3.2. Облік надходження товарів та їх зберігання

Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО 9.

Запаси — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Оцінка запасів здійснюється при їх придбанні, вибутті та на дату балансу.

Запаси при придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

46

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, у т.ч. витрати зі страхування;

• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду,

• якому вони були здійснені (встановлені):

  • понаднормові втрати і нестачі запасів;

• проценти за користування позиками;

• витрати на збут;

• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцінка вибуття запасів здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

Метод нормативних затрат застосовується для оцінки, насамперед, готової продукції.

Підприємства торгівлі, як зазначалось, застосовують оцінку за цінами продажу, якщо інші методи їм використовувати недоцільно.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Уцінка запасів до чистої вартості реалізації є обов’язковою і здійснюється проведенням:

Д-т 946 К-т 28 (20, 22…).

Дооцінювати дозволяється тільки раніше уцінені запаси на суму, не більшу від суми попередньої уцінки тим самим проведенням, але методом сторно.

• оптовій торгівлі товари зазвичай обліковують на субрахунку 281 «Товари на складі», в роздрібній — на рахунку 282 «Товари в торгівлі»; в роздрібній торгівлі можуть використовуватися обидва субрахунки: 281 — для обліку товарів на складі підприємства роздрібної торгівлі, 282 — для обліку товарів у торговому залі.

У роздрібній торгівлі, якщо облік товарів ведеться за цінами продажу, на них при оприбуткуванні встановлюється торгова націнка:

Д-т 282 (281) К-т 285.

Якщо транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) визначають окремо, не включаючи до вартості товарів у момент придбання, їх облік ведеться на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

У балансі сальдо рахунку 28 згортається за всіма субрахунками; до валюти балансу включається купівельна вартість товарів.

47

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється такими первинними документами:

від постачальника надходять документи:

• рахунок-фактура;

• накладна, товарно-транспортна накладна;

• податкова накладна (з податку на додану вартість);

• платіжна вимога-доручення;

• сертифікат якості, гарантійний талон за необхідності;

на підприємстві при отриманні запасів заповнюються документи:

• акт про приймання матеріалів (форма № М-7);

• прибутковий ордер (форма № М-4);

• довіреність (форма № М-2, М-2б, бланк суворої звітності) — видається працівнику для отримання запасів у постачальника;

• товарно-транспортна накладна (при доставці автомобільним транспортом);

• акт про нестачі;

• комерційний акт (в разі нестачі на залізниці);

• платіжна вимога-доручення або платіжне доручення (для оплати вартості отриманих запасів).

Із партією товару постачальник передає товарно-супроводжувальні документи, податкову накладну та платіжний документ (платіжну вимогу-доручення).

Оприбуткування запасів на склад оформлюють прибутковим ордером або актом про приймання. Комірник повинен здійснити приймання товарів за кількістю і якістю. Якщо немає розбіжностей у кількості та якості отриманого товару з тим, який вказано у документах постачальника, можна на документах постачальника ставити штамп або робити напис «Оприбутковано в повному обсязі». Видані довіреності реєструють у журналі реєстрації довіреностей (форма № М-3); довіреність залишається у постачальника.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку (форма № М-12).

Комірник, як правило, щодня передає всі прибуткові і видаткові документи до бухгалтерії з товарним звітом. У товарному звіті наводяться залишки товарів на початок і кінець звітного періоду, дані про надходження і вибуття товарів за кожним прибутковим та видатковим документом.

Бухгалтерські проведення з оприбуткування товарів наведені в табл. 3.1 на прикладі: торгове підприємство придбало товари вартістю 1000 грн без ПДВ, відповідно, ПДВ — 200 грн; транспортній організації сплачено за доставку товарів від постачальника 250 грн плюс ПДВ — 50 грн.

Інвентаризація товарів і відображення її результатів здійснюється так, як інших запасів згідно з нормативними документами.

				Таблиця 3.1
	Бухгалтерські проведення з оприбуткування товарів
№	Зміст операції	Д-т	К-т		Сума,
п/п					грн.
	Перша подія – оприбуткування товарів
1	Оприбутковано товари	28	631		1000
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631		200
3	Відображено борг перед транспортною	28	685		250
	організацією		(631)
4	Відображено податковий кредит з ПДВ за	641	685		50
	транспортування
5	Оплачено рахунки постачальника	631	311		1200
6.	Оплачено рахунки транспортної організації	685	311		300

48

Продовження табл. 3.1

Перша подія – передоплата (транспортні витрати не відображаємо)

1	Здійснено передоплату за товари	371	311	1200
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	644	200
3	Оприбутковано товари	28	631	1000
4	Списано ПДВ	644	631	200
5	Здійснено залік авансу	631	371	1200

Інвентаризація запасів перед складанням річної звітності проводиться не раніше 1 жовтня. Перед проведенням інвентаризації в бухгалтерії складається інвентаризаційний опис (форма № М-21), результати інвентаризації оформлюються порівняльною відомістю (форма інв. — 19). Надлишки оприбутковуються в інший операційний дохід підприємства, пересортиця переноситься з одного регістра аналітичного обліку до іншого

• межах одного синтетичного рахунку запасів: виявлено надлишки: Д-т 28 (20, 22…) - К-т 719; зроблено залік пересортиці: Д-т 28 (20) - К-т 28 (20).

Нестачі відносять на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». До прийняття рішення про те, на які рахунки списувати нестачі, їх відносять також на позабалансовий субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Нестачі запасів можуть списуватись:

• на винних осіб (субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»);

• у межах норм природних втрат — на собівартість;

• на інші витрати операційної діяльності (субрахунок 947), якщо винні не встановлені або нестача виникла внаслідок стихійного лиха, пограбування тощо.

Згідно із Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, нищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 підприємства повинні відшкодовувати нестачі цінностей у двократному розмірі за формулою:

Рз = [(Бв – А) х Іінф + ПДВ +Акцизний збір] х 2

(3.1)

де Рз — розмір збитків;

Бв — балансова вартість активу;

• — сума нарахованої амортизації (для необоротних активів); Іінф — індекс інфляції.

У результаті проведення інвентаризації виявляють неходові, залежалі, зіпсовані

товари, крадіжки, товарні втрати.

Товарні втрати бувають нормовані та ненормовані.

Нормовані — це природні втрати, ламання, бій (посуду, новорічних іграшок, порцелянових виробів тощо), втрати в магазинах самообслуговування.

Ненормовані — втрати понад встановлені норми, які зумовлені порушенням правил зберігання товарів, розтратами, крадіжками, уціненням виробів застарілих моделей.

Природні втрати — це втрати при перевезенні, зберіганні та реалізації товарів, які зумовлені фізично-хімічними властивостями товарів (витікання, висихання, розтрушування). Граничні норми природних втрат встановлюються державними органами [Постанова Міністерства торгівлі СРСР «Про затвердження норм природних втрат продовольчих товарів та інструкцій з їх застосування» від 02.04.87 р. № 88.] у відсотках до кількості відповідних товарів.

При інвентаризації нестачі в межах норм природних втрат списуються на витрати обігу (Д-т 93).

49