Тема 4. Корпоративна соціальна відповідальність у системі стратегічного управління організацією
4.1. Комплексна модель управління соціальною відповідальністю організації.
4.2. Взаємозв’язок соціально відповідальної поведінки і стратегії розвитку організації.
4.3. КСВ у стратегічному управлінні людськими ресурсами.
4.4. Узгодження інноваційної політики організації з принципами соціальної відповідальності.
4.5. КСВ як засіб управління організаційними змінами.
4.6. Корпоративна соціальна відповідальність як інструмент формування позитивного іміджу та ділової репутації компанії.
4.1. Комплексна модель управління соціальною відповідальністю (св) організації.
Управління СВ організації є процесом реалізації функцій управління (планування, організації, мотивації, контролю), який спрямований на задоволення інтересів заінтересованих сторін (персоналу, менеджменту, власників бізнесу, держави), що беруть на себе відповідальність за вплив їхньої діяльності на підвищення ефективності господарювання та забезпечення збалансованого розвитку.
Мета управління СВ організації - забезпечення збалансованого та соціально спрямованого її розвитку.
Завдання управління СВ організації — забезпечити в кожний момент часу ефективне виконання необхідних функцій кожною заінтересованою стороною, зберегти процесну команду та колектив однодумців, скерований на розв’язання стратегічних та оперативних завдань соціально-економічного розвитку організації.
Роль процесу управління КСВ як технології управлінської діяльності полягає в забезпеченні ефективного досягнення поставлених цілей організації для задоволення суспільних та особистих потреб за допомогою систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності за умови соціально відповідальної поведінки всіх її заінтересованих сторін.
Принципи управління соціальною відповідальністю організації:
гнучкості — властивість змінювати цілі функціонування залежно від змін умов вн. та зовн. середовища;
багатофункціональності — здатність системи до реалізації різних функцій (планування, організація, мотивація, контроль тощо);
неоднорідності — наявність значної кількості різних елементів системи (стратегічне планування персоналу, пошук та добір персоналу, оцінювання персоналу, мотивація, соціально-трудові відносини, охорона праці, промислова безпека, стандартизація та маркування, екологічна стандартизація тощо);
емерджентності — неможливість звести властивості окремих елементів управління соціальною відповідальністю до загального ефекту функціонування системи;
ієрархічності — наявність кількох рівнів управління соціальною відповідальністю організації (власники бізнесу, вищий топ-менеджмент, середня ланка, лінійні керівники);
взаємоконтролю заінтересованих сторін (персоналу, менеджменту, власників бізнесу, держави) та створення сприятливих умов для його здійснення;
оптимальності — об’єднання всіх перелічених принципів та одночасно виявлення нових елементів системи і вимог до неї.
Для ефективного управління СВ організації слід оперативно реагувати на очікування й вимоги заінтересованих сторін та здійснювати оцінку внутрішніх можливостей та ідентифікацію ризиків, пов’язаних з ними. Алгоритм формування процесу управління СВ організації:
Аналіз та оцінка відповідності управління СВ цілям розвитку організації, ключовим інтересам заінтересованих
Виявлення недоліків і основних проблем у процесах управління СВ організації та їх причин
Розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і визначення резервів з майбутнього розвитку (постановка цілей і завдань)
Формування стратегії розвитку організації, у т. ч. у сфері СВ
Розроблення програм управління СВ. Виявлення й оцінка значущих для розвитку управління СВ управлінських рішень
Аналіз і контроль виконання необхідних управлінських функцій у сфері СВ кожною заінтересованою стороною
Складання соціальної звітності. Презентація соціального звіту (звіту з КСВ)
Центральне місце в наведеній моделі належить системному підходу, за яким СВ розглядається як відкрита система, що взаємодіє із зовнішнім середовищем, здатна регулювати свої відносини з ним.
Комплексна модель управління соціальною відповідальністю організації:
Побудова такої моделі дозволяє системно сприйняти та оцінити взаємодії груп впливу, забезпечити системне бачення ситуації, виключити суперечність цілей груп впливу, запобігати і прогнозувати негативний вплив бізнесу на суспільство. Системний підхід, фокусуючись на взаємозалежностях, приводить або до ліпшого розуміння механізмів управління, або до виявлення елементів та підсистем, де такого розуміння явно бракує.
Згідно із ситуаційним підходом визнається, що хоч загальні підходи до процесів СВ (планування, організація, мотивація, контроль) у різних організаціях переважно однакові, специфічні заходи, спрямовані на їх виконання в певній організації, можуть значно варіювати.
Використання процесного підходу в управлінні соціальною відповідальністю організації припускає, по-перше, що СВ поширюється на весь цикл виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) — починаючи від придбання виробничих ресурсів і закінчуючи випуском готової продукції (робіт, послуг); по-друге, бізнес є відповідальним не тільки за свої соціальні програми, але й за додержання принципів СВ діловими партнерами і постачальниками.
З огляду на описані підходи до управління соціальною відповідальністю комплексну модель управління СВ організації слід розуміти як сукупність взаємозв’язаних функцій планування й аналізу, мотивації, контролю, а також організаційного й інформаційного забезпечення, що створюють підґрунтя для безперервного процесу взаємодії персоналу, менеджменту організації, власників бізнесу (акціонерів), місцевих спільнот і держави.
Отже, сприйняття КСВ як інтегрованої системи управління дає змогу скоординувати всі наявні та заплановані ініціативи організації та зробити активність у цій царині невід’ємною частиною її бізнес-процесів.