3.Правова свідомість неповнолітнього правопорушника.

Вибір мети вчинку, усвідомлення мотиву та ухвалення рішення, оцінка наслідків вчинених діянь прямо залежать від того, наскільки добре людина знає закон і наскільки правильно розуміє його призначення. Це справедливо для будь-якого віку, у тому числі і для неповнолітніх. Саме тому формування правової свідомості забезпечує попередження протиправних проявів серед неповнолітніх, а недоліки правового виховання є тим чинником, який сприяє створенню психологічних передумов антигромадських діянь.

Неповнолітній, вчинюючи так або інакше, далеко не завжди замислюється над веліннями закону. Сам характер мотивів, їхня спрямованість не містять зазвичай чогось противоправного: бажання продемонструвати свою сміливість, набути авторитет у товаришів, наслідування дорослим прагнення придбати матеріальні блага і т. ін.

Виховання правосвідомості саме спрямовано, з одного боку, проти правового нехтування, а з іншого — проти бездушного виконання правових вимог. Тому відношення до закону свідчить не лише про прояв певних звичок і стереотипів поведінки, але і про певні риси світогляду неповнолітнього, про його моральні якості.

У більшості неповнолітніх правопорушників не тільки відсутнє чітке уявлення про правові вимоги, а й не сформоване саме поняття "закон". Для значної кількості неповнолітніх закон — це те, що необхідно виконувати. Для чого ж служить закон, на що він спрямований, чому його не можна порушувати — ці питання залишаються для них неясними. Більше того, у багатьох неповнолітніх правопорушників існує поняття про закон лише як про караючий засіб.

Незнання елементарних правових понять не можна пояснювати байдужістю підлітків та юнаків до юридичних питань. Навпаки, починаючи з підліткового віку, у молодих людей усе більше розвивається потреба розібратися в складних відносинах між людьми, усвідомити роль суспільних, у тому числі і правових норм у регулюванні цих відносин. Однак реалізація цієї потреби стикається з певними труднощами. Основні з них: недостатньо глибокі знання про природу суспільних явищ, про сутність і соціальне призначення правових норм; обмеженість життєвого досвіду.

Недоліки правового виховання по-різному проявляються в правосвідомості неповнолітніх та їхній поведінці, виділяють два основні рівні "дефектності" правової свідомості неповнолітніх.

Перший - недоліки правового виховання носять начебто приватний характер, коли неповнолітній не вміє застосовувати загальні вимоги в конкретній, нерідко конфліктній ситуації, або перекручено уявляє собі сам зміст деяких вимог та обмежень.

Другий рівень характеризується нігілістичним відношенням до права в цілому, до переконання, що вимоги та правові заборони носять лише формальний характер, а керуватися необхідно своїми бажаннями та інтересами. Цей рівень у відхиленні правової свідомості можливо визначити як активну протиправну спрямованість особистості, яка, як правило, виявляється, коли досліджується рівень правової свідомості "важких" підлітків та юнаків.

Таким чином правове виховання, сприяючи формуванню правосвідомості, мас особливий вплив на особистість. Чим вище рівень правової свідомості особистості, тим краще в ній сформована особлива соціальна якість — громадянина, свідомого носія прав та обов'язків.

Значний вплив на процес становлення правової свідомості мають повсякденні відносини. Правові погляди неповнолітніх формуються найчастіше під впливом психології безпосереднього оточення та оцінок і суджень правового порядку, а також тих елементарних норм, до яких людина привчається з дитинства. І, звичайно, дефекти правосвідомості зазвичай виявляються там, де мали місце відхилення від вимог цих норм.

Необхідно намагатися, щоб кожен неповнолітній знав, що йому дозволене законом, які дії та вчинки він може робити, а від чого слід утримуватися. Саме в період соціальної зрілості частіше виявляється негативне відношення до різного роду обмежень і заборон, спроба усе самому побачити, пережити. Тому усвідомлення молодими людьми суспільної, у тому числі й правової значущості своєї діяльності нерозривно пов'язане із правильним розумінням правових заборон. Адже утримання від дій, які суперечать інтересам суспільства, — один з показників глибини усвідомлення прав і встановлених суспільством обов'язків. З іншого боку, вчинки та дії, які відповідають закону, поступово підводять молоду людину до усвідомлення необхідності та обов'язку завжди діяти за законом.

Особливе значення для вибору поведінки молодої людини має роз'яснення їй сутності кримінально-правових норм. Воно найбільш необхідно в тих випадках, коли у неповнолітнього перекручені моральні уявлення, коли його поведінка свідчить про відсутність поваги до вимог правових та інших соціальних норм. Формування правосвідомості — складний процес, який включає ряд якісно неоднорідних етапів.:

— оволодіння певними правовими знаннями;

— усвідомлення правових норм (їхнього призначення, необхідності суспільної та особистісної значущості і т. ін.);

— перетворення придбаних правових знань, переконань у практику поведінки, у вчинки.

Джерела правопорушення виявляються задовго до самого факту його здійснення. Недисциплінованість, невміння змусити себе свідомо виконувати вимоги старших і дотримуватися правил поведінки виявляються в дитинстві. З роками вони закріплюються та набирають усе більш яскраві й цинічні форми, крайня з яких — правопорушення та злочин. Тому боротьба за соціально схвалену поведінку людини, звичайно ж, починається з дитинства.

В школі та вдома нерідко спостерігається прагнення дорослих до зайвої опіки неповнолітніх, до штучного обмеження їх від труднощів, недовіра до самостійних їхніх рішень. У підсумку формуються характери молодих людей, які не здатні переборювати труднощі.

Можливість довільно регулювати дії та психічні процеси, підкоряючи їх своїм свідомим рішенням, виражаються наявністю волі, як і прояв у діях людини таких якостей, як наполегливість, рішучість, стриманість, сміливість і т. ін. Різноманіття всіх ситуацій, які вимагають термінової вольової регуляції можна звести до трьох реальностей: -

• заповнення дефіциту спонукання. до дій при відсутності їхньої достатньої мотивації;

• вибір мотивів, цілей, видів дії при їхньому конфлікті;

• необхідність регуляції зовнішніх і внутрішніх дій і психічних процесів.

Для того, щоб виховати людину, яка вміє розумно використати надані їй суспільством права та свободи, потрібно навчити її вольовими зусиллями управляти собою. А це значить, що необхідно виробляти навички та уміння правильної організації своєї діяльності, стимулювати найбільш позитивні дії й, навпаки, гальмувати прагнення, які можуть призвести до негативних вчинків. Необхідно, щоб ці навички з роками переходили у послідовні принципи поведінки, коли кожен крок і вчинок зважується високими вимогами моралі та права.

Прорахунки та помилки при вихованні у молодих людей позитивних вольових якостей, як правило, призводять до того, що вони не вміють, а іноді не бажають послідовно дотримуватися норм суспільно-корисної поведінки. Тому не випадково в тих підлітків та юнаків, які допускають аморальні вчинки, виявляються негативні вольові риси характеру, які постійно тією чи іншою мірою проявляються у вчинках і діях. Ними найчастіше є такі риси: нерішучість, відсутність наполегливості при проведенні в життя ухваленого рішення, не сформованість незалежності та самостійності поведінки, а також безініціативність, упертість, нестриманість. Наявність цих рис свідчить насамперед про те, що скоєння протиправного діяння підлітками і юнаками внутрішньо обумовлене слабкістю їхньої волі. Замість рішучої відмови від аморальної поведінки вона проявляє або нерішучість, або підкоряється чужій волі.

Нерозвинена самокритичність у неповнолітніх правопорушників доповнюється не сформованістю правильної оцінки якостей та поведінки навколишніх людей. Тут чітко проглядається вікова психологічна особливість оцінки: неповнолітній судить про вчинки та слова іншої людини головним чином залежно від того, як він сам ставиться до цієї людини, і тому часто попадає під вплив більш сильних однолітків або дорослих правопорушників, які спочатку спеціально підкреслюють свою нібито повагу до них, виступають у ролі справедливого заступника. У результаті критерієм оцінки вчинків неповнолітнього стають не вимоги моралі та права, а некритично сприйняті думки та дії цих осіб.

Нерідко окремі риси особистості набувають у свідомості підлітків та юнаків потворно перебільшені форми, перетворюючись у свої антиподи. Замість сміливості — нахабність, замість наполегливості — упертість, замість ініціативи — невміння стримувати свої бажання, замість самостійності — неповага до старших і до їх вимог. Перекручені уявлення вже самі по собі полегшують формування рішучості скоїти провину або правопорушення. Тому подолання дисгармонії уявлення і вчинків — першочергове завдання перевиховання, що сприяє досягненню першого етапу самовиховання неповнолітнього, ситуативного самовиховання.

Успіх роботи з перевиховання неповнолітніх значною мірою залежить від уміння вихователя виробити в правопорушника критичне відношення до власної поведінки. Правильно оцінити себе та свої вчинки — значить задуматися над тим, який ти є і яким повинен стати. Із цього й починається процес, планомірного самовиховання та самовдосконалення, без якого немислимо змінити особистість. Цей етап самовиховання можна назвати пошуковим самовихованням, тобто таким, коли особистість переживає свої недоліки, шукає шляхи їхнього усунення та починає більше або менш систематично працювати над собою. Кожний, хто виховує та перевиховує особистість, зобов'язаний мати на увазі: сформувати правильну самооцінку — це значить відкрити те внутрішнє джерело, яке направляє подальший розвиток особистості по правильному шляху.

Для того щоб досягти високого рівня розвитку волі, необхідно перейти до етапу зрілого самовиховання. Суть його полягає в тому, що в неповнолітнього починає яскраво виражатися потреба в самовдосконаленні, і робота над собою носить систематичний, у певному змісті плановий характер. Коли ця умова в наявності, є всі підстави говорити про те, що неповнолітній міцно став на шлях виправлення та перевиховання, і є впевненість, що надалі він не порушить суспільних норм і правил.