6.2. Конструювання компенсаційного пакета на засадах соціальної відповідальності.

Побудова соціально-трудових відносин на засадах соціальної відповідальності вимагає формування повноцінного компенсаційного пакета, адекватного складності виконуваних працівниками робіт і функцій, результатам праці, компетентності працівників, ситуації, що склалася на ринку праці, тощо.

До чинників, які впливають на структуру, наповнення компенсаційного пакета та розмір окремих виплат і винагород, що його формують, належать:

фінансові можливості підприємства;

специфіка професії/посади (цінність, складність функцій і обов’язків, наявність інноваційної компоненти, вплив на результативність роботи підприємства тощо);

кон’юнктура ринку праці; норми трудового законодавства;

розвиток інститутів соціального партнерства; рівень компетентності найманих працівників;

потреби та інтереси найманих працівників; стратегія розвитку підприємства;

особливості корпоративної культури підприємства;

компенсаційна політика підприємств-конкурентів та підприємств з інших видів економічної діяльності тощо.

Можна виокремити такі характеристики, що визначають конструкцію компенсаційного пакета:

наповнення компенсаційного пакета — сукупність (набір) виплат, винагород і благ, що його формують; розмір виплат і винагород, що входять до компенсаційного пакета;

структура компенсаційного пакета — співвідношення різних виплат і внагород.

За своїм наповненням компенсаційний пакет може бути базовим та розширеним.

Базовий компенсаційний пакет містить виплати та винагороди обов’язкового

характеру — ті, які роботодавець зобов’язаний включити до компенсаційного пакета відповідно до норм чинного законодавства та положень колективних угод. Невключення роботодавцем таких виплат і винагород до компенсаційного пакета розцінюється як порушення трудового законодавства. Це не відповідає базовим принципам побудови соціально-трудових відносин на засадах соціальної відповідальності.

Приклад виплат і винагород обов’язкового характеру

основна заробітна плата: посадовий оклад, тарифна ставка, оклад тощо;

доплати до основної зар плати обов’язкового характеру: за суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, роботу в нічн час, надурочний час, у святкові та неробочі дні тощо;

виплати, пов’язані з індексацією заробітної плати;

компенсація втрати частини заробітної плати у разі порушення термінів її виплати;

оплата щорічних відпусток;

оплата простоїв не з вини працівника та інші виплати за невідпрацьований час тощо.

Розширений компенсаційний пакет крім виплат і винагород обов’язкового характеру включає виплати і винагороди добровільного (необов’язкового, факультативного) характеру, які не передбачені чинним законодавством і колективними угодами. Разом з тим, якщо роботодавець бере на себе зобов’язання виплати та надання найманим працівникам таких винагород і благ (що відбивається в колективному договорі, інших внутрішніх нормативних документах), то такі виплати й винагороди стають обов’язковими.

Залежно від наявності очевидної матеріальної вигоди для найманого працівника компенсації можна поділити на дві групи: матеріальні компенсації та нематеріальні компенсації (винагороди, блага).

Залежно від джерел виплати та призначення складових матеріальні компенсації формуються: з заробітної плати; виплат з прибутку; інших матеріальних винагород, що не належать до фонду заробітної плати.

Чільне місце в системі компенсацій і, відповідно, мотиваційному механізмі найманих працівників посідає заробітна плата, оскільки для них вона виступає основним джерелом доходів і основою матеріального добробуту членів їхніх родин. Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати1 до заробітної плати належить: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування) та посадових обов’язків. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців. Основна заробітна плата залишається постійною протягом тривалого проміжку часу і безпосередньо не залежить від поточних результатів роботи працівника, крім відсоткових і комісійних нарахувань. У зв’язку з цим основна заробітна плата становить постійну частину системи компенсацій (компенсаційного пакета).

Відсоткові або комісійні нарахування залежать від обсягу доходів (виручки), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг). Такі виплати належать до змінної частини пакета компенсацій.

Додаткова заробітна плата містить доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів; премії та винагороди, що мають систематичний характер; відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до посадового окладу (тарифної ставки); гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, та інші виплати.

Надбавки та доплати використовуються для врахування індивідуальних особливостей працівників і компенсації за умови праці, які відхиляються від нормальних. Окремі надбавки та доплати мають відносно постійний характер (виплачуються протягом тривалого періоду часу) і належать до постійної частини компенсаційного пакета. Інші надбавки та доплати мають одноразовий, тимчасовий або періодичний характер. Нерегулярність їх виплати зумовлює віднесення їх до змінної частини пакета компенсацій.

Премія виплачується працівникам за результатами їхньої трудової діяльності та підприємства загалом за показниками та умовами оцінки цих результатів. Незважаючи на систематичність цих виплат, вони мають необов’язковий характер (що зумовлено їх залежністю від виконання показників і умов преміювання) і належать до змінної частини пакета компенсацій.

Додаткова заробітна плата містить також гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Ці виплати є обов’язковими. У разі коли роботодавець їх не виплачує найманим працівникам, він порушує чинне законодавство, а отже, не додержується базових принципів соціальної відповідальності.

З-поміж гарантійних і компенсаційних виплат треба взяти до уваги такі:

виплати, пов’язані з індексацією заробітної плати;

компенсація втрати частини заробітної плати у разі порушення термінів її виплати;

витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту;

оплата за невідпрацьований час та ін.

Своєю чергою, оплата за невідпрацьований час працівників підприємства містить:

суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу;

оплату працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час;

оплату працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку;

оплату, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду;

оплату простоїв не з вини працівника;

оплату відпусток та суми грошової компенсації у разі невикористання щорічних відпусток та ін.

Додержання роботодавцем законодавства щодо надання гарантій і компенсацій — одна з основних характеристик соціально відповідального підприємства.

Завдяки цьому зменшується кількість конфліктів, судових позовів з боку найманих працівників. Це, своєю чергою, позитивно впливає на соціально-психологічний клімат в колективі та сприяє формуванню позитивного іміджу роботодавця.

Гарантії забезпечують реалізацію працівникам прав у сфері соціально-трудових відносин. Гарантії можуть мати нематеріальний і матеріальний характер. Прикладом нематеріальних гарантій є збереження робочого місця, посади, надання іншої роботи, матеріальних — збереження середньої заробітної плати на період щорічної відпустки, навчання, службового відрядження, виконання державних чи громадських обов’язків, перебування у медичному закладі на обстеженні, простою не з вини працівника, під час переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я чи у разі виробничої необхідності тощо.__

Гарантійні виплати — це грошові виплати, що забезпечують збереження працівникам заробітної плати (повністю або частково) за час, коли вони з поважних причин, відповідно до законодавства та/чи умов колективного (трудового) договору, звільняються від виконання функцій та обов’язків, але за ними зберігається місце роботи (посада), або ж припиняють трудову діяльність на підприємстві чи на попередньому робочому місці (посаді).

Працівникам надаються гарантії у разі: перебування у відпустці;

обрання на виборну посаду; виконання державних або громадських обов’язків;

переїзду на роботу до іншої місцевості; виготовлення бракованої продукції не з вини працівника;

простою, що трапився не з вини працівника; службового відрядження;

суміщення роботи з навчанням, направлення на навчання для перепідготовки чи підвищення кваліфікації;

переведення на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я чи в разі виробничої необхідності;

направлення на обстеження до медичного закладу;

припинення трудової діяльності та ін.

Компенсаційні виплати спрямовані на відшкодування працівникам витрат,

пов’язаних з виконанням ними трудових функцій та обов’язків чи невиконанням їх з незалежних від працівників причин, або ж втрат у зв’язку з інфляційними процесами та порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Прикладом таких компенсацій можуть бути:

оплата праці у разі виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника;

оплата праці у разі невиконання норм виробітку не з вини працівника;

оплата праці у разі виконання робіт різної кваліфікації;

оплата праці у разі переведення працівника на іншу постійну нижче оплачувану роботу та у разі переміщення; виплати у зв’язку зі службовими відрядженнями;

виплати під час переїзду на роботу до іншої місцевості;

виплати за спрацювання інструментів, які належать працівникові, у разі використання їх у трудовій діяльності;

оплата часу приймання зміни чи одержання завдання перед зміною тощо.

Одноразові премії та винагороди аналогічно преміям, що мають систематичний характер, є необов’язковими виплатами й належать до змінної частини пакета компенсацій.

Важливе місце в структурі компенсаційного пакета посідає соціальний пакет.

Частина виплат і благ, які формують соціальний пакет, належить до фонду заробітної плати: матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), оплата або дотації на харчування, оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах, путівок на лікування, відпочинок та екскурсії, проїзних квитків, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали тощо.

Перелічені виплати та блага, на відміну від гарантійних і компенсаційних виплат, що належать до додаткової заробітної плати, не передбачені чинним законодавством або провадяться понад установлені законодавчими актами норми.

За своїм змістом і призначенням матеріальна допомога та зазначені виплати соціального характеру теж належать до гарантій та компенсацій, проте, добро вільного характеру. Такі гарантії та компенсації роботодавець надає своїм пра цівникам за власною ініціативою.

Крім названих виплат соціальний пакет містить інші матеріальні винагороди, що не належать до фонду заробітної плати: 1.медичне та пенсійне страхування;

2.оплату путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення за кошти фонду державного соціального страхування;

3.оплату навчання; позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов; оплату послуг з лікування працівників;

4.матеріальну допомогу разового характеру; вихідну допомогу в разі припинення трудового договору тощо.

Інші матеріальні винагороди, що не належать до фонду оплати праці, містять також доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства: дивіденди, відсотки, виплати за паями. Зазначені доходи разом з безкоштовно наданими працівникам акціями становлять доходи від участі працівників в акціонерному капіталі та власності підприємства.

Важливою мотиваційною складовою компенсаційного пакета є такі виплати з прибутку, як премії, бонуси, виплати за програмами участі персоналу в прибутку. З огляду на необов’язковий і нерегулярний характер таких виплат вони належать до змінної частини пакета компенсацій. За своїм економічним змістом такі виплати можна прирівняти до підприємницького доходу. У зв’язку з цим виплати з прибутку можна також розглядати як доходи від участі у власності підприємства.

Отже, за регулярністю, характером і призначенням виплат матеріальна складова системи компенсацій може бути подана у вигляді постійної частини, змінної частини, гарантій та компенсацій [у традиційному (вузькому) їх розумінні], соціального пакета та доходів від участі в акціонерному капіталі та власності підприємства.__

Поряд з матеріальними, компенсації можуть надаватися у нематеріальній формі. Потенційними нематеріальними компенсаціями є всі наявні в розпорядженні суб’єктів управління організаційні, моральні, психологічні, соціальні цінності та блага.

До нематеріальної складової системи компенсацій належать:

офіційне визнання заслуг: нагородження почесними грамотами, медалями, відзнаками, вимпелами, кубками; розміщення фотокартки на дошці пошани; оголошення подяки; вручення подарунків із надписом-подякою; присвоєння звань: ветерана підприємства, почесного працівника, кращого пра-

цівника у певній сфері професійної діяльності або за типом поведінки (найактивніший, найвідданіший, найкреативніший тощо), інформування колективу та громадськості про досягнення працівника та ін.;

зміна статусу працівника: зарахування до резерву на заповнення вакантних посад керівників; підвищення у посаді; підвищення розряду чи кваліфікаційної категорії; переведення в інший підрозділ; надання додаткових повноважень та ін.;

залучення працівників до управління: надання можливості працівникам вносити пропозиції з поліпшення діяльності первинних структурних підрозділів та підприємства загалом; ініціювання участі працівників в обговоренні питань щодо стратегії розвитку підприємства, підвищення ефективності йо-

го роботи; залучення працівників до ухвалення управлінських рішень; створення з числа працівників робочих комітетів, дорадчих груп, комісій, діяльність яких спрямована на вироблення пропозицій щодо розвитку підприємства, підвищення якості трудового життя, зростання соціальної згуртованості колективу підприємства та ін.;

збагачення змістовності праці та створення умов для творчості: звільнення від функцій і обов’язків, що унеможливлюють інноваційний розвиток і творче зростання; доручення роботи, що відкриває простір для творчої активності, новаторства; надання необхідних ресурсів для вирішення завдань інноваційного характеру; створення творчих груп; призначення керівником проекту з розроблення та запровадження нововведень та ін.;

поліпшення умов праці: поліпшення психофізіологічних і ергономічних умов праці; упровадження нових технологій, прогресивних форм організації праці та управління виробництвом, які забезпечують гідну працю, та ін.; реалізація програм професійного розвитку персоналу;

удосконалення стилю керівництва та методів управління;

упровадження цілісної системи корпоративної культури, яка узгоджується з сучасною концепцією її формування та розвитку; поліпшення соціально-психологічного клімату;

розроблення програм інформування про діяльність підприємства;

стимулювання працівників вільним часом і гнучким режимом роботи: надання працівникам додаткового часу відпочинку (неробочого дня раз у два тижні, місяць, квартал, додаткової чи творчої відпустки), установлення гнучких режимів робочого часу та ін.