3. Психологія слідчого експерименту.

Сутність слід­чого експерименту полягає у проведенні дослідів і безпосередньому сприйнятті слідчим досліджуваних явищ. Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, одержання нових доказів, перевірки і оцін­ки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, що мають значення для розслідування злочину.

Гносеологічною основою слідчого експерименту є версія слідчого, складність якої визначається комплексом обставин, що є основою для її формування. Виникнення версії при послідовному розгляді етапів її розвитку, природно, спричиняє виведення висновків, тобто своєрідних припущень, наявність або відсутність яких при їх перевірці дає змогу встановити істинність. Так, перевірка при­пущення про інсценування крадіжки шляхом проникнення через про­лом у стіні передбачає виведення таких висновків:

1) можливість проникнення людини через пролом;

2) можливість витягнути через пролом матеріальні цінності та ін.

Cтруктура слідчого експерименту із погляду його пізнавальної ролі:

З'ясування ролі і значення слідчого експерименту в кримінально-процесуальному пізнанні пов'язане з необхідністю проведення експе­рименту і прогнозування його результатів.

Необхідність проведення експерименту випливає з аналізу наявних у справі доказів, що формують певну версію.

Прогноз результатів як визначення імовірного розв' язання завдань, що перевіряються шляхом проведення експерименту, створює впевненість у його необхідності. Даними для прогнозування результа­тів експерименту є докази, взаємозв'язки яких створюють необхідні передумови для припущень.

До психологічної характеристики слідчого експерименту належать дані обстановки та його умови, а також можливість відтворити емо­ційний стан особи у процесі проведення експерименту. При розгляді цих сторін слідчого експерименту пропонується мо­делювати об' єктивні і суб' єктивні чинники та експериментальні дії.

Відтворення обстановки події має характер істотного наближення, що дає змогу створювати об' єктивно необхідні умови для експерименту. Психологічною основою такого відтворення є моделювання обстанов­ки, реально і психологічно (у плані її оцінки учасником) необхідної для проведення експерименту. У даному разі компонентом, що психо­логічно спонукає суб' єкта до проявів при експерименті, є створення обстановки, наближеної до справжньої. Саме така психологічна харак­теристика обстановки і забезпечує, як правило, вірогідність результа­тів проведених дослідів.

Прагнення забезпечити вірогідність висновків експерименту спричинило введення макетування, яке доповнює обстановку, необхідну для проведення експерименту, а макети виконують функції об'єктів та допомагають найбільш об'єктивно відтворити меха­нізм події. Становлять інтерес психологічна сторона макетування, її роль у суб' єктивному стані осіб, які беруть участь у слідчому експерименті, і особливо особи, чиї суб'єктивні дані перевіряються. Макети, змодельовані зі значним наближенням до дійсності, виконують у цьому аспекті подвійну функцію. Вони створюють емоційну налаштованість в особи, що може відповіда­ти її стану в момент події, а також сприяють виникненню асоціативних зв' язків, що можуть бути використані для пригадування окремих об­ставин.

Відтворення обстановки і обставин події, а також дій певних осіб при проведенні слідчого експерименту становлять його сутність. Тому комплексне відтворення, відновлення всіх частин експерименту перед­бачають як необхідну умову відтворення психологічного стану особи, дії, здатності та можливості якої перевіряються під час експерименту.

Прагнення до створення умов експерименту, що забезпечують вірогід­ність його результатів, вимагає обов'язкового відтворення всіх обста­вин експерименту в його найважливіших рисах у вигляді, наближено­му до справжнього. Це правило, природно, має поширюватися і на стан психіки особи, яка бере участь в експерименті. Однак якщо вимога, що стосується обстановки експерименту, здійснена, то питання про вимоги щодо психіки індивіда викликає сумніви у можливості і до­цільності такого відновлення. Психічний стан особи, пов'язаний із тією чи іншою подією, відтворити у цілому неможливо, оскільки він зумовлений низкою об­ставин, продиктованих конкретною обстановкою події. Більше того, ця подія має особливий емоційний вплив, тому що це подія злочину. Залежно від ролі осіб, які брали участь у події їхній психічний стан буде різним. Відтворення в експери­менті психічного стану, рівного або подібного наявному в момент події, означало б повторення самої події, що практично неможливо. В експерименті повторюються лише обставини, пов' язані з подією.

Важливе значення у цьому аспекті має такий момент, як повідомлен­ня особи, котра бере участь в експерименті, про те, що саме відбувати­меться. Збереження у таємниці мети експерименту в загально­му вигляді неможливе, оскільки будь-який його учасник, аналізуючи характер здійснюваних дій, рано чи пізно зрозуміє сутність того, що відбувається. Але психологічні явища, пов' язані з проведенням будь-якого експерименту, в тому числі такого, де виявляються суб' єктивні якості особи, можуть вплинути на його перебіг і результати. З метою забезпечення більшої об'єктивності результатів експерименту деякі автори пропонують не доводити до відома про його програму осіб, показання яких перевіряються. Що стосується загального повідомлення про цілі експе­рименту, то воно має бути певним продовженням гарантії процесуаль­них прав особи, показання якої перевіряються в експерименті.

Оцінна діяльність слідчого, здій­снювану щодо експерименту складається з трьох етапів. Першим етапом є оцін­ка можливостей експерименту, другим — оцінка його перебігу, сутно­сті та варіантності дослідів, третім — оцінка його результатів. Перший етап охоплює оцінку ситуації, викликану конфліктним станом зібраних у справі доказів, що зумовлює необхідність перевірки якого-небудь із них або версії, що виникла. Другий етап передбачає оцінку кожного досліду і всієї їх сукупності з метою встановлення їх оптимального характеру, тобто здатності перевірити конкретну обставину в експери­менті. Третій етап синтезує оцінки попередніх етапів, визначаючи доказове значення проведеної слідчої дії.

Результати слідчого експерименту розглядаються як позитивні і негативні та співвідноситься з версією слідчого. Доказова цінність позитивних і негатив­них результатів є різною: перші встановлюють, що даний факт мож­ливий, другі означають його неможливість, виключаючи тим самим всі інші рішення. Позитивний результат, установлюючи можливість того чи іншого факту, ще не вказує на його дійсність, обов' язковість у конкретних умовах, тобто він не виключає одержання в даному разі інших результатів. Негативний же результат, наприклад неможливість бачити у певних умовах, дає однозначне рішення — суб' єкт не міг бачити — із усіма наслідками, що звідси випливають, у визначенні його доказового значення. Разом з тим і негативний результат, щоправ­да, у значно меншому ступені, ніж позитивний, не виключає інших оцінок, в яких важлива роль належить суб' єктивним якостям особи, що проявились у конкретній ситуації.

До питання про оцінку результатів слідчого експерименту належить також питання про значення обстановки, в якій відбувалася подія, що перевіряється. Відновлення обстановки події, яка називається в кри­міналістиці реконструкцією, тісно пов'язане з перебігом проведення, а відтак, і з результатами експерименту. Точність реконструкції перед­бачає вірогідність обстановки події. При від­новленні обстановки події слідчий не може повторити її в усіх елемен­тах через об'єктивні зміни, що відбулися на цьому місці. Крім того, на наближення характеру відновлюваної обстановки до дійсності впли­вають і суб' єктивні враження осіб, з показань яких можна зробити висновок про характер обстановки. Отже, головним є максимальне наближення обстановки до її справжнього стану в момент події.

Реконструкція так чи інакше пов'язана зі спрощеннями, відтворення обстановки, означає не обов' язкову ідентичність обстановки, але її наближення до дійсної, яке збері­гає її істотні риси.

Психологічні основи перевірки показань на місці — слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов' язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстанов­кою на цьому місці. Це має на меті одержання нових фактів, а та­кож перевірку, уточнення фактів, вже встановлених та має психо­логічні закономірності, що визначають її пізнавальну цінність:

1) здатність особи запам'ятовувати обстановку, в якій відбувається подія;

2) просторова орієнтація особи при відтворенні обстановки в загальному або фрагментарному вигляді, природному або видозміненому;

3) психіч­ний вплив обстановки події на особу, яка повторно перебуває на цьому місці.

Аналіз впливу названих закономірностей на проведення перевірки показань на місці, дозволяє побачити, як у своїх опосередкованих зв'язках вони є психо­логічними засадами цієї слідчої дії.

Перша особливість може бути перевірена на досудовому слідстві і у досліджу­ваному аспекті стати предметом судово-психологічної експертизи. Не виключено й моменти, коли обстановка події через низку при­чин не відображена у пам' яті осіб, які сприймають, такою мірою, аби слідчий міг здійснити порівняння одержаної від них інформації і на­явної обстановки при перевірці показань на місці. У цьому разі він може обрати одне з двох рішень: 1) відмовитися від проведення пере­вірки показань на місці;

2) про­водити перевірку показань на місці таким чином, щоб свідок або об­винувачений могли впізнати обстановку, що не відбилася в їхній пам' яті.

Друга особливість, що впливає на конструкцію і пізнавальну сутність перевірки показань на місці, пов'язана з просторовою орієнтацією осо­би при відтворенні обстановки. Це здатність особи орієнтуватися на місце­вості чи в обстановці, в якій вона коли-небудь була, здатність запам' ятати її.

При вирішенні питання про перевірку показань на місці потрібно враховувати, що в окремих випадках в особи, яка спостерігала ту чи іншу подію або брала участь у ній, може виникнути певне гальмування в пам'яті низки обставин, що згодом можуть відтворюватися у пам'яті. Це може привес­ти до необхідності відстрочити проведення перевірки показань.

Третя особливість психологічної характеристики перевірки пока­зань на місці — психічний вплив обстановки події на особу, яка по­вторно перебуває на цьому місці. Одним із елементів розглядуваної слідчої дії є необхідність повторного перебування особи, показання якої перевіряються, на місці, де відбувається зіставлення повідомлених відомостей і справжньої обстановки. Особливість цієї дії полягає у то­му, що перебування особи на місці події не є пасивним, а супроводжу­ється показаннями про обставини, що мають значення для встановлен­ня істини у справі. Також це справляє на неї певний психологічний вплив, що може відбуватися у декількох напрямах. Психологічний вплив обстановки може сприяти актуалізації асоціативних зв' язків і, зрештою, формувати більш повні уявлення про подію та її окремі обставини.

Психологічний вплив повторного сприйняття обстановки може спричинити й інші наслідки. До них, зокрема, належить необхідність уточнення раніше даних показань, яке спрямоване на більш повне з' ясування обстановки і дає змогу внести корективи у показання, що даються. Таке уточнення зазвичай пов' язане не із сутністю інформації допитуваного, а з окремими обставинами того, що відбулося, які до­зволяють правильно уявити подію злочину, його механізм, з' ясувати його учасників та ін. У цьому разі перевірка показань на місці буде не спростовувати раніше дані показання, а лише сприяти їх уточненню, аби одержати більш повне уявлення про те, що трапилося. Ця обста­вина також має процесуальне значення, сутність якого полягає у тому, що більш точне і повне уявлення про подію, яка відбулася, дає можли­вість встановити об' єктивну істину в справі.

Психологічний вплив повторного сприйняття суб' єктом обстановки є надзвичайно сильним тоді, коли сприймане суперечить показанням, що даються ним, спростовуючи їх. Така ситуація зазвичай має місце у разі умисної неправди з боку того, хто дає показання. Перебування повторно в обстановці події викриває особу в неправді, і явні супе­речності в її показаннях про обстановку і самої обстановки стають тим психічним чинником, що змушують обвинуваченого або свідка зізна­тися у неправді і пояснити її мотиви. В усіх випадках неправди пере­вірка показань на місці є дією, що не тільки встановлює, а й викриває неправду.