноваційної діяльності.

Соціально відповідальна інноваційна політика охоплює такі сфери діяльності:

• удосконалення управління всіма стадіями інноваційного циклу;

• підвищення якості та сертифікація новоствореної продукції згідно зі стандартами КСВ;

• модернізація виробничої бази, скорочення витрат, гуманізація умов праці;

• оновлення знань та створення агрегованої бази компетенцій підприємства;

• соціально відповідальний маркетинг у просуванні продукції до споживача.

Особливі вимоги КСВ висуває до інновацій — продукту інноваційної діяльності, призначеного для комерціалізації. Згідно із соціально-етичними критеріями інновації мають:

• володіти істинною новизною;

• задовольняти ринковий попит у якісній продукції;

• забезпечувати підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможність виробника;

• передбачати скорочення затрат людських, енергетичних та матеріальних ресурсів, а також затрат часу як найціннішого багатства людства;

• мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище;

• сприяти соціалізації інноваційних процесів, яка виявляється у розвитку інтелектуального потенціалу нації, поширенні зв’язків між усіма учасниками інноваційного циклу, розбудові інноваційної інфраструктури, створенні нових соціокультурних цінностей, розв’язанні гострих соціальних проблем і завдань.

Формування і реалізація інноваційної політики визначаються відносинами, які складаються між учасниками інноваційної діяльності підприємства. Ці відносини утворюють специфічний інноваційний клімат організації, параметрами якого є:

• відповідальне ставлення до інновацій керівників організації;

• спонука співробітників до висування креативних ідей, розвиток інноваційних здібностей та стимулювання їх участі в інноваційному процесі;

• установлення конструктивних зв’язків із закладами освіти, науковими

• установами, партнерами, державними та приватними установами і фондами

• щодо проведення наукових досліджень та їх експертизи;

• сприяння якнайскорішому впровадженню інновацій у виробництво;

• захист прав інтелектуальної власності.

Сприяючи поліпшенню інноваційного клімату організації, КСВ поєднує два ключових напрямки управління інноваційними ризиками — запобігання або зниження можливих негативних наслідків інноваційної діяльності та розширення можливостей для неї. Тим самим КСВ формує сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи.

КСВ у сфері інноваційної діяльності спрямована на формування специфічного зовнішнього соціально-економічного середовища, характеристиками якого є:

а) створення сучасної інноваційної інфраструктури, спрямованої на підтримку інноваційної діяльності, за допомогою об’єднання інтересів та зусиль стейкхолдерів;

б) формування засобами КСВ інноваційної культури суспільства, яка виявляється в його відкритості до творчості, нововведень, готовності до конструктивних змін;

в) забезпечення узгодженого розвитку прогресивного технологічного, економічного та соціального потенціалу країни, здатного забезпечити її конкурентоспроможність на світових ринках високотехнологічної продукції, за допомогою системного впровадження стандартів КСВ.

Отже, інноваційний розвиток містить нові невичерпні можливості соціалізації виробництва та споживання на основі винайдення більш дешевих способів створення якісної та доступної продукції. Крім того, інноваційні технології виконують важливу соціальну місію, відкриваючи широкий доступ практично для кожного до будь-якої інформації. З одного боку, це надзвичайно збільшує комунікаційні та освітні ресурси суспільства. З другого боку, доступ до нефільтрованої інформації може бути шкідливим для непідготовленої аудиторії.

Серед важливих напрямів соціальної активності держави у цьому контексті зазначимо такі:

• послідовне проведення державної інноваційно-інвестиційної політики з обов’язковим додержанням її пріоритетів та посиленням вимог до суб’єктів інноваційної діяльності;

• розвиток інноваційної інфраструктури з відповідними функціями надання необхідної інформації, проведення незалежної експертизи інноваційних об’єктів, супроводу та підтримки просування інновацій у межах стадій процесу їх циклічного створення;

• налагодження стійких взаємовигідних зв’язків у системі «освіта – наука – технологія – виробництво»;

• залучення на прийнятних умовах та інноваційне спрямування фінансових коштів держави, приватних підприємств, спеціальних фондів, іноземних інвесторів, розвиток державно-приватного підприємництва;

• створення нових робочих місць в інноваційній сфері економіки;

• стимулювання інноваційної активності підприємств та забезпечення зростання доходів інноваційних працівників;

• розширення та правове забезпечення ринку інноваційної праці та ринків продуктів інтелектуальної власності;

• сприяння скорішій комерціалізації інновацій, уведенню їх у виробничі процеси.