3.Психологічні особливості огляду місця події, обшуку та виїмки.

Огляд місця події — це процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ. Метою огляду місця події є виявлення і безпосереднє використання матеріальних об'єктів, їхніх ознак і взаємозв'язків, які мають суттєве значення для розсліду­вання події. Особливість огляду місця події в тому, що інформацію, яка отримана в ході огляду, неможли­во отримати шляхом проведення інших слідчих дій (наприклад, сліди злому квартири, сліди рук і ніг, розміщення предметів, зник­нення окремих речей, наявність деяких документів і т. п.).

З психологічної точки зору огляд місця події включає в себе емпі­ричне спостереження, активну розумову діяльність (аналіз і синтез, конкретизація й абстрагування). Огляду місця події притаманні:

- невизначеність слідчої інформації;

- публічність слідчих дій (огляд місця події повинен проводитися в присутності експертів, понятих та інших осіб);

- невідкладний характер (огляд місця події проводиться негайно;

- узгодженість дій оперативної групи (чітке розмежування функ­цій);

- розподілення і переключення уваги слідчого (необхідність сприйняти обстановку місця події в цілому і виділи­ти найбільш значущі об'єкти);

- висока психоло­гічна напруженість;

- поєднання в діяльності слідчого пізнавального, пошукового і посвідчувальних елементів, встановлених фактів, речових доказів .

Названі характерні риси огляду місця події свідчать про те, що дана слідча дія є активним пізнавально-інтелектуальним процесом, у ході якого виявляються і вилучаються окремі стани, властивості й ознаки матеріальних об'єктів та їхні взаємозв'язки для того, щоб установити механізм минулої події, отримати ін­формацію про особистість злочинця, про мотиви і мету вчинено­го діяння.

Слідчий повинен прагнути того, щоб огляд місця події був точ­ним, повним, об'єктивним і цілеспрямованим. Успіх огляду міс­ця події багато в чому залежить від професійного і життєвого досві­ду слідчого, його знань у галузі криміналістики і такої важливої ри­си, як криміналістична спостережливість, яка проявляється в умінні помічати характерні, але малопомітні особливості обстановки, людей, предметів і змін, що з ними відбулися.

Структуру спостереж­ливості складають:

а) почуттєві основи —зір, слу­х, дотик, нюх та ін.;

б) особисті основи — мислення і знання про об'єкт спостереження; мотивація. Бажання і потяг пильно спостерігати і вияв­ляти все те, що має значення; вольові якості, пам'ять, психічна врівноваженість тощо.

Здійснюючи огляд місця події, слідчий вирішує ряд пи­тань:

- виявити, зафіксувати і дати оцінку слідам злочину та іншим доказам;

- вивчити обстановку події в цілому для з'ясування її обставин;

- отримати початкову інформацію для висунення версій;

- спостерігати за поведінкою потерпілого і свідків;

- слідкувати за діями інших учасників оперативної групи;

- контролювати свої дії, висловлювання,виявляти емоційну стійкість тощо.

При огляді місця події слідчий не повинен обмежувати себе пошу­ком слідів, які відповідають його версії, необхідно шукати і вивчати кожен факт, піддаючи сумніву ознаки спостереження. Огляд місця події дає можливість отримати певні відомості і про особливості злочинця. Незважаючи на те, що чуттєва сторона вивчення місця події є до­мінуючою, головну роль в огляді відіграють раціональні, логічні ме­ханізми пізнавальної діяльності слідчого. Це вимагає від нього як аб­страктного, так і конкретного мислення, відтворюваного уявлення, сильних інтелектуальних навиків.

Часто слідчий стикається на місці пригоди з маскуванням злочину, що скоюється злочинцем, а в окремих випадках і потерпі­лим. Психологічною основою дій з приводу маскування злочину є вчинення їх в умовах дефіциту часу, тому самі дії відрізняються не­повнотою, недбалістю і т. д.

Існують різноманітні способи маскування злочину:

- маскування - злочинець прагне змінити свою зовнішність і прихо­вати сліди злочину (знарядь злочину, зміни поло­ження тіла жертви та ін.);

- фальсифікація - створення удаваних слідів для того, щоб спрямувати слідство на хибний шлях;

- інсценування - комбі­нація маскування і фальсифікації для штучного створення пев­ної ситуації, з метою маскування істинної події. Так, вбивству може бути надано вигляд самогубства, підпалу — випадкове са­мозапалення.

Досвідчений слідчий відразу помітить відсутність тих слідів, які обов'язково випливають із логіки імітованої події. Справедливо звучать слова Шерлока Холмса: "нічого так не оманливе, як надто очевидні факти".

Огляд місця події є слідчою дією з цілком конкретно­го виду злочину. Аналітична діяльність слідчого залежатиме від ви­ду злочину. Вона повинна бути спрямована на виявлення тих слідів злочину, які властиві грабежу, розбою, крадіжці, зґвалтуванню, вбив­ству.

Таким чином, психологія місця пригоди — це, по-перше, профе­сійне спостереження як навмисне, вибіркове і цілеспрямоване вияв­лення і збирання інформації за допомогою органів відчуття;

по-дру­ге, розумова діяльність слідчого, яка полягає в аналізі емпіричних даних як юридично значущих фактів в їх синтезі;

по-третє, реконст­рукція досліджуваної події за її окремими проявами.

Одним із основних елементів обшуку як слідчої дії, з точки зору психології, є примус стосовно особи, яку обшукують. На відміну від огляду місця події, обшук — це відшукування свідомо схованих предметів і документів, що мають доказове значення для розкриття злочину. Інакше кажучи, при обшуку відома мета, але наявна невизначеність шляхів установлення місця знаходження предметів і документів, які цікав­лять слідство.

На якому психологічному фоні проходить обшук? Найважливіші сторони:

- примусовий характер обшуку;

- виникнення в деяких ви­падках конфліктних ситуацій, які викликають підвищене психоло­гічне напруження учасників обшуку;

- пошук схованих матеріальних предметів здійснюється в умовах безпосередньої взаємодії суперечних сторін;

- кожна сторона прагне якомога краще пізнати стратегію і так­тику поведінки іншої сторони, сама ж — уникнути будь-якої де­маскуючої поведінки;

- кожна сторона намагається вплинути на по­ведінку і дії іншої сторони;

- у психології особи, яку обшукують, спрацьовують захисні механізми.

Проведення обшуку передбачає наявність і виявлення слідчим про­фесійних знань, навичок і вмінь різноманітних психологічних якостей. Дуже важливо попередньо вивчити особу, яку обшукують, поставити себе на її місце, подумки відтворити поведінку і дії злочин­ця, коли він вирішував питання про місце переховування пред­метів чи документів.

Велике значення має поведінка самого слідчого або іншої особи, яка бере участь в обшуку. Його витримка, самовладання, емоційна стійкість, впливають не тільки на власну увагу, зосередженість, а й на поведінку обшукуваної особи.

Складним питанням проведення обшуку є встановлення мовного контакту з особою, яку обшукують. Роль такого контакту суттєва, бо допомагає переконувати, спостерігати за реакцією обшукуваної осо­би, встановлювати взаємозв'язок виявлених об'єктів з іншими, їхнє значення.

Словниковий подразник поси­лює процеси емоційного збудження обшукуваної особи, міняє тембр її голосу, манеру розмови, а також ускладнює можливість контролю за власною поведінкою та психофізіологічними реакціями.

Цілеспрямованість і правильна організація спільних дій оператив­ної групи, стриманість і настійливість у діях кожного учасника цієї групи — складові успіху при проведенні обшуку.

За­лежно від об'єкта, способу організації та послідовності розрізняють такі види обшуку:

Виїмка — вилучення в окремих громадян, а також підприємств, установ і організацій предметів і документів, необхідних для кри­мінальної справи. Як слідча дія вона багато в чому подібна до об­шуку, але в той же час має свої психологічні особливості:

- при вилученні немає необхідності в пошукових діях, бо воно здійснюється щодо конкретних, заздалегідь відомих об'єктів;

- як правило, вилучення проводиться за добровільною згодою осіб, у разі опору вилучення може бути проведено примусово;

- основні психологічні прийоми впливу при вилученні — навію­вання і переконання;

- конфліктна ситуація, яка виникає при вилученні, має інше, більш м'яке психологічне забарвлення;

- найчастіше вилучення предметів і документів проводиться в за­кладах і організаціях.