4.Феномен конформізму. Психологічні умови дієвості правових норм.

Конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідний) — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей таким чином, щоб вона відповідала думкам оточуючих. Як зауважив I. Кон, на рівні побутової свідомості цей феномен зафіксовано давно в казці Андерсена про голого короля. А тому в повсякденній мові поняття «конформізм» набуває негативного відтінку. Щоб позбавитися цього негативного відтінку, в соціально-психологічній літературі частіше говорять не про конформізм, а про конформність, або конформну поведінку, маючи на увазі чисто психологічну характеристику позиції індивіда відносно позиції групи, прийняття або неприйняття ним певного стандарту думки, яка притаманна групі.

Від інших механізмів правової соціалізації конформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Інакше кажучи, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він належить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи.

Соціальний конформіст - це людина, яка повністю відповідає вимогам того суспільства, в якому вона знаходиться та продукує поступливу поведінку під впливом різних соціальних (інформаційних і нормативних) чинників, які визначають і уособлюють той або інший соціокультурний простір.

Якщо особистість свідомо дотримується соціальних норм, враховує їх у своїй взаємодії з іншими людьми, — наявний свідомий конформізм, який характеризує морально-правову зрілість особистості, її здатність оцінити норми права і на цій основі будувати свою поведінку.

Якщо ж особистість дотримується соціальних норм, у тому числі й норм права, під впливом групового тиску і факторів зовнішнього порядку, — це підкорений конформізм, який може стати на шлях протиправного типу. Це пояснюється тим, що, використовуючи "сприятливу" для себе ситуацію (наприклад, відсутність соціального контролю членів групи), особа з конформізмом, який підкоряється, може обрати незаконні засоби для досягнення своєї мети.

У широкому розумінні конформізм - це підпорядкування людини соціальній групі. Людська психіка має властивість економити час і сили. Так і тенденція підпорядковуватися соціальним нормам фактично економить мислення: все, що від нас вимагається в певній соціальній ситуації, - це бездумно демонструвати соціально очікувану поведінку. Люди змінюють свою поведінку у відповідності до соціальних норм, навіть якщо у дійсності вони їх не сприймають. Цей тип підпорядкування отримав назву поступливість, а його основа - нормативний тиск.

Тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина з ними повністю згодна - це схвалення і інтерналізація, а коли людина повторює дії рольової моделі, є ідентифікація. Уявлення, що пов'язані з ідентифікацією, можуть змінитися, якщо нова ідентифікація змінить попередню (наприклад, підлітки можуть почати ідентифікуватися з групою однолітків більше, ніж з батьками).

Конформність полягає не просто в тому, що індивід діє так само, як всі, але в тім, що він піддається впливові загальної дії, тобто він поводиться не так, як це було б, коли він був наодинці. Конформність констатується там і тоді, де і коли фіксується ная-вність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи та подо-лання цього конфлікту на користь групи. Можна виділити декілька факторів, що складають специфіку конформізму.

По-перше, конформістська поведінка є реакцією на тиск групи. Але цей тиск не виражено у формі конкретної вимоги. Поведінка людини є добровільною. Навпаки, наявність вираженої вимоги здатна спонукати людину до нонконформістської реакції.

По-друге, конформізм веде до нівелювання, гомогенізації членів групи. Тиск групи робить усіх рівними і безособленими. Навпаки, підпорядкування вимозі, коли один наказує, а інший підпорядковується, говорить про нерівність, диференційовану структуру групи.

По-третє, конформістська поведінка не дає індивідові можливості перекласти відповідальність за свої дії на інших, бо він не може визнати того факту, що він пішов на поводу у групи. Навпаки, у випадку підпорядкування конкретній особі, особливо, коли це мае негативні наслідки, людина, як і у випадку підпо-рядкування, схильна перекласти відповідальність на інших.

Людина може підпорядковуватися групі або для того, щоб бути прийнятою, а не відкинутою нею, або тому, що вона прагне отримати деяку інформацію. М. Дойч і X. Джерард назвали ці причини відповідно нормативным і інформаційним впливом. «Нормативний вплив» --механізм того, як людина змушена підлаштовуватися під суспільні або групові соціальні норми, щоб суспільство її не відкинуло.

У всіх суспільствах існують норми, яка поведінка буде доречною для членів даного суспільства. Деякі з цих норм визначаються всіма членами суспільства (правові закони), інші варіюються від групи до групи (наприклад, неписані правила, що диктують членам групи, який одяг потрібно носити). В неформальних об'єднаннях, наприклад, існують норми і правила, які діють тільки в цих об'єднаннях.

Для того щоб стимулювати нормативну поведінку і знижувати імовірність появи ненормативності як масового явища, в кожній групі створюється і діє система санкцій. Санкції - це механізм, завдяки якому група "повертає" свого члена на шлях дотримання норм. Санкції можуть бути двох типів: заохочувальні і каральні, позитивні і негативні. Система санкцій призначена не для того, щоб компенсувати недотримування норм, а для того, щоб забезпечити дотримування норм.

Нормативний вплив зумовлено сукупністю зовнішніх факторів, а інформаційний - внутрішніми факторами. Серед зовнішніх факторів найбільш дієвими є санкції (фізичне покарання, несхвалення, антипатія тощо), які застосовує група по відношенню до «відступників».

Інформаційний вплив зумовлено тим, що людина, розширюючи знания про себе і світ, прагнучи зрозуміти, якої позиції потрібно дотримуватися в тих чи інших соціальних питаниях, спирається на інформацію, що надається їй оточенням, групою. Отже, в разі інформаційного впливу здійснюється підпорядкування людини групі не тому, що вона боїться осудження з боку інших, а тому, що без орієнтації на думку інших людина не знає, як правильно поводитись..

Ще один внутрішній фактор конформізму, який також пов'язано з самосвідомістю, виявили соціальні психологи Домі-нік Абрамс і Майкл Хогг (1990). На їх думку, конформістську по-ведінку можна пояснити також дією процесу самокатегоризації. Сутність цього процесу полягає в тім, що ми підсвідомо визначаємо себе членами якихось груп. Визначивши себе членом певної соціальної групи, люди, з одного боку, закладають цю ідентифікацію в схему своєї самосвідомості, а з другого, починають приводите себе у відповідність до групи. Належність до групи вимагає від людини дотримання її норм і правил, тобто стереотипної групової поведінки.

Конформізм з нормативних причин виникає в ситуаціях, коли ми робимо те, що роблять інші люди, не тому, що використовують їх як джерело інформації, а тому, що не хочуть привернути непотрібної уваги до себе, бути знехтуваними. Отже, нормативный соціальний вплив виявляється тоді, коли вплив інших людей спонукає індивіда до конформізму, тому що він хоче бути ними визнаним.

Конформна поведінка зумовлюється не тільки особливостями групи, але й особливостями самої людини - члена групи. В природі людини закладено прагнення бути «своїм» у значних для неї трупах. Отже, член групи змінює свою позицію не тому, що в процесі обговорення пізнає щось нове для себе, а просто тому, що прагне зберегти свое становище, свої позиції в групі.

Значущою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як система ціннісного ставлення до об'єктів соціальної дійсності. У зв'язку з цим слід відзначити, що правопорушникам притаманна нестійка система ціннісних орієнтацій, яка відзначається гіпертрофованим характером основних її елементів, серед яких головне місце займає егоцентризм, що оснований на уявленнях особистості про себе як про найважливішу соціальну цінність. Завищена оцінка значущості своєї особистості нерідко супроводжується негативним ставленням до суспільного порядку, норм моралі та права.

Друга група психологічних умов ефективності правових норм — мікросоціальні умови — виконує функцію соціально-психологічного забезпечення правореалізації. Мікросоціальні умови пов'язані з найближчим оточенням людини, із тими, з ким вона безпосередньо контактує (формальні малі групи — сім'я, навчальний клас, робоча бригада, співробітники відділу фірми і т. д., неформальні малі групи — коло друзів, компанія відпочивальників у санаторії тощо). Якщо норми права визнаються цією соціальною групою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів, а якщо вони не схвалюються і спокуса їх порушити - загроза покарання змушує людей цього не робити.

Дієвість правових норм знижується в тому разі, коли людина потрапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не визнають норм права і порушують їх у своїй життєдіяльності. Досить важливу роль у механізмі антигромадської поведінки правопорушників відіграє конкретна життєва ситуація. Вона являє собою сукупність обставин життя особи, які сприяють виникненню в неї за певних умов рішучості вчинити суспільно небезпечне діяння. Володіючи невеликою протяжністю у часі й просторі, конкретні життєві ситуації характеризуються також різним ступенем їх психологічної напруженості, взаємозв'язком із соціальним середовищем і впливом на особистість правопорушника. На відміну від мотиву — внутрішнього спонукання, конкретна ситуація в усвідомленні особи виступає як привід, який потребує прийняття певного рішення.

Третя група умов ефективності правових норм відноситься до індивідуально-психологічних особливостей індивіда, який ухвалює рішення про правильність поведінки. Річ у тім, що вибір варіанта поведінки залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин (макросоціальні умови), а й від особистості, зокрема від її інтелектуальних, особливостей, психічного стану, тощо, які є як наслідком середовища і виховання, так і особисто вроджених якостей.

У повсякденному житті існує багато ситуацій, в яких люди покладаються на інших, намагаючись визначити, що відбувається. Інформаційні соціальні впливи є частиною нашої життєдіяльності. Особливо дієвими ці впливи виявляються в періоди соціальних криз, коли людина зустрічається з ситуацією, яка її лякає і до якої вона погано підготовлена. Людина може не розуміти, що насправді відбувається, або не знає, що їй слід робити. Коли ситуація стає кризовою, у людини немає часу зупинитись і подумати, яким чином потрібно якнайкраще діяти, бо потрібно діяти якнайшвидше.

Фактори, які негативно впливають на ефек­тивність правових норм, — це основні напрями в діяльності держав­них органів, законодавчої і виконавчої влади з вирішення поставле­них перед суспільством завдань для закріплення правопорядку.