Тема 9 - 10. Психологічна консультація і судово-психологічна експертиза. Психологія судового процесу

1. Використання психолога як консультанта на попередньому слідстві.

Загальний предмет судово-психологічної експертизи (СПЕ).*

2. Методика та організація провадження СПЕ.

3. Психологічна структура судової діяльності. Психологічні особливості судового допиту.

4. Судова мова, вимоги до неї. Психологія судових дебатів.

5. Психологічні особливості прийняття рішення суддею та психологічні ефекти, що на них впливають.

1. Використання психолога як консультанта на попередньому слідстві. Загальний предмет судово-психологічної експертизи (спе).*

Важливою формою використання спеціальних пси­хологічних знань має бути залучення психологів для надання консультацій з питань, які є їхньою компетенцією. Консультант — це обізнана особа, яка не має чітко визначеного процесуального статусу (як експерт або спеціаліст), але застосовує спеціальні знання для роз'яснення значущих для справи фактів і обставин з позицій на­укової чи практичної діяльності. Психо­логічна консультація може проводитися на всіх етапах процесу роз­криття і розслідування злочинів. Вона є важливим джерелом інформації для слідчого, органу дізнання, адво­ката щодо аналізу поведінки особистості як злочинця, так і потерпі­лого, іншої процесуальної особи.

Поряд з іншими у кримінальному процесі можуть застосовува­тись у формі консультації і психологічні знання, зміст яких повинен базуватись на новітніх досягненнях психологічної теорії і практики. Психологічна консультація може мати процесуальний і непроцесуальний характер.

Непроцесуальна — надається учасникам проце­суальної діяльності (слідчим, адвокатам, позивачам та ін.) і мо­же випереджати призначення психологічної експертизи та полягати у наданні допомоги зацікавленій особі у формулюванні запитань для психолога-експерта, визначенні предмета експертного дослідження тощо.

Процесуальна психологічна консультація можлива на всіх стадіях процесу та повинна мати офіційний характер, надаватися в письмовій формі на письмову вимогу органу дізнання, слідчого, ад­воката, суду.

Консультація психолога може знадобитися при підготовці до уча­сті в окремих слідчих діях: допиту, ставки віч-на-віч, пред'явлення для упізнання, відтворення обставин і події злочину, судово- психіатричної експертизи та ін.

Психологічна консультація може надаватись з таких питань:

- основних напрямів і нових досягнень у соціальної психології;

- міжіндивідуальних психологічних відмінностей, типології осіб, специфічних проявів поведінки та діяльності окремих психоло­гічних типів;

- вікових особливостей психічного розвитку особи, зміни дина­міки пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різ­них етапах розвитку особи;

- психологічного змісту виконуваних людиною трудових опера­цій, можливих помилок на психологічному ґрунті, типології та­ких помилок;

- впливу на поведінку перенесених психічних і соматичних захво­рювань, затримок розвитку, особливостей соціальної адаптова­ності;

- типових психологічних рис дорослих і неповнолітніх злочинців, прийнятих залежно від особистісних, соціальних, криміноген­них особливостей особи, варіантів делінквентної (антисоціальної) поведінки, мо­жливих варіантів дій залежно від ситуації та її учасників;

- окремих психологічних феноменів, станів, процесів, їхньої на­явності чи відсутності в ситуації скоєння злочину;

- рекомендацій щодо засобів психологічного впливу на особу з метою встановлення психологічного контакту.

У необхідних випадках психолог ознайомлюється з ма­теріалами справи (чи частиною їх). Участь консультанта є альтерна­тивною, тобто залежить від волі органу слідства і не ставиться йому в обов'язок. Письмова консультація прирівнюється до документів, хоча і не має доказової сили.

Може скластися враження, що реалізація зазначених пропозицій щодо консультацій психолога ускладнить попереднє слідство. Такі побоювання безпідставні. Реальність гарантій прав особи в криміна­льному судочинстві, розвиток змагальності, допуск адвоката до про­цесу із моменту затримання або пред'явлення обвинувачення, наступ­на реформа організаційної структури органів попереднього розсліду­вання, використання консультативної форми, залучення спеціальних знань істотно допоможе перебудові попереднього слідства, підви­щить його науковий рівень, дозволить діяти більш диференційовано та альтернативно при кваліфікації скоєного, визначенні процесуаль­ного статусу конкретної особи (перш за все, у справах про зазіхання на особу, життя, здоров'я, суспільний порядок), розв'язанні питання про надіслання матеріалів для застосування заходів адміністративно­го або громадського впливу.

При розслідуванні злочинів і розгляді справ у суді виникає потреба у використанні спеціальних психологічних знань, КПК установлює дві основні форми їх використання:

1) участь спеціаліста у слідчих діях (наприклад, участь психолога при проведенні допиту неповнолітнього);

2) призначення і про­вадження судових експертиз.

Судово-психологічна експертиза — це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності люди­ни і мають значення для органів правосуддя.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів у її психічній повноцінності. СПЕ спрямована на дослідження змісту і структури індивідуальної сві­домості і поведінки людей у процесі здійснення тих чи інших дій або відображення явищ навколишньої дійсності. За допомогою СПЕ можна одержати дані, які дозволяють особливості психічної діяльності та проявів людей, що мають значення для висновків правового характер, правильній оцінці пока­зань свідків, потерпілих, обвинувачених у разі, якщо вони викликають сумніви у достовірності.

До компетенції (основних напрямів) СПЕ можуть належати:

1) встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи, які істотно вплину­ли на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій;

2) встанов­лення принципової здатності особи правильно сприймати обставини, що мають значення для справи;

3) встановлення того, чи перебувала особа у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту чи в емоційному стані, який істотно впливав на здат­ність правильно усвідомлювати явища дійсності;

4) встановлення здатності особи розуміти характер дій, які застосовано до неї, і чинити опір;

5) встановлення принципової можливості виникнення у суб' єкта в конкретній ситуації психічних станів, які роблять неможливим або істотно ускладнюють виконання професійних функцій;

6) встановлення того, чи перебував померлий у період, який передував смерті, у психічному стані, що схилив до самогубства, і якщо перебував у цьому стані, чим він міг бути викликаний.

Наведений перелік не вичерпує всього кола питань, що можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з'ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, різноманітні і нерідко диктуються конкретною ситуацією. Так, СПЕ досить часто призначається для визначення наявності фізіологічного афекту («сильного душевного хвилювання») в момент вчинення злочину.

У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні і патологічні афекти.

Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може керувати своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа).

Фізіологічний афект — стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і керувати ними. Такий афект розглядається як емо­ційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології. Для фізіологічного афекту характерні істотне упо­вільнення інтелектуальних і вольових процесів, порушення цілісного сприйняття навколишнього середовища. Розрізняють три стадії в розвитку такого афекту:

1) підготовчу; 2) афективний вибух; 3) післяемоційний період.

Складність установлення стану фізіологічного афекту пов' язана з тим, що його не можна відтворити вдруге. У процесі судово-експертного дослідження проводяться ретроспективний аналіз, психо­логічний аналіз результатів діяльності людини.

Одним із напрямів судово-психологічної експертизи є встановлен­ня у суб' єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних іс­тотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації. Якщо відносно психічно здорових свідків, потерпілих, обвинува­чених у слідчого чи судді виникає сумнів у їхній здатності через індивідуально-психологічні особливості давати правильні показання, може бути призначено СПЕ.

Досить складним напрямом судово-психологічної експертизи є вста­новлення наявності чи відсутності в період, який передував смерті, психічного стану, що призводить до самогубства. У психології суїцид визначається як акт позбав­лення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій. Психологічні стани у людини в період, що пере­дує самогубству, характеризуються афективною реакцією, глибокою фрустрацією ((від лат. frustratio — омана, марне очікування) чи депресією. Судово-психологічна експертиза (посмертна) призначається з приводу поведінки психічно здорових людей.

До питань, що вирішуються судово-психологічною експертизою, належить і питання про можливість виникнення різних психічних явищ, які перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій (в авіації, автомобільному, залізничному і морському тран­спорті, у роботі оператора автоматизованих систем на виробництві).

Розвиток судово-психологічної експертизи пов'язаний із появою її нових напрямів (видів). Так, до нових напрямів може належати СПЕ злочинного угруповання, судово-психологічна експертиза фонограм і відеозапису, судово-психологічна експертиза ви­значення морального збитку тощо.