Тема 5 – 6. Кримінальна психологія. Психологічні особливості суб'єктів злочинності

1 Психологія особистості правопорушника та класифікації злочинців.

2. Психологічні причини злочинної поведінки та психологічна структура злочинного діяння.

3. Психологія співучасті у злочині.

4.Типи та структура злочинних формувань.

5.Психологічно - правова оцінка організованих злочинних груп,

їхньої протиправної діяльності.

1.Психологія особистості правопорушника та класифікації злочинців.

Вивчаючи окремого злочинця, ми вивчаємо його індивідуальність, яка включає в себе і загальні риси, що притаманні іншим злочинцям, та поодинокі, неповторні. Ті та інші дають цілісне уявлення про особистість. Те, що в кожному злочинці є якісь риси, які можна виявити і у інших правопорушників, є неодмінною умовою вивчення.

У психології відомі різні підходи до типізації особи злочинців. Дослідження особистості злочинця передбачає виявлення типового, визначення критеріїв градації кримінальних типів, встановлення особливостей у кримінальних відносинах. У сучасній кримінальній психології В. Ф. Пирожков розглядає певний причинний комплекс особи злочинця, до якого належать такі чинники: соціальні, політичні, ідеологічні, моральні, економічні, соціально-побутові, соціально-культурні, національні, соціально-демографічні, соціально-правові, генетичні, соціально-медичні, інформаційні, соціально-виховні, кримінальні, військові та соціально-психологічні.

М.І. Єнікєєв по ознакам антисуспільної поведінки в основу типології особистості покладає її відношення до суспільних цінностей:

1. Негативно-зверхнє відношення до особистості і її найважливішим благам: життя, здоров'я, тілесної недоторканості, честі, гідності і т. д. Таке відношення лежить в основі умисних агресивно-насильницьких злочинів — вбивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, хуліганства.

2. Корисно-власницькі тенденції, які пов'язані з ігноруванням принципу розподілу матеріальних благ по праці, права державної власності та приватної власності громадян. Це характерно для скоєння крадіжок, шахрайства, хабарництва та інших корисливих злочинів.

3. Індивідуалістичне відношення до різних соціальних установок та приписів, до загальногромадянських, службових, сімейних та інших обов'язків. Подібні антисоціальні риси визначають скоєння ряду господарських злочинів, злочинів проти порядку управління, правосуддя…

4. Легковажно-безвідповідальне відношення до встановлених соціальних цінностей та своїх обов'язків по відношенню до них, що проявляється у різноманітних необережних злочинах]

На основі такої класифікації відношень вчений виділяє такі типи злочинців: 1. випадковий; 2. ситуаційний; 3. нестійкий; 4. злісний; 5. особливо небезпечний.

За ступенем суспільної небезпеки особистості та її криміногенної активності М.І. Єнікєєв виділяє іще такі типи злочинців:

1. "Особливо небезпечні" ("активні антисоціальні") — багаторазово судимі рецидивісти, стійка злочинна поведінка яких носить характер активної опозиції суспільству та його цінностям.

2. "Десоціалізовані небезпечні" ("пасивні асоціальні") — декласовані особи, які випали із системи нормального спілкування, довгий час ведуть паразитичне, часто бездомне, існування.

3. "Нестійкі" — особи, які відрізняються частковою криміногенною зарядженістю і скоюють злочини не в силу стійких антисуспільних установок, а через включення до таких груп, спосіб життя яких знаходиться на краю соціально прийнятного та антисуспільного.

4. "Ситуативні" — особи, чия суспільна небезпека виражена у поведінці незначною.

Зрозуміло, що ця типологія, як і інші, носить умовний характер, і не кожен злочинець може бути віднесений до того чи іншого типу. Можна зустріти представників змішаних, проміжних груп.Так, В.І. Андросюк, Л.І. Казміренко, Л.Ю. Кондратьєва виділяють такі типи антисуспільної спрямованості особистості:

- асоціальний — коли поведінка не збігається з інтересами суспільства, але не завдає суттєвої шкоди;

- антисоціальний — поведінка суперечить інтересам суспільства і шкідлива для нього, але не є небезпечною для основних умов суспільного буття;

- суспільно небезпечний — свідомо спрямований проти основних засад суспільства, коли поведінка становить значну, серйозну небезпеку.

При вивченні окремих категорій злочинців велика увага приділяється насильницькому типу злочинця (хуліган, ґвалтівник, убивця). Найбільш загальні риси насильницьких злочинців:

1) егоїзм, що нерідко переходить в егоцентризм, при якому вся поведінка особи підкоряється лише її бажанням; позиція: "що хочу, те і роблю";

2) зневага до інтересів і думок окремих членів суспільства;

3) відсутність бажання поставити себе на місце потерпілого;

4) переважно афективний характер поведінки, при якій бажання, що виникають в особи відразу ж реалізуються, у тому числі і злочинним шляхом.

До характерних рис насильницького типу злочинця відносять:

дефектність соціальної ідентифікації, емоційну тупість, агресивність.

У психології агресія розглядається як поведінка або дія спрямована на заподіяння фізичної чи психічної шкоди іншій людині. Об'єктами агресивних дій бувають також речі і природа — середовище життя людей.

Серйозну соціальну небезпеку становлять убивства на замовлення. Психологія вбивства на замовлення характеризується складним ланцюгом взаємодій: замовник — виконавець, або замовник — посередник — виконавець, або замовник — кілька посередників — виконавець. Є різні типи виконавців убивства на замовлення (кілерів). Вони можуть бути поділені на виконавців-дилетантів і виконавців-професіоналів. Психологічні особливості має особистість виконавця вбивства на замовлення, для якої основний мотив діяльності не лише користь, але і досягнення результату.

Специфічною є особистість хулігана. Хуліган прагне продемонструвати владу, відчуває насолоду від безкарності, прояву самоствердження. Широке коло осіб охоплює корисливий тип злочинця: злодії, розкрадачі, шахраї ….

Особистість злочинця – це сукупність типологічних якостей індивіда, які зумовлюють скоєне ним злочинне діяння певного виду.Злочини скоюються не через задатки індивіда до злочинної поведінки і навіть не через те, що індивід не хоче або не розуміє, що потрібно жити за законом, а в результаті того, що у даної людини вкоренилась система змістовних утворень, яка зумовлює її викривлене ставлення до певної сторони соціальної дійсності.Оцінюючи особистість людини, яка скоїла злочин, потрібно виявити домінуючі спонукання та узагальнені способи її життєдіяльності, які утворюють загальну схему її поведінки та стратегію життєдіяльності. У психіці людини не існує якихось особливих "злочинних рис". Для злочинця характерні агресивність в поведінці та імпульсивність в діях, відчуженість від суспільних цінностей і духовної культури, високий рівень тривожності і невпевненості в собі. Причини злочинної поведінки закладені в особистості злочинця, для того, щоб їх зрозуміти, необхідно вивчити цю особистість, виявити ті зовнішні по відношенню до неї соціальні явища та процеси, які сформували її криміногенні риси.

Класифікаційні групування злочинців використовують за критеріями:

- інтенсивністю й характером злочинної діяльності: повторність, рецидив (спеціальний або загальний), у складі групи;

- даними про стан особи в момент вчинення злочину: у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, під час відбування покарання за вчинений раніше злочин у місцях позбавлення волі;

- видами вчиненого злочину: грабіжники, вбивці, ґвалтівники, хулігани, хабарники тощо.