2. Теоретичні методи

Сходження від абстрактного до конкретного - одержання знань про систему на основі знань про його абстрактні прояви у свідомості, мисленні.

1. Ідеалізація - одержання знань про систему або про її підсистеми шляхом уявного конструювання, подання в мисленні систем й/або підсистем, що не існують у дійсності.

2. Формалізація - одержання знань про систему за допомогою знаків або ж формул, тобто знаків штучного походження, наприклад, мови математики (або математичний, формальний опис, подання).

3. Аксиоматизація - одержання знань про систему або процес за допомогою деяких, спеціально для цього сформульованих аксіом і правил виводу із цієї системи аксіом, тобто правил одержання виводів, знань із аксіом.

4. Віртуалізація - одержання знань про систему створенням особливого середовища, обстановки, ситуації (в яку міститься досліджувана система й/або її суб'єкт, що досліджується), яку реально, без цього середовища неможливо реалізувати й одержати відповідні знання.

2. Емпірико-теоретичні методи

1. Абстрагування - установлення загальних властивостей і сторін об'єкта (або об'єктів), заміщення об'єкта або системи її моделлю. Абстракція в інформатиці й математиці відіграє найважливішу роль, розуміється у двох змістах:

• абстракція, абстрагування - метод дослідження (вивчення) деяких явищ, об'єктів, у результаті якого можна виділити основні, найбільш важливі для дослідження властивості, сторони досліджуваного об'єкта або явища та ігнорувати несуттєві й другорядні;

• абстракція - як опис або подання об'єкта (явища), отриманого за допомогою методу абстрагування.

2. Аналіз - роз'єднання системи на підсистеми з метою виявлення їх взаємозв'язків.

3. Синтез - з'єднання підсистем у систему з метою виявлення їх взаємозв'язків.

4. Індукція - одержання знання про систему по знаннях про підсистеми. Індуктивне мислення - це розпізнавання ефективних рішень, ситуацій і потім проблем, які воно може розв'язувати.

5. Дедукція - одержання знання про підсистеми по знаннях про систему. Дедуктивне мислення - визначення проблеми й пошук потім ситуації, що її розв'язує.

6. Евристики, використання евристичних процедур - одержання знання про систему по знаннях про підсистеми та спостереженням, досвіду.

7. Моделювання й/або використання приладів - одержання знання про об'єкт за допомогою моделі й/або приладів. Моделювання засноване на можливості виділяти, описувати й вивчати найбільш важливі фактори та ігнорувати при формальному розгляді другорядні.

8. Історичний метод - знаходження знань про систему шляхом використання його передісторії - реально існуючої або ж мислимої, можливої (віртуальної).

9. Логічний метод - метод знаходження знань про систему шляхом відтворення його деяких підсистем, зв'язків або елементів у мисленні, у свідомості.

10. Макетування - одержання інформації з макета об'єкта або системи, тобто за допомогою подання структурних, функціональних, організаційних і технологічних підсистем у спрощеному вигляді, що зберігає інформацію, необхідну для розуміння взаємодії й зв'язків цих підсистем.

11. Актуалізація - одержання інформації за допомогою активізації, ініціалізації, тобто перекладом зі статичного (неактуального) стану в динамічний (актуальний) стан. При цьому всі необхідні зв'язки й відносини (відкритої) системи із зовнішнім середовищем повинні бути враховані (саме вони актуалізують систему).

12. Візуалізація - одержання інформації за допомогою наочного або візуального подання станів актуалізованої системи. Візуалізація припускає можливість виконання в системі операції типу "пересунути", "повернути", "укрупнити", "зменшити", "видалити", "додати" і т.п. (як стосовно окремих елементів, так і до підсистем системи), тобто - це метод візуального сприйняття інформації.

Крім зазначених класичних форм реалізації теоретико - емпіричних методів останнім часом часто використовуються й такі форми як моніторинг (система спостережень й аналізу станів системи), ділові ігри та ситуації, експертні оцінки (експертне оцінювання), імітація (наслідування) і інші форми. Всі ці методи одержання інформації застосовуються системно.

Приклад. Для побудови моделі планування й керування виробництвом у рамках країни, регіону, галузі необхідно вирішити наступні проблеми:

• визначити структурні зв'язки системи (як вертикальні, так і горизонтальні), рівні керування й прийняття рішень, ресурси. При цьому частіше використовуються методи спостереження, порівняння, виміру, експерименту, аналізу та синтезу, дедукції й індукції, евристичний, історичний й логічний, макетування та ін.;

• визначити гіпотези, цілі, можливі проблеми планування. Найбільш використовувані при цьому методи: спостереження, порівняння, експеримент, абстрагування, аналіз, синтез, дедукція, індукція, евристичний, історичний, логічний та ін.;

• конструювання емпіричних моделей системи. Найбільше при цьому використовувані методи: абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, формалізація, ідеалізація та ін.;

• пошук рішення проблеми планування та прорахунок різних варіантів, директив планування, пошук оптимального рішення. Використовувані частіше методи: вимір, порівняння, експеримент, аналіз, синтез, індукція, дедукція, актуалізація, макетування, візуалізація, віртуализація та ін.