Відносний приріст властивості (δ) визначається відношенням максимуму і мінімуму для даної точки:
Y = Ymax / Ymin.
Приклад: K1c.d = 0.679 / 0.512 = 1.326 МПа*м0.5
Таблиця 1 ‒ Узагальнюючі показники полів для K1c.d
Перший зафікс. фактор |
Другий зафікс. фактор |
Узагальнюючі показники для K1c.d |
||||
K1c.d.max |
K1c.d.min |
{K1c.d} |
{K1c.d} |
P{K1c.d} |
||
-1 |
-1 |
|
|
|
|
|
-1 |
0 |
|
|
|
|
|
-1 |
1 |
|
|
|
|
|
0 |
-1 |
|
|
|
|
|
0 |
0 |
|
|
|
|
|
0 |
1 |
|
|
|
|
|
1 |
-1 |
|
|
|
|
|
1 |
0 |
|
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
|
Таблиця 2 ‒ Узагальнюючі показники полів для K1c.w і області допустимих рішень P {K1c.d, K1c.w}
Первый зафикс. фактор |
Второй зафикс. фактор |
Узагальнюючі показники для K1c.w і області допустимих рішень P{K1c.d,K1c.w} |
|||||
K1c.w.max |
K1c.w.min |
{K1c.w} |
{K1c.w} |
P{K1c.w} |
P{K1c.d,K1c.w} |
||
-1 |
-1 |
|
|
|
|
|
|
-1 |
0 |
|
|
|
|
|
|
-1 |
1 |
|
|
|
|
|
|
0 |
-1 |
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
0 |
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
-1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
0 |
|
|
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
|
|
Розмір області допустимих рішень Р (%) визначається (наближено) підрахунком числа не заштрихованих “квадратиків” на кожному квадраті. Оскільки діаграма розбита на 100 рівних за площею частин, то отримане число є шуканим значенням Р в %.
Далі підраховується число не заштрихованих квадратиків на діаграмі для області допустимих рішень P {K1c.d, K1c.w}, результати заносяться в останній стовпець таблиці 2. Приклади заповнених таблиць 1 і 2 показані нижче.
За даними таблиць 1 і 2 будуються двохфакторні вторинні моделі, що описують узагальнюючі показники полів для max, min, , і Р кожної з властивостей. При цьому по 9-ти точках можна побудувати неповні кубічні моделі виду:
Y = b0 + b1x1 + b11x12 + b12x1x2 + b112x12x2
+ b2x2 + b22x22 + b122x1x22
Порядок побудови: Меню введення даних: фактори – кількість – 2; найменування – ввести зафіксовані фактори; план – клавіатура – число рядків – 9 – ввести план аналогічний першому і другому стовпцю таблиці 1; вид моделі – клавіатура – довільний – кількість коефіцієнтів – 8; введення – аналогічно пункту 1; відгук – найменування – введення нового найменування – ввести показник; відгук – введення – клавіатура – ввести відгук. Меню моделювання: ступінь ризику – 0.2; розрахунок моделі – повторювати до того моменту, поки рівень критерію F не буде нижчий Fкрит; моделювання – пошук екстремумів. Меню інтерпретація: двовимірна – фактори для номограм – зафіксовані фактори; вибір рівнів – користувачем, далі підібрати зручне число ізоліній з рівним кроком.