Психічні стани особистості

Психічні стани — особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період. Вони викликаються зовнішніми обстави­нами, самопочуттям цієї особистості, її індивідуальними особливо­стями і впливають на її поведінку і дії. Саме поняття "стан" харак­теризує статику явища (на відміну від психічних процесів) і його мі­нливість (на відміну від більш стійких психічних властивостей).

Що таке стан, найпростіше зрозуміти на прикладі. Упродовж дня людина щось відчуває, сприймає нові предмети, про щось ду­має, радіє удачам, непокоїться перед серйозним заходом, відчуває напруження, якщо доводиться вирішувати складні питання, і т. п.

Таким чином, на основі психічних процесів виникають і розвива­ються більш стійкі і довготривалі психічні стани. Це складні, суціль­ні, динамічні явища, які багато в чому визначають своєрідність всієї психічної діяльності особистості на цьому відрізку часу (проходжен­ня процесів, виявлення властивостей). Вони підвищують чи знижують активність психічної діяльності людини.

До психічних станів належать вияви почуттів (настрої, афекти, тривога, фрустрація та ін.), уваги (зосередженість, розсіяність), волі (рішучість, розгубленість, упевненість), мислення (сумнів) і т. д.

Психічним станам притаманні такі особливості.

Цілісність. Хоча стани і відносяться переважно до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність у цілому за певний відрізок часу.

Рухомість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають по­чаток, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особис­тості, але стійкіші і вимірюються більшим часом, ніж пси­хічні процеси.

Прямий і безпосередній взаємозв'язок із психічними процесами і вла­стивостями особистості. У структурі психіки стани розташовують­ся між процесами і властивостями особистості. Вони виникають у ре­зультаті відображальної діяльності мозку. Але виникнувши один раз, стани, з одного боку, впливають на психічні процеси (визначають то­нус і темп відображальної діяльності, вибірковість відчуттів, сприйняттів, продуктивність мислення індивіда і т. д.), з іншого — предста­вляють собою "будівельний матеріал" для формування властивостей особистості.

Індивідуальна своєрідність і типовість. Психічні стани кожної людини своєрідні, оскільки нерозривно пов'язані з індивідуальни­ми особливостями особистості, її моральними та іншими рисами.

Крайня різноманітність психічних станів. Стверджувати це дозво­ляє неповний їхній перелік: розгубленість і зосередженість, надія і без­надійність, віра і зневіра, піднесення і спад, нерішучість і рішучість, напруженість і спокій.

Полярність. Кожному психічному стану відповідає протилежний. Так, активності протистоїть пасивність, впевненості — невпевне­ність.

Психічні стани зовнішньо виявляються в зміні дихання і кровообі­гу, в міміці, пантомімі, рухах, ході, жестах, інтонаційних особливос­тях.

Настрій — це відносно слабко виражені позитивні чи негативні емоції та почуття, які відрізняються значною тривалістю і деякою не­ясністю, слабким усвідомленням причин і факторів, які їх виклика­ють.

Пристрасть — сильне, глибоке і стійке переживання, з яскраво вираженою спрямованістю на досягнення мети чи предмета потягу.

Страх — це стан тривоги і викликаного нею пригнічення (збу­дження) психіки і діяльності людини, пов'язаний з усвідомленням не­безпеки.

Особливе значення для юридичної практики мають конфліктні емоційні стани — стрес, афект, фрустрація.

Стрес (напруженість) — нервово-психічне пере­напруження, викликане значним за силою подразником, адекватна реакція на який раніше не сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася.

Афектами (душевне хвилювання, пристрасть) на­зиваються переживання великої сили, з коротким періодом проходжен­ня. Імпульсивні дії, здійснені в стані афекту, мало усвідомлені (необдуманими).

Фрустрація (обман, розлад планів) — стан, що характеризується наявністю стимульованої потре­би, яка не знайшла свого задоволення.

Особливе місце серед психічних станів займає увага (дехто відноситьть увагу до психічних процесів, інші — до психічного стану людини).

Увага — це зосередженість і спрямованість психічної діяльності людини на якийсь предмет чи явище дійсності.