5.Структура системи.

Поняття структури (лат. structura — будова, розташування, порядок) системи відображує дві суттєві її характеристики: а) склад (з яких елементів вона складається); б) спосіб їх взаємодії. Властивості, кількіс- ні і якісні параметри будь-якої системи, таким чином, визначаються, насамперед, її структурою. Адже від того, з яких елементів складається система, від властивостей та функцій цих елементів буде залежите і спосіб їх взаємодії, і характер їх зв’язків. Наприклад, всі сучасні автомобілі складаються з одних і тих же, загалом подібних, елементів. В той же час автомобіль марки «ВМW» має якісно кращі характеристики (швидкість, надійність, довговічність), ніж автомобіль «ЗАЗ — 966». Технічна система «ВМW» має пере- ваги за рахунок властивостей своїх елементів (двигун, система запалювання, трансмісія і т. ін.), а також 18 за рахунок іншого способу їх взаємодії (автоматична коробка передач, гальмівна система і т. ін.). Тобто, від властивостей елементів значною мірою залежить характер та якість системи. Важливою характеристикою структури є просторові відношення, бо і сама система, і її компоненти воло- діють певними розмірами, протяжністю. Як правило, елементи системи неоднакові за розмірами, але незалежно від цього вони певним чином, у певному порядку розташовані, підігнані один до одного. Від такого порядку, від просторового розміщення частин та відстаней між ними значною мірою залежить міцність та життєздатність системи. Результати системних досліджень свідчать про те, що система є стій- кою далеко не при будь-яких, а лише при певних (оптимальних) розмірах та конфігурації. Час — притаманна риса структури системи. Існування системи характеризується певним віком, періоди- чністю, ритмічністю, етапністю, стадійністю. Такі характеристики знаходять вияв у часовій структурі системи, яка передбачає її стабільність у часі та динамічну стійкість. Крім просторово-часових зв’язків структура системи характеризується множиною інших видів взаємодії: безпосередніх і опосередкованих, суттєвих і не суттєвих, необхідних і випадкових тощо. У структурі (в складі) системи виділяються якісно відмінні одна від одної частини: елемент — компонент — підсистема. Під складовою частиною системи зазвичай розуміють певну просторову, змістовну, матеріальну, функ- ціональну відособленість. Але така відособленість є умовною, точніше, відособленість - це певна авто- номність частини у складі (структурі) системи, що може виражатися в формі, величині, функціях цієї частини. Елемент — це першооснова системи, вихідна, неподільна в умовах даної системи її частина, з якої скла- даються інші частини системи. Елемент (елементарний) означає кінцевий, неподільний, останній. Еле- мент — це поріг членування в межах даної якості системи й елементарний його носій. Зрозуміло, еле- мент неподільний не взагалі, а тільки в рамках даної якості. Членування елемента виводить дослідника в якісно іншу систему Компонент — це частина системи, що виділяється за певними ознаками (спільністю властивостей елеме- нтів або їх формою), це взаємодіючі структури, що підкоряються тим же законам, що і вся система. Так, жіноча частина виробничого колективу може розглядатися як його компонент. Компоненти виділяють- ся, як правило, за зовнішніми ознаками, а не за функціями, і не за наявністю певних зв’язків між елеме- нтами. Таке виділення компонентів є цілком суб’єктивним і здійснюється з пізнавальною метою. Підсистема — це цілісне утворення у складі певної системи, підсистема — це система в системі більш високого порядку (надсистемі). Наприклад, в системі «університет» підсистемами будуть факультети. Тобто, підсистема — це система нижчого порядку у великій системі. Продовжуючи приклад, можна го- ворити, що факультет — це підсистема першого порядку, курс — підсистема другого порядку, академг- рупа — підсистема третього порядку, студент — елемент системи «університет». Підсистеми утворюються компонентами нижчого порядку стосовно системи в цілому. Будь-який поділ цілого на частини, поділ системи на підсистеми є відносним, деякою мірою умовним. Наприклад, галь- мівну систему автомобіля можна віднести або до ходової частини, або до підсистеми керування. Іншими словами, границі між підсистемами умовні, відносні. Оскільки реальна дійсність системно організована, то будь-яка окремо взята система функціонує в умо- вах більшої системи, яка є зовнішнім середовищем для конкретної системи. Так, «університет» функціо- нує в умовах системи навчальних закладів міста, регіону і т. ін. А в масштабах міста система «універси- тет» буде розглядатися як «елемент» територіальної соціально-економічної системи «місто». Велику сис- тему, в умовах якої функціонує конкретно досліджувана система, називають «суперсистемою» або «над- системою». Так, університет буде надсистемою стосовно академгрупи студентів.