Науково-технологічні фактори:

■S рівень розвитку науки й техніки в даній країні; ■S технічне забезпечення виробництва;

■S рівень забезпеченості суспільства новітніми досягненнями на­уки й техніки;

S потреби виробництва й побуту в новітнім устаткуванні тощо; демографічні фактори: ■S чисельність населення;

■S структура населення: статева, вікова та ін.; S розмір середньої родини, кількість дітей, кількість розлучень і т.д.;

S дохід на родину;

•/ збільшення чи зниження народжуваності й смертності; S наявна кількість і тенденції зростання чи зниження кількості людей у містах, тобто географічний їх розподіл; S рід занять населення; S рівень освіти (грамотності); природно-географічні фактори: •/ місце розташування країни; ■S кліматичні особливості; S природні особливості; •S стан довкілля.

Наведена система факторів середовища міжнародного бізнесу є лише орієнтиром, тому що у залежності від особливостей ринку, цілей дослідження запропоновану систему факторів може бути змінено.

2.3. Кон'юнктурна складова середовища міжнародного бізнесу

Дослідження кон'юнктури ринку є найбільш поширеним серед усіх інших досліджень, які практикуються у міжнародному бізнесі. Стан економічної кон'юнктури значною мірою є віддзеркаленням макро- і мікросередовища світової економіки і товарних ринків. У зв'язку з цим дослідження кон'юнктури ринку обумовлюють успішність підп-

риємницької діяльності, сприяють забезпеченню бажаної частки рин­ку, а отже, і прибутків.

Термін «кон'юнктура» походить від латинського слова «conjungo», що означає «з'єдную», «зв'язую». Поняття «кон'юнктура» найчастіше вико­ристовують, коли йдеться про характеристику конкретної ситуації, що склалася на даний момент або за певний проміжок часу на світовому ринку в цілому або в окремо взятій країні чи на конкретному товарно­му ринку. Таким чином, саме поняття «кон'юнктура» містить у собі су­купність взаємозалежних і в той же час суперечливих відносин, пря­мих і зворотних зв'язків, що визначають зміни ринкової ситуації. Характеристика ринкової ситуації включає, як правило:

S ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту і про­позиції), що сформувалася, намітилась або змінилась; ■S тенденції його розвитку; S вплив й масштаб конкурентної боротьби; ■S рівень усталеності або мінливості його основних параметрів; S обсяги ринкових операцій і ступінь ділової активності; ■S рівень комерційного ризику;

•S стан ринку у визначеній точці економічного або сезонного циклу. Кон'юнктура ринку характеризується кількома найважливішими принципово відмінними рисами:

■S мінливість і часті коливання. Одні коливання відображають дію сил, що короткочасно впливають на кон'юнктуру, інші - ре­зультат факторів довгострокового впливу на стан ринкової кон'юн­ктури. Найбільш яскравим прикладом: цієї риси є фондовий ри­нок. Цей ринок дуже швидко реагує на найменші зміни в економі­ці, політиці тощо;

S виключна суперечливість. Це знаходить своє відображення в тому, що різні показники кон'юнктури в один і той же час свідчать про наявність протилежних тенденцій - підйому й спаду;

■S нерівномірність, що особливо добре видно, коли співпадає на­прям динаміки розвитку різних показників, але не збігаються тем­пи: виробництво одних товарів падає чи зростає швидше, інших -повільніше.

■S вона являє собою єдність протилежностей, що складаються в процесі відтворення суспільного капіталу. Загальний зв'язок елеме­нтів кон'юнктури видно з аналізу міжнародних товарних ринків;

■S усі додаткові елементи нестійкості, що вносить сфера обігу у весь процес відтворення, повинні також: бути предметом вивчення кон'юнктури. Вивчаючи кон'юнктуру, слід аналізувати не тільки особливості внутрішньої сфери обігу, а й вплив процесів, що відбу-

ваються у міжнародній торгівлі, світових фінансів, міжнародних І відносинах, тощо.

Розрізняють загальногосподарську кон'юнктуру та кон'юнктуру окремих галузей економіки чи окремих товарних ринків. Загального­сподарська кон'юнктура характеризує стан усього світового госпо­дарства чи економіки якої-небудь однієї країни чи регіону на той чи інший період часу. Кон'юнктура товарних ринків, на відміну від за­гальногосподарської кон'юнктури, вивчає поточні зміни й коливання у сфері виробництва і збуту конкретних товарів. Функціонування ри­нку, його розширення чи скорочення, зміна рівня товарних цін, по­питу чи пропозиції - усе це залежить від кон'юнктури.

Саме через співвідношення попиту/пропозиції та механізмом цін, їх динаміки складається практична оцінка поточного стану кон'юнк­тури в термінах «сприятлива» або «несприятлива». Якщо попит пере­вищує пропозицію і ціни мають зростаючу тенденцію, то слід говори­ти про сприятливу кон'юнктуру на «ринку продавця», напроти коли пропозиція перевищує попит і ціни знижуються - говорять про спри­ятливу кон'юнктуру на «ринку покупця».

Відносний рівень цін, їх динаміка виступає як найбільш важливий узагальнений параметр стану кон'юнктури, як результат оцінки спів­відношення між попитом і пропозицією на ринку в конкретний про­міжок часу.

Під світовим попитом в міжнародному бізнесі розуміють реальний (а не потенційний) платоспроможний попит, тобто ту кількість товару, за яку в сукупності покупці спроможні купити його за певним рівнем цін. На практиці немає єдиного статистичного показника, тому про значення світового попиту судять через показники загального спожи­вання і обсягів складських запасів у споживачів цього товару.

Під світовою пропозицією розуміють ту кількість товару, яку виро­бники готові реально запропонувати покупцям при існуючому рівні цін на ринку і при існуючих виробничих потужностях. Статистично світову пропозицію можна оцінити через рівень і динаміку виробниц­тва, складських запасів у виробників і продавців.

Основою руху загальногосподарської й товарної кон'юнктури є циклічні закономірності розвитку економіки. Для того щоб розуміти процеси на товарних ринках, недостатньо фіксувати коливання цін, рух запасів і зміну інших показників. Науковий аналіз ринко­вої кон'юнктури вимагає знання циклічних закономірностей розви­тку економіки, у тому числі характерних ознак кожної фази циклу ( криза, депресія, пожвавлення і підйом) та умов переходу з однієї фази в іншу, тому що основні коливання кон'юнктури відбуваються

саме за умов такого переходу. Одна кон'юнктура притаманна кризі і зовсім інша - підйому.

Кон'юнктура світового ринку або окремої галузі чи товарного рин­ку в кожний конкретний момент часу визначається великою кількіс­тю факторів, причин і умов економічного розвитку країн. Стан кон'юнктури визначається під впливом економічних; політичних; вій­ськових; науково-технічних; природно-кліматичних; психологічних (чуток, паніки, очікувань) та інших факторів.

Уся сукупність кон'юнктуроутворюючих факторів структурується на дві групи: постійно діючі та тимчасові. До числа останніх відно­сять фактори або випадкові, спекулятивні, сезонні або стихійні. В свою чергу постійно діючі фактори розрізнять на циклічні та нецик-лічні. Така класифікація факторів формування світового ринку є дос­татньо універсальною і може бути застосована і як до ринків окремих країн, так і до конкретних товарних ринків. При цьому слід виходити з того, що будь-який товарний ринок є логічним ланцюгом світового ринку в цілому і розвивається під впливом спільних для всього світо­вого ринку постійно діючих факторів.

Прикладом одного з найважливіших факторів є фактор циклічнос­ті виробництва. Першоосновою цього фактора є процес оновлення капіталу, що є однією з причин виникнення світових фінансових криз. Саме стійкий циклічний характер розвитку світового господар­ства можна прослідкувати останні 100 років, що й визначає фон за­гальногосподарської кон'юнктури.

Ринкові цикли можуть мати різну тривалість і послідовність. У ме­жах одного циклу звичайно простежуються сезонні зміни, інтенсив­ність яких оцінюється коефіцієнтами варіації. Характер і сила ринко­вих циклів розрізняються для окремих товарів і по-різному проявля­ються у різних кліматичних і економічних зонах.

До циклічних факторів належать усі процеси та причини, які скла­дають основу механізму циклу відтворення. Ці фактори постійно дію­чі. До них належать:

S процес оновлення основного капіталу;

S попит на товари широкого вжитку (стан сфери обігу);

■S активність розвитку грошово-кредитної сфери.

У процесі дослідження необхідно встановити активність та харак­тер впливу циклічних факторів, здійснити оцінку фази циклу, в якій знаходиться економіка у даний конкретний момент часу, визначити терміни переходу циклу в наступну фазу.

Разом з тим кон'юнктура характеризується і певною самостійністю до циклу. Крім циклічних закономірностей, на розвиток кон'юнктури впливають також інші фактори, що називаються нециклічними. До

групи нециклічних факторів належать такі як: посилення глобалізації світо господарських зв'язків, ролі держави у розвитку національної економіки, монополізації галузевих товарних ринків, впливу міжна­родних організацій в регулюванні макроекономічних процесів, а та­кож скорочення природних ресурсів й відповідні заходи щодо охоро­ни природного середовища.

Група нециклічних факторів структурується на дві підгрупи: суку­пність постійно діючих та тимчасово діючих факторів. Постійно діючі фактори:

Науково-технічний прогрес (НТП) спричиняє якісний стрибок у роз­витку продуктивних сил, що:

S прискорює процес оновлення основного капіталу в традицій­них галузях економіки. Внаслідок чого підвищеною увагою на рин­ку користуються засоби праці, які характеризуються енерго- та матеріалозберігаючим ефектом, малим терміном окупності;

S стимулює бурхливий розвиток нових галузей промисловості (аерокосмічної, лазерної, біотехнічної тощо). Ці галузі на ринку пред'являють зростаючий попит на різні фактори виробництва. На кон'юнктуру товарних ринків НТП впливає по-різному. На рин­ках нових, прогресивних виробів спостерігається випереджаюче (по­рівняно з ринками традиційних товарів) перевищення попиту над пропозицією. Кон'юнктура ринку морально застарілих товарів, на­впаки, суттєво погіршується.

Рівень монополізації, концентрації та конкуренції виробництва впли­ває на стан кон'юнктури товарних ринків прямо та опосередковано:

S прямо - через пряме регулювання виробництва та цін моно­поліями внаслідок недостатньої конкуренції;

-/ опосередковано - шляхом зв'язків монополістів зі своїми зару­біжними філіями. Адже, як правило, монопольне становище на ри­нку мають великі компанії, часто транснаціональні (ТНК). А всере­дині кожної ТНК існує особливий, штучно створений ринок - внут­рішньо корпоративний. Штучно сформовані пропорції цін, обсягів попиту, які встановлюються у взаємній торгівлі між; філіями однієї корпорації, впливають на відповідні пропорції у національних ма­сштабах. Кон'юнктура світових ринків знаходиться під впливом цих особливим внутрішньофірмових ринків.

Державне регулювання, економічних процесів внаслідок викорис­тання більшою чи меншою мірою нижченаведених інструментів спроможні сприяти зниженню витрат виробництва приватних підп­риємств, що, у свою чергу, підвищує їх конкурентоспроможність на світових товарних ринках шляхом прямого чи опосередкованого регу­лювання цін внутрішнього ринку або шляхом бюджетного субсиду-

вання експорту та імпорту (пряме субсидування експорту; зниження або відміна тарифів на певні види імпорту).

Найбільш розповсюджений перший вид регулювання, тобто підтри­мка державою певного гарантованого рівня цін. Це може бути, напри­клад, зниження цін на продукцію і послуги державних підприємств, які обслуговують приватні підприємства. Крім того, таке регулювання може здійснюватись шляхом надання виробникам субсидій з бюджету у випадку зниження ринкових цін нижче гарантованого мінімуму.

Вплив держави на ціни промислових виробів здійснюється і опосе­редковано за допомогою таких заходів, як:

■S фінансування науково-дослідних робіт; S бюджетне фінансування експорту; ■S протекціоністська митна політика.

Інфляція суперечливо впливає на кон'юнктуру товарних ринків: напрями впливу і ступінь впливу залежать від темпів інфляції.

Інфляція, яка розвивається відносно невисокими темпами, так зва­на «повзуча» (2-4 % на рік), стимулює попит, у результаті чого кон'юнк­тура одержує стимули для пожвавлення (ефект «втечі від грошей», пра­гнення перевести їх у товарну форму). Логіка дуже проста: якщо не придбати ці матеріали сьогодні, завтра за них потрібно буде заплатити більше. Така політика носить назву «інфляційна психологія». Тобто ін­фляція певною мірою стимулює економічне зростання.

Але коли темпи інфляції перевищують 10 %, інфляція перетворю­ється на фактор загрози для економіки. Зниження купівельної спро­можності населення підриває попит, порушується функціонування кредитної системи.