Про конкурентоздатність можна робити висновок з наступних економічних показників, що містяться у фінансовій звітності фірми:

• динаміка продажів у вартісному і кількісному вираженні. Якщо вартість реалізованої продукції росте швидше, ніж її фізичний обсяг, виходить, попит на неї підвищується (при цьому необхідно враховувати фактор інфляційного росту цін). Якщо є місце оберненій ситуації, отже, продукція перестає користуватися попитом і фірма змушена знижувати ціни на неї;

• відношення обсягу продажів до вартості матеріально-виробничих запасів. Цей показник називається коефіцієнтом попиту, тому що характеризує попит на вироби фірми. Зменшення цього показника свідчить про уповільнення оборотності запасів: це або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини;

• відношення обсягу продажів до вартості нереалізованої продукції доповнює два попередніх і у випадку зменшення означає зниження попиту або надвиробництво продукції;

• відношення обсягу продажів до суми дебіторської заборгованості відображає обсяг комерційного кредиту, наданого фірмою клієнтам. Звичайно, чим вище попит, тим менше обсяг кредиту. Зменшення цього показника говорить про скорочення продажів у кредит;

• завантаження виробничих потужностей. Як тільки фірма починає відчувати труднощі зі збутом готової продукції, відразу ж знижується завантаження виробничих потужностей;

• портфель замовлень, якщо він значний, то характеризує високий рівень попиту на продукцію фірми;

• обсяг і спрямування капіталовкладень. Звичайно фірма вкладає капітали у виробництво найбільш перспективних, з її точки зору, товарів. Якщо вона припиняє вкладення капіталів у дане виробництво, виходить, не бачить для себе перспектив одержання в майбутньому досить високої норми прибутку, що може свідчити про зниження конкурентоспроможності даної продукції.

Показники фінансового стану фірми. Фінансовий стан фірми визначається ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, здатністю в необхідний термін погашати свої фінансові зобов'язання, тобто платоспроможністю, і можливістю надання кредитів клієнтам, тобто кредитоспроможністю.

Коефіцієнт фінансової незалежності фірми - відношення власного капіталу до підсумку балансу - відображає фінансову незалежність фірми від зовнішніх джерел фінансування. Чим вище це відношення, тим краще її фінансовий стан. Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу.

Відношення всієї заборгованості до власного капіталу, як і попередній показник, відображає співвідношення зовнішніх і власних джерел фінансування, при цьому заборгованість не повинна перевищувати власний капітал.

Відношення власного капіталу до реального основного капіталу показує, у якій мірі інвестування капіталу в основні фонди здійснюється за рахунок внутрішніх джерел фінансування.

Відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу. Фінансування діяльності компанії за рахунок довгострокових кредитів, особливо у формі облігаційних займів, вигідно для неї, якщо її норма прибутку вище розміру виплачуваних відсотків. Довгостроковий кредит дозволяє значно розширити масштаби операцій фірми й одержати велику суму прибутку. Проте стан вважається ненормальним, якщо довгострокова заборгованість перевищує власний капітал.

Коефіцієнт покриття, або відношення оборотних активів до короткострокової заборгованості, - один з основних показників платоспроможності фірми. Він говорить про те, якою мірою короткострокова заборгованість фірми покривається її оборотними активами.

Коефіцієнт ліквідності оборотних активів показує частку готівки і швидко реалізованих цінних паперів в оборотних активах. Чим вище цей коефіцієнт, тим вище ліквідність оборотного капіталу і платоспроможність фірми.

Вибір тих чи інших показників, що характеризують підприємство, залежить від мети, яку ставить перед собою підприємство при виборі іноземного партнера. У будь-якому випадку найбільш важливими факторами, якими необхідно керуватися, є репутація підприємства і його продукції, надійний фінансовий стан і платоспроможність, достатній виробничий і науково-технічний потенціал.