Тимчасово діючі фактори:

Сезонність періодично впливає на кон'юнктуру багатьох товарних ринків: на ринки продуктів сільського господарства, рибальства, лі­сового господарства, на ринки товарів деяких сезонних галузей про­мисловості - цукрової, консервної, будівельної, виноробної. Напри­клад, пропозиція сільськогосподарської продукції буде більшою після збирання врожаю; обсяг будівельних робіт розширюється у літні мі­сяці і скорочується в зимові тощо.

На деякі галузі економіки сезонність впливає опосередковано - че­рез зв'язок із сезонними галузями сільського господарства і промис­ловості або у зв'язку з сезонністю споживання даного товару. Так, під впливом сезонності виробництва багатьох видів сільгосппродукції ві­дбуваються різні коливання вантажообігу залізниць (збільшуються у період збирання врожаю і скорочуються в зимові місяці). Сезонність у виробництві автомобілів є наслідком сезонності попиту. Найбільший попит на автомобілі спостерігається у весняно-літні місяці (у країнах з

континентальним кліматом). У США, наприклад, на березень-серпень припадає 2/3 продажі всіх автомобілів за рік. Відповідно найбільший попит на пальне також припадає на літні місяці.

Сезонним характером робіт у сільському господарстві також пояс­нюється періодичне підвищення і зниження попиту на ринку сільсь­когосподарських машин.

Прикладом сезонних коливань може бути також збільшення оборо­ту роздрібної торгівлі у святкові дні.

Такі сезонні коливання не можуть суттєво і на довгий період змі­нити динаміку розвитку, вони дають лише тимчасові відхилення, приблизно однакові з року в рік.

Після закінчення розгляду кон'юнктуроутворюючих факторів зав­жди уважно аналізується, що лежить в основі зміни ціни - довготрива­лий фактор чи причина, яка впливатиме на ціну протягом незначного періоду, після чого ціни знову повертатимуться до попереднього рівня. Прикладом таких короткочасних змін можуть бути сезонні коливання. Важливо для кожного товару знати періоди та величину цих коливань для того, щоб короткочасні сезонні зміни ціни не прийняти за серйозне зрушення циклічного характеру. Стихійні лиха - призводять до більш або менш відчутних порушень діяльності суспільства або окремих галу­зей економіки, знищення матеріальних цінностей. Цей фактор також впливає на розвиток ринкової кон'юнктури. Наприклад, після землет­русів зазвичай відбувається підвищення попиту на будівельні матеріа­ли. А після приморозків, від яких страждають сільськогосподарські на­садження, підвищуються ціни на сільгосппродукцію.

Досить значні короткострокові зміни цін спостерігаються при ви­мушених продажах або вимушених закупівлях, які мають бути здійс­нені у найкоротші терміни. До таких операцій можна віднести, на­приклад, продаж «наплаву». Особливо значним буває зниження цін при вимушених продажах товарів, що швидко псуються - винограду, цитрусових тощо.

Найважливішим завданням дослідження кон'юнктури, від успіху розв'язання якого залежить не тільки глибина охоплення і ґрунтов­ність аналізу, але й точність та правильність прогнозу її розвитку, є визначення значення сили впливу окремих факторів на формування кон'юнктури; виявлення провідних факторів, які визначають кон'юн­ктуру в кожний окремий момент часу й на найближчу перспективу. Для кількісної оцінки змін та визначення динаміки кон'юнктури під впливом цих факторів використовується відповідна система показ­ників кон'юнктури.

Показники, що виступають у ролі індикаторів кон'юнктури, залеж­но від поставлених цілей аналізу й особливостей розвитку ринку, мо-

жуть бути як абсолютними, так і відносними величинами. їх можна систематизувати за такими групами:

•S дані про промислове виробництво;

S показники внутрішнього товарообігу;

■S показники зовнішньої торгівлі;

■S динаміка вкладень в основний капітал (інвестування);

■S показники ділової активності та портфелю замовлень;

S показники діяльності кредитно-грошової сфери. Перші три групи показників переважно використовуються для аналізу кон'юнктури, тобто для оцінки стану економіки країни або товарного ринку на даний момент. Ці показники допомагають враху­вати найважливіші зміни, які відбулися за звітний період.

Наступні три групи включають показники, більша частина яких необхідна для складання прогнозу, тобто для визначення перспективи розвитку кон'юнктури.

Дослідження кон'юнктури здійснюється на основі аналізу змін комплексу показників, до якого відносяться:

1. Показники сфери матеріального виробництва включають дані про видобуток корисних копалин, врожаї сільськогосподарських ку­льтур і промисловому виробництві, що можуть бути виражені в абсо­лютних одиницях виміру або за допомогою індексів.

Індекси промислового виробництва або фізичного обсягу є віддзер­каленням динаміки випуску промислової продукції. Значення їх поля­гає в тому, що вони дають можливість оцінити зміни в обсязі вироб­ництва як усієї промисловості, так і окремих галузей. Обсяг виробни­цтва у вартісному вираженні розраховуються (обчислюються) в пото­чних цінах, які змінюються, причому в різних країнах і галузях в різ­ному ступені. Тому для встановлення реального руху обсягів виробни­цтва виникає необхідність вносити в ці дані корективи на зміну цін, що само по собі пов'язане з певними труднощами. Крім того, вартісні показники обсягів виробництва в кожній країні даються в національ­них валютах, курсів співвідношення між якими в сучасних умовах піддається частим і досить значним коливанням.

Ще одним важливим показником пропозиції є виробничий і сиро­винний потенціал (рівень виробничих можливостей), тобто здатність виробництва виробити й запропонувати на ринку певний обсяг това­рів або послуг, що забезпечує відповідний обсяг і структуру пропози­ції. Йому протистоїть споживчий потенціал, що проявляється у спро­можності ринку «поглинути» (тобто купити) певну кількість продуктів і послуг.

Непрямими показниками, що відображають динаміку виробницт­ва, є зайнятість, фонд заробітної плати, тривалість робочого тижня.

2. Показники внутрішнього товарообігу характеризують стан внут­рішнього ринку. До їхнього числа відносяться дані про роздрібну й оптову торгівлю, платоспроможний попит населення, рух товарних запасів, внутрішніх перевезеннях.

Дані про роздрібну й оптову торгівлю - показники, які необхідні при вивченні кон'юнктури на ринках товарів споживчого призна­чення. При розширенні промислового виробництва у фазах пожвав­лення і підйому збільшуються і обсяги внутрішньої торгівлі; у фазах кризи і депресії виробництво скорочується, у результаті падають і об­сяги торгівлі. Отже, у ході циклу відтворення показники роздрібної й оптової торгівлі змінюються паралельно зі зміною показників матері­ального виробництва.

Платоспроможний попит населення - найважливіший розрахун­ковий показник внутрішнього товарообігу; він визначається конкре­тними статистичними показниками: ставками заробітної плати, інде­ксами вартості життя, а також величиною споживчого кредиту.

Номінальні ставки заробітної плати застосовуються для оцінки платоспроможного попиту. їхнє збільшення потенційне може свідчи­ти про зростання попиту.

Показником, що відображає втрати населення від інфляції, є індекс вартості життя, що представляє відносну (тобто в порівнянні з ба­зисним роком) вартість набору товарів і послуг, що купуються протя­гом року «середньою» родиною. Зіставлення динаміки ставок заробіт­ної плати з індексом вартості життя і дає можливість оцінити реальне (на відміну від номінального) зміну платоспроможного попиту.

Динаміка руху товарних запасів відстає від темпів виробництва: показники досягають максимуму на початку кризи, коли вже почало­ся падіння виробництва, і скорочується до мінімуму при переході з фази депресії у фазу пожвавлення, тобто коли виробництво вже по­чинає розширюватися. Прямий зв'язок існує між; обсягом виробницт­ва і розмірами запасів сировини: розширення виробництва вимагає збільшення запасів, при скороченні виробництва запаси зменшують­ся. В ході циклу напрям руху запасів готових виробів є зворотнім по відношенню до динаміки промислового виробництва, тобто при збі­льшенні виробництва запаси зменшуються, а при скороченні - зрос­тають.

Як непрямий показник внутрішнього товарообігу можуть викори­стовуватись дані про обсяги внутрішніх перевезень вантажів. Ско­рочення промислового виробництва зменшує споживання сировини і матеріалів, а також; постачання готових виробів підприємствам оп­тової і роздрібної торгівлі. У результаті зменшується обсяг переве­зень вантажів.

3. Показники зовнішньої торгівлі. Усі зміни, що перетерплює еко­ номіка країни, знаходять свій прояв у показниках зовнішньої торгівлі - обсягах експорту, імпорту і товарообігу в цілому. Зростання про­ мислового виробництва, як правило, супроводжується збільшенням зовнішньоторговельного обігу, а за падінням виробництва випливає скорочення обсягів зовнішньої торгівлі.

Разом з тим спостерігається деяке відставання динаміки зовніш­ньої торгівлі від темпів зростання виробництва, спад або підйом у виробництві настає раніш, ніж; це відбивається в показниках зовніш­ньої торгівлі. Таке відставання пояснюється більшою тривалістю ви­конання контрактних зобов'язань у зовнішній торгівлі, збільшенням частки довгострокових контрактів у міжнародній торгівлі, а також прагненням компаній розвитих країн перебороти труднощі збуту на внутрішньому ринку за рахунок розширення експорту. Найчастіше початок кризи в країні супроводжується збільшенням експорту при одночасному зниженні імпорту сировинних матеріалів у зв'язку зі скороченням обсягів виробництва.

4. Дані про обсяг капіталовкладень - один з найважливіших показ­ників кон'юнктури. їх динаміка відображає процес відновлення і роз­ширення основного капіталу. Капіталовкладення відбивають масштаби виробництва і збільшення замовлень на виробниче устаткування. Як­що обсяг капіталовкладень у ту або іншу галузь збільшується, то це означає, що попит на її продукцію зростає і виробництво буде розши­рюватися. І навпаки, якщо капіталовкладення скорочуються, отже, попит знижується, що може привести до згортання виробництва.

5. Показники ділової активності та портфелю замовлень. Показни­ками, що характеризують стан промисловості і перспективи її роз­витку є портфель і надходження нових замовлень.

Портфель замовлень - це обсяг замовлень, які акумульовані одні­єю фірмою в певній галузі, на певний період, на визначену дату (як правило, на кінець року), незалежно від часу їхнього надходжен­ня. Портфель замовлень фірми дає можливість судити про ймовірне завантаження її виробничих потужностей у майбутньому, а дані про обгяг портфеля замовлень усіх підприємств галузі - про перспективи завантаження цієї галузі.

Надходження замовлень - це обсяг замовлень, отриманих фірмою або галуззю за визначений період (за місяць, квартал).

Збільшення портфеля замовлень свідчить про підвищення попиту в майбутньому знайде прояв у розширенні виробництва. І навпаки, скорочення портфеля замовлень - показник погіршення кон'юнктури й ознака майбутнього падіння виробництва.

Зіставлення щомісячного надходження нових замовлень із щоміся­чними відвантаженнями і продажами дає можливість судити про на­прям розвитку кон'юнктури.

6. Показники кредитно-грошової сфери мають важливе значення насамперед для оцінки загальногосподарської кон'юнктури в країні. Показники кредитно-грошової сфери опосередковано характеризу­ють кон'юнктуру товарного ринку. До числа основних показників цієї групи належать:

■S емісія цінних паперів;

S курс акції;

■S обсяг продажів на вторинному ринку ЦП;

S обліковий процент;

■S кількість банкрутств.

Емісія цінних паперів означає випуск ЦП на ринок з метою мобілі­зації вільних грошових коштів для розширення та оновлення основ­ного капіталу. У цьому напрямі спостерігаються такі причинно-наслідкові зв'язки: емісія ЦП зростає, коли економіка знаходиться на підйомі і падає у періоди кризи.

Курс акції - це ціна, за якою купують акції, що дає право власнику на отримання доходу. Попит на акції тієї чи іншої компанії, що виро­бляє товари, і, відповідно, курс її акцій певною мірою залежить від стану фірми на ринку. Курс прямо пропорційний розміру дивіденду і обернено пропорційний ставці банківського відсотка. Повороти у ку­рсі акції, як правило, передують зміні кон'юнктури.

Крім конкретних котирувань, тобто курсів акцій, що купуються на фондових біржах, відносним показником ціни акціонерного капіталу є спеціально розраховані індекси. Найчастіше зустрічається індекс Доу-Джонса, який визначається на основі даних про ціни акцій ЗО найбі­льших компаній США.

Коливання курсів акцій зазвичай відбувається у значно більших межах, ніж зміни інших кон'юнктурних показників. Так, у фазі під­йому курс акцій значно підвищується, тож: зростає виробництво. У період кризи, коли починається панічне «скидання» паперів, які зне­цінюються, падіння курсів акцій також відбувається у багато більших розмірах, ніж падіння товарних цін і скорочення виробництва.

Динаміка курсу акцій залежить також від дії випадкових факторів -спекуляції на фондовій біржі, розповсюдження не достовірних чуток.

З урахуванням впливу на динаміку курсів акції вищевказаних фа­кторів цими показниками можна користуватися для прогнозу кон'ю­нктури.

Чутливим показником стану кон'юнктури ринку є рівень облікового (позичкового) процента, який є ціною банківського капіталу. На рівень

облікового відсотка впливають зміни кон'юнктури, а також кредитна політика держави. Підвищення облікового відсотка свідчить про роз­ширення попиту на позичковий капітал, що в свою чергу, є показни­ком активізації інвестиційної діяльності і наявності тенденції до роз­ширення промислового виробництва.

Банкрутство - встановлена у судовому порядку неплатоспромож­ність підприємства, тобто нездатність його повернути борги за своїми зобов'язаннями через відсутність коштів. У період занепаду економіки кількість банкрутств зростає, а в період пожвавлення - скорочується.

Кількість банкрутств - величина, обернено пропорційна до змін виробництва.

До повного (широкомасштабного) аналізу кон'юнктури включають й інші показники кредитно-грошової сфери: ■S показники руху банківських депозитів; •S показник капіталу; S грошового обігу та інше.

Вони вказують на зміни, які відбуваються на ринку.

У процесі дослідження кон'юнктури головну роль відіграють ціни. По-перше, це пояснюється тим, що ціни є акумулюючим показником кон'юнктури. Вони відображають рух багатьох інших показників, що характеризують кон'юнктуру. По-друге, це найважливіший по­казник для вивчення всіх інших індикаторів, які носить допоміжний характер.

Система показників повинна відбивати різні види диференціації ринкових цін: асортиментний, територіальний, за часом, різними су-бринками. Оцінка рівня цін, крім констатації стану цін на момент або за відрізок часу і диференціації рівня цін («високий», «низький»), включає характеристику структури ціни і закономірностей пово­дження ринкових цін: взаємний вплив рівнів цін різних товарів, рів­ня цін і якості товару, залежність цін від різних чинників, коливання цін у просторі й часі.

Важливим завданням аналізу цін є вивчення структури ціни, зв'я­зку структурних елементів. Пропорції між елементами ціни склада­ються під впливом ринкових закономірностей, залежать від кон'юнк­тури ринку, одночасно регулюються державою через податкову полі­тику й адміністративне регулювання цін. При дослідженні коливань цін у динаміці визначається тенденція їхньої зміни в часі.

Найважливішим показником, що характеризує стан і динаміку роз­витку світового ринку, є світові ціни на товари, що є предметом міжна­родної торгівлі. Світова ціна, як відомо, є грошове вираження інтерна­ціональної ціни виробництва того або іншого товару, що об'єктивно складається на світовому ринку. Ціни багатьох товарів формуються в

умовах жорсткої відкритої цінової конкуренції в рамках функціонуван­ня, так званих, «вільних ринків», тоді як інші розвиваються, навпроти, під прямим і непрямим впливом державно-монополістичного регулю­вання, зокрема, транснаціональних корпорацій або міжнародних еко­номічних організацій виробників і експортерів відповідної продукції.

Для сучасного світового ринку надзвичайно характерно таке яви­ще, як множинність цін, що полягає в тім, що на той самий товар од­накової якості і постачається на аналогічних умовах одночасно скла­даються різні за рівнем ціни. У їхньому числі: біржові ціни, довідкові ціни основних виробників, ціни великих експортерів і імпортерів, зрозуміло, ціни фактичних угод між численними учасниками міжна­родної торгівлі, а також прейскурантні, аукціонні, так називані тран­сферні, ціни й інші.

Такого роду множинність цін у першу чергу відбиває різні види взає­мин між; продавцями і покупцями, разовий або довгостроковий харак­тер їхніх угод, форми прямої оплати або в кредит, на компенсаційній основі і т.п. Питання часто полягає в тому, які з реально діючих на рин­ку цін даного товару варто прийняти в якості світових, тобто найбільш представницьких, що більш адекватно відбивають реальну динаміку ро­звитку ринку в коротко-, середньо- довгострокових планах і які можуть бути прийняті в якості основного, найбільш достовірного показника стану товарного ринку в процесі його аналізу і прогнозування.

Для кожного конкретного товарного ринку в залежності від влас­тивого йому типу ринкової структури (атомістичний або, навпроти, монополістичної) і особливостей переважних для нього форм і методів міжнародної торгівлі світова ціна повинна відповідати наступним ос­новним вимогам:

■S саме на базі цього виду ціни мають складатися основні обсяг експортно-імпортних угод, що об'єктивно фіксують рівень контра­ктних цін;

■S ця інформація повинна бути загальнодоступною для всіх ін­ших учасників світового ринку;

S угоди, що укладаються, повинні носити прямий характер між: продавцем і покупцем у вільно конвертованій валюті, в доларах США рідше в інших основних світових валютах;

S угоди, що укладаються, повинні бути досить масштабними, но­сити систематичний характер між постійними учасниками міжна­родної торгівлі, але в той же час не бути частиною довгострокових, багаторічних контрактів, програм міждержавного співробітництва й економічної взаємодопомоги або зустрічних закупівель, а також; оплатою по довгостроковому кредиті або на компенсаційній основі.

Типовим прикладом класичних світових цін можна вважати коти­рування Лондонської біржі металів на основні кольорові (мідь, сви­нець, цинк, олово, алюміній, нікель) і дорогоцінні метали (золото, сріб­ло, платина, палладій), а також біржові котирування в Лондоні, Нью-Йорку й інших містах на багато видів сільськогосподарської сировини - кава, какао-боби, пшеницю, натуральний каучук, бавовну, вовну, цукор та інші товари. Хоча біржові котирування грають важливу роль на світовому ринку, але це зовсім не означає, що тільки винятково по них здійснюються всі угоди купівлі-продажу товарів. В левовій час­тині контрактів біржові котирування беруться як орієнтир у визна­ченні ціни контракту з урахуванням можливої її зміни у майбутньо­му. Сама ж біржа як специфічний механізм грає важливу роль у ці­ноутворенні біржових товарів, оскільки виступає як чутливий баро­метр оцінки стану загальногосподарської і товарно-ринкової кон'юн­ктури і характерна миттєвою реакцією на будь-які зміни кон'юнкту-роутворюючих факторів.

Механізму біржової торгівлі в останні роки претаманні серйозні зміни, що пов'язано з активним впровадженням у зовнішньоторгове­льну практику новітніх інформаційних технологій і Інтернету. Це зна­ходить прояви в істотному розширенні числа учасників біржової тор­гівлі і принциповій зміні їхнього якісного складу, з одного боку, і тра­нсформації самого механізму біржового ціноутворення, характеру і динаміки цін на цю групу товарів на світовому ринку, з іншої.

Сьогодні електронні форми біржової торгівлі є не просто одиними з альтернатив традиційним методам роботи на ринку. Вони створюють принципово нові умови і якість ділових взаємин між; учасниками мі­жнародної торгівлі; відображають важливі позитивні, так і негативні сторони й безсумнівно впливають на зміну світових цін і посилюють роль бірж; у ціноутворенні.

З огляду реальної оцінки щодо формування світових цін, ринкова ситуація в усе більшому ступені визначається не провідними вироб­никами і споживачами товару або великими традиційними торгове­льними фірмами, а випадковими, хоча і досить численними учасни­ками ринку, що не формують реальне співвідношення попиту та про­позиції на ринку, а створюють «поверхневий» ефект фактичних коли­вань біржових котирувань спекулятивного характеру.

Звідси випливає, що широке впровадження форм електронної бір­жової торгівлі неминуче зменшує економічну показовість біржових ко­тирувань як реальних надійних барометрів оцінки світової економічної кон'юнктури, і робить котирування більш нестабільними, що в цілому зменьшує їхню роль як орієнтирів у ціноутворенні.

Для небіржових сировинних товарів, наприклад, сталевого прокату і сортової сталі, роль світових цін грають довідкові ціни західноєвро­пейських, або американських виробників - останні відповідно на американському континенті. Аналогічну роль справляють шведські і фінські експортні ціни на хвойні лісоматеріали для європейського ри­нку і ціни канадських лісопромисловців - для американського і т.п.

Трохи складніше з визначенням найбільш представницьких світо­вих цін складається у відношенні машинотехнічної продукції й інших готових виробів, що, як відомо, відрізняються найширшим асортиме­нтом і швидкою змінюваністю моделей і видів, що надходять на ри­нок. Тут визначальну роль у формуванні світового рівня цін найчас­тіше відіграють довідкові і прейскурантні ціни найбільших фірм-виробників і експортерів відповідних видів продукції, переважно з західноєвропейських країн, США і Японії, як правило, на регіональ­ному і рідше на загальносвітових рівнях

Надійність й точність обраних показників кон'юнктури як складо­вої середовища міжнародного бізнесу значною мірою залежать від вибору методів та інструментів її дослідження, головним серед яких виступає прогнозування.

Прогнозування - це об'єктивне, науково обґрунтоване, вірогідне за своєю природою судження про динаміку основних параметрів (пока­зників) аналізованого об'єкта й альтернативних варіантів їхнього мо­жливого розвитку за умови виконання заздалегідь прийнятих гіпотез і передумов, сформульованих розробником прогнозу для заданої пер­спективи. Прогноз - це завжди набір можливих результатів (варіан­тів), що супроводжуються відповідним спектром ймовірностей кож­ного з них. У самому загальному випадку поліваріантний прогноз бу­дується, виходячи з логічної моделі: «якщо..., то...», де «якщо...» має на увазі визначені передумови, допущення і прийняті гіпотези, а «то...» -відповідні прогнозні наслідки, результати.

Кінцева мета прогнозування - виділити найбільш ймовірні, альтер­нативні шляхи розвитку досліджуваного об'єкта із широкої гами мож­ливих його станів при певному рівні інформації про нього, що закла­дається у прогнозних передумовах.

Практика свідчить, що в процесі розробки прогнозу товарного ринку варто враховувати ряд пропонованих до нього обов'язкових вимог.

По-перше, прогноз повинний бути науково обґрунтований і систе­мним, тобто розроблятись на базі ретельного і всебічного аналізу «пе­редісторії» і комплексу усіх факторів, що можуть вплинути на загаль­ну динаміку ринку в минулому, сьогоденні й у перспективі. Надзви­чайно важливим у цьому зв'язку є правильний вибір періоду перед-

історії, тобто «базового періоду», протягом якого досліджуються і фік­суються основні визначальні тенденції, що характеризують сутність ринку. Саме правильність вибору, необхідного і разом з тим достат­нього по тривалості «базового періоду», значною мірою визначають якість і надійність розроблювального прогнозу.

Прийнято вважати, що стосовно до світового ринку співвідношен­ня між; базовим і прогнозним періодом повинно складати не менш 3:1, хоча, як свідчить практика, у більшості випадків це співвідно­шення істотне більше.

По-друге, прогноз має бути доказовим, тобто той же кінцевий про­гнозний результат міг би бути отриманий іншим незалежним мето­дом, але на базі тієї ж вихідної інформації і прийнятих передумов, покладених в основу прогнозу.

По-третє, прогноз повинний мати альтернативний характер у строгій відповідності з прийнятими передумовами і гіпотезами.

По-четверте, прогноз має регулярно коректуватися й оновлюва­тись в межах прогнозного періоду (горизонту) у міру надходження но­вітньої інформації, тобто сам процес прогнозування повинний бути постійним і безперервним.

І, нарешті, по-п'яте, прогноз повинний бути чітко сформульований і чітко викладений, без яких-небудь можливих суперечливих тлума­чень його користувачами.

Підсумовуючи багаторічних досвід вітчизняного і закордонного прогнозування зовнішньоекономічні прогнози можна класифікувати по наступних основних ознаках:

■S предмету або об'єкту прогнозування S горизонту або періоду прогнозування; ■S функціональній ознаці.

Предмет прогнозування, його конкретні прогнозні характеристики (параметри) визначаються на етапі постановки завдання прогнозу, їхня класифікація включає загальносвітові, в середині країни і галу­зеві показники виробництва, споживання, експорту, імпорту, світо­вих цін, попиту та пропозиції і т.п. стосовно до конкретних товарних ринків, а також параметри, що характеризують динаміку основних фінансових показників, інвестицій, курсів акцій, валют та інші.

Звісно, що конкретний об'єкт прогнозування диктує і відповідний набір економічних показників, аналіз визначеного кола основних фа­кторів їхнього формування і, нарешті, характер і необхідний обсяг всієї інформаційно-статистичної бази.

Сучасна зовнішньоторговельна практика свідчить, що першоряд­ний інтерес представляє прогнозування світових цін на основні това­ри, попит і пропозиція на них на світовому ринку. Важливо відзна-

чити, що ринки промислової і сільськогосподарської сировини, на ві­дміну від ринків машинотехнічної і іншої готової продукції, характе­ризуються дуже високою рухливістю і як наслідок високою трудоміс­ткістю і складністю як об'єкти аналізу і прогнозування.

Горизонт або період прогнозування є найважливішою характерис­тикою прогнозу, він визначає його надійність, трудомісткість і вико­ристовуваний інструментарій.

Стосовно світового товарного ринку загальноприйнятим є розподіл прогнозів на короткострокові або кон'юнктурні - до 1-1,5 років, серед-ньострокові - порядку 4-6 років і довгострокові порядку 10-15, рідше 20 років. Слід відзначити, що цих термінів значною мірою умовні і диктуються поставленими цілями і завданнями прогнозу й особливос­тями досліджуваного об'єкта - конкретного товарного ринку.

В основі даної класифікації покладено класичний економічний цикл світового відтворення тривалістю 4-6 років, характерного для більш ніж вікової історії розвитку економіки найбільш розвинених країн. Так короткострокове прогнозування полягає у передбаченні окремих етапів одного економічного циклу, середньострокове - само­го циклу і точок зламів у його розвитку і довгострокове - основних тенденцій у межах двох або трьох економічних циклів.

Тимчасові межі науково обґрунтованого прогнозування значною мірою обумовлені двома обставинами:

■S по-перше, тими нагальними завданнями, що ставляться і фо­рмулюються постановниками проблеми і реалізуються виконавця­ми прогнозних розробок відповідно до рівня розвитку продуктив­них сил у суспільстві, його потреб і реальними можливостями нау­ково-технічного характеру;

■S по-друге, природним об'єктивно можливим горизонтом нау­ково - обґрунтованого прогнозу, що логічно виникає з його масш­табності і стійкості основних тенденцій, характерних для всієї пе­редісторії його розвитку.

Довгострокове прогнозування має на меті оцінку стійких довго­строкових тенденцій розвитку об'єкта в минулому і на цій базі вияв­лення найбільш ймовірного їхнього продовження в майбутньому. При цьому в процесі прогнозування повинно бути виявлені можливі про­тиріччя і диспропорції розвитку ринку.

Довгостроковий прогноз ринку повинний завжди носити комплек­сний характер і розглядатись як система взаємозалежних альтерна­тивних прогнозів. Основою структуризації такого роду комплексної задачі є побудова відповідного «дерева цілей».

На відміну від кон'юнктурного, тобто короткострокового прогнозу, головне місце в довгостроковому прогнозуванні займає обґрунтуван-

ня й оцінка можливих альтернативних варіантів розвитку. З усіх по­казників, що характеризують довгострокові перспективи розвитку світового ринку, найбільший інтерес з погляду учасника зовнішньое­кономічної діяльності, безсумнівно, представляють два: по-перше, прогнозування рівня світових цін на той або інший товар або їхню групу і по-друге, прогнозування майбутніх потреб.

Аналіз довгострокової динаміки світових цін у перспективі дозво­лить визначити порівняльну ефективність передбачуваного експорту, а дослідження тенденцій потреб - оцінити максимально можливий обсяг експорту. Аналогічна система підходів відноситься і до потен­ційних імпортерів тієї або іншої продукції світового ринку.

Основний методологічний підхід до розробки довгострокових про­гнозів світового ринку за своєю суттю аналогічний цілям коротко­строкового і середньострокового прогнозування, хоча фактори, що його формують враховуються зовсім інші. Його суть полягає у вияв­ленні закономірностей розвитку світового товарного ринку в цілому і динаміки окремих товарних ринків, що є його складовими.

Звідси закономірно випливає, що в процесі розробки довгостроко­вих прогнозів для врахування найбільш важливих факторів довго­строкового формування світового ринку в першу чергу варто залучи­ти найбільш могутні, довготривалі і постійно діючі нециклічні факто­ри, що характеризують з найбільшою повнотою самі загальні і важли­ві сторони процесів відтворення і нагромадження.

Отже при розробці довгострокових прогнозів першочергову увагу варто приділяти великим, високоагрегованим макроекономічним по­казникам, таким, як індекси промислового виробництва, продуктив­ність праці по основних галузях, інфляції, демографічні показники і т.п. Саме їх використання дозволить уникнути небажаного в даному випадку впливу чисельних і важко передбачуваних факторів цикліч­ного, тимчасового і випадкового характеру, що навпроти, було б аб­солютно необхідно в процесі розробки короткострокових прогнозів.

Прогнозування світових цін. Об'єктом дослідження в даному випа­дку є усереднений рівень світової ціни на той або інший товар, що відбиває стійку довгострокову тенденцію без врахування можливих короткострокових відхилень під впливом факторів чисто кон'юнктур­ного і середньострокового циклічного характеру.

Цілком очевидно, що ці фактори, безсумнівно, залишаться і будуть діяти на ринку. Під їх впливом будуть спостерігатися відносно нетри­валі періоди більш високих або низьких цін, однак виявлення такого роду відхилень від стійкої довгострокової тенденції усвідомлено не входить до завдання довгострокового прогнозування світової ціни.

Визначальними факторами, що лежать в основі довгострокових те­нденцій світових товарних цін є найбільш стійкі, постійно діючі неци-клічні фактори формування світового ринку. Саме вони визначають основну першопричину загального рівня і довгострокової динаміки цін (тобто витрат виробництва і прибутку). Таким чином, якщо за інших рівних умов під впливом науково-технічного прогресу спостерігається стійка тенденція підвищення продуктивності праці, то і вартість, а ві­дповідно і витрати виробництва товару зменшуються, що в підсумку повинно привести до настільки ж стійкого зниження цін. На практиці, це не завжди так, оскільки серйозним підвищеним впливом володіють інші фактори, у їхньому числі: зростання номінальної і реальної заробі­тної плати, вплив загальноінфляційних тенденцій, зростаючі витрати, пов'язані з виснаженням природних ресурсів, а також з необхідністю захисту навколишнього середовища від забруднення і т.п.

Довгострокове прогнозування потреб є другим після цін питанням, яке необхідно вирішити в процесі розробки стратегії зовнішньоеко­номічних зв'язків на тривалу перспективу. Потреби світового ринку або ринків окремих країн виступають в якості межі можливого роз­ширення імпорту, а отже, і масштабів розвитку виробництва в краї-нах-експортерах товарів понад власні внутрішні потреби й цілеспря­мованого розвитку в них експортного виробництва.

Мірою довгострокових потреб конкретного товару на світовому ринку може виступати такий економічний показник, як споживання. Очевидно, що формування довгострокових тенденцій попиту на най­важливіших, найбільших товарних ринках відбувається в тісній за­лежності від загальногосподарського стану економіки в цілому. Звідси випливає, що головними факторами, що визначають відповідні пот­реби в довгострокововій перспективі, є також постійно діючі нецик-лічні фактори, що розвиваються під впливом насамперед науково-технічного прогресу, зростання народонаселення, його добробуту, то­що.

Конкретна оцінка цих факторів може бути отримана через динамі­ку таких макроекономічних показників, як індекс валового націона­льного продукту, промислового виробництва, загальна чисельність населення і зміна його вікової структури, доходи, фактори екологіч­ного характеру й інші.

До числа мікроекономічних показників, що ще більш конкретно до­зволяють відобразити особливості аналізу і довгострокового прогнозу­вання потреб у тому або іншому товарі, варто віднести співвідношен­ня рівня його світової ціни до ціни на відповідні товари - конкуренти або товари-субститути. Важливим при цьому буде не стільки абсолю­тний рівень ціни, скільки довгострокова динаміка цінових співвід-

ношень на ці товари, що при наявності певної стійкої тенденції буде наочно свідчити про підвищення або, навпаки, зниженні відносної конкурентоспроможності того або іншого товару на світовому ринку.

Підсумовуючи викладене, весь процес розробки довгострокових прогнозів світових цін і потреб може бути представлений у самому загальному виді системою наступних моделей:

де Р_ш - світова ціна на досліджуваному товарному ринку; С - потре­ба або рівень його споживання; АРЕ - динаміка середніх витрат ви­робництва товару; F_STP- вплив науково-технічного прогресу; F_N -вплив факторів природного характеру; PR - середній прибуток як елемент ціни виробництва товару; АР_ех - динаміка загальних експорт­них цін у міжнародній торгівлі як характеристика загальноінфляцій-них тенденцій; Q - загальне промислове виробництво у світі або в

окремій країні; F_p - чисельність населення у світі або в окремій краї­ні; НДДКР - рівень науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; Subst- вплив товарів - конкурентів (замінників); F_GEOL - ге­ологічні фактори залягання родовищ і умови їхньої розробки; F_ECOL -фактори екологічного характеру.

Приведена система загальних рівнянь є факторним аналогом моде­лі світового товарного ринку, що відбиває поетапний процес розроб­ки довгострокового прогнозу у відповідності зі сценарієм, відображе­ним на рисунку 2.4.