4. Методика та та організація провадження спе.

При проведенні судово-психологічних експертиз викорис­товується комплекс методів, обрання яких зале­жить від завдань експертизи і тих питань, що поставлені на вирішення судового експерта.

СПЕ починається з вивчення матеріалів кримінальної справи, що надає можливість ретроспективного психологічного аналізу діяльності учасників події. Особливу увагу необхідно звертати на документи, в яких є інформація про соціально-психологічні особливості особи підекспертного, його поведін­ку в момент вчинення злочину, ставлення до скоєного.

Проведення СПЕ передбачає викорис­тання біографічного методу. При цьому методі підекспертний вивча­ється з погляду минулих етапів його життя, виявлення фактів, які мають психологічне значення. Передбачається одержання даних про його батьків, стосунки у сімейному колі, серед друзів, колег по роботі чи навчанню.

СПЕ використовує мето­ди незалежних характеристик та бесіди з метою одержання об'єктивного уяв­лення про психологічні особливості особи.

У цьому аспекті важливе значення мають повага до прав особи підекспертного, незалежність від інших учасників процесу.

У процесі бесіди з випробовуваним важливого значення набуває метод спостереження, який дає змогу реєструвати реакції на подразники, зміну поведінки у процесі постановки запитань, ставлення до тих чи інших подій, осіб, обставин. За допомогою цього методу можуть бути продіагностовані певні психологічні особливості підекспертного.

СПЕ — це психодіагностичне обсте­ження, кінцевим результатом якого є психологічний діагноз (встанов­лення індивідуально-психологічних особливостей особи). Особливо важливі психодіагностичні методики (тести), які класифікуються за різними підставами:

• за особливостями завдань (тести вербальні та практичні),

• за формами процедури обстеження (тести групові та індивідуальні),

• за спря­мованістю (тести інтелекту та особистості).

При СПЕ використову­ються методики дослідження особистості

• тест MMPI — Міннесотський багатоаспектний опитувальник;

• тематичної аппер­цепції (тест — ТАТ; тест Роршаха);

• методики дослідження мис­лення (розповідь за малюнком, метод піктограм, метод виключення та ін.);

• методики дослідження пам' яті (завчання слів, метод опосеред­кованого запам' ятовування, запам' ятовування десяти чисел та ін.);

• методика дослідження сприйняття та уваги (дослідження сприйняття форми предметів, дослідження обсягу уваги та ін.).

Тести, використовувані у практиці судово-психологічної експерти­зи, мають бути валідними. Валідність — один із основних критеріїв тесту, який означає його придатність для цілей дослідження; це комп­лексна характеристика тесту, яка охоплює відомості про галузь дослі­джуваних явищ і репрезентативність діагностики. Крім того, тест повинен бути надійним — відображати точність виміру, а також стій­кість результатів тесту до дії сторонніх випадкових чинників.

Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи: 1) збирання необхідних матеріалів;

2) обрання моменту при­значення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання запитань експерту;

5) обрання експертної установи чи експерта.

При призначенні судово-психологічної експертизи зазна­чені елементи наповнюються певним специфічним змістом. Так, важливим у СПЕ є обрання експертів. Йдеться про те, що така судова експертиза у біль­шості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше двох-трьох спеціалістів), що пов'язано зі складністю дослідження психіки людини.

Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту, які повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спец.знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкрет­ними і короткими;

3) мати логічну послідовність.

Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою: -

• які індивідуально-психологічні особливості має особа, що зумовили характер її протиправних дій (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера тощо);

• які психологічні особистісні якості та провідні мотиваційні чинники по­ведінки має підекспертна особа;

• в якому зв'язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості особи істотно вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій;

• який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання);

• які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини);

• чи має під-експертна особа індивідуально-психологічні особливості, що істотно вплинули на характер її показань у справі;

• яким чином сімейна ситуа­ція, індивідуально-психологічні особливості батьків впли­нули на емоційний стан, психічний розвиток;

• чи спроможна підекспертна особа з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо управляти ними;

• чи мали істотний вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації;

• чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані і в якому саме;

• чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту;

• в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, що передував її самогубству, чи виник він внаслідок дій обвинувачено­го;

• чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей та емоційного стану, розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та чинити опір;

• чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки;

• чи вплинули індивідуальні властивості психічних процесів особи на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації.

Організація провадження СПЕ перед­бачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності та певна «стандар­тизація» методик дослідження, які обираються. Перебіг і результати судово-психологічної експертизи відображають­ся у висновку експерта, який має складатись з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).

У вступній частині вказуються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку, постанови про її призначення; особа, яка підлягає обстеженню, її статус; запитання, поставлені перед експертом, відо­мості про нього; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь в експертизі.

У дослідницькій частині висновку викладається весь процес дослідження, описуються психодіагностичні методи і мето­дики, що були використані. У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, ви­сновок може бути і ймовірнісним.