1.4. Міжнародний бізнес як об'єктивна реальність

і галузь знань. Предмет і суб'єкти міжнародного бізнесу

Поняття «міжнародний бізнес» за своїм змістом й економічною сут­ністю є досить складним і багатогранним, і його вивчення можливе й необхідне на різних рівнях теоретичного аналізу та узагальнення, що вимагає чіткого, системного методологічного підходу до визначення критеріїв, принципів, логіки взаємодії й субординації понять «бізнес -міжнародний бізнес», «підприємництво - бізнес», співвідношення у тріаді «сфера діяльності - категорія - наука».

Поняття «бізнес» (від англ. business - справа, діло) означає діяльність, що не суперечить закону й спрямована на отримання прибутку. В аме­риканських словниках і підручниках поняття «бізнес» трактується як комерційна діяльність, що визначає спосіб існування людини й дозволяє їй бути незалежною у своїх судженнях щодо прийняття рішень.

Ще не так давно, за часів СРСР, тлумачні словники, економічні, фі­лософські, політичні, юридичні енциклопедії та довідники в поняття «бізнес» вкладали відверто негативний зміст, оскільки вважалося, що бізнесова, підприємницька діяльність пов'язана передусім з особис­тою наживою. Бізнесмен трактувався як ділець, капіталіст, який пра-

гне отримати великі прибутки з усього й готовий застосувати будь-які засоби для досягнення цієї мети.

В умовах переходу до ринку, змішаної системи економічних відно­син і, перш за все, відносин власності змінився і підхід до визначення сутності поняття бізнес. Наразі це «економічна діяльність суб'єкта в умовах ринкової економіки, спрямована на задоволення індивідуаль­них, групових, суспільних потреб, отримання прибутку шляхом створення й реалізації певної продукції та послуг». У сучасних публі­каціях бізнесмен постає як людина, яка займається будь-яким видом діяльності, що приносить прибуток, маючи при цьому відповідні за­соби - власні чи позичені.

Відмова від формаційно-класового підходу, утвердження ринкових відносин у посткомуністичних країнах змінили й погляди та підходи до визначення сутності бізнесу та міжнародного бізнесу зокрема.

Міжнародний бізнес як окрема, самостійна сфера людської діяльно­сті визначається досить широко й, по суті, розуміється як будь-які господарські операції, ділові транзакції (оборудки), що здійснюються фізичними особами, компаніями та іншими (приватними й суспільни­ми, некомерційними) організаціями двох або більше країн за межами національних кордонів з метою отримання прибутку. Він виникає там, де має місце перетин кордонів, митних територій держав товара­ми, послугами, капіталом, сировинними ресурсами, робочою силою.

Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приват­них, так і державних організацій. У випадку участі приватних компа­ній у міжнародному бізнесі господарські операції здійснюються з ме­тою отримання прибутку. Діяльність фірм, які субсидуються держав­ними органами не завжди зорієнтована на прибуток.

У своїй міжнародній бізнес-діяльності компанії керуються певними мотивами. Існують три аспекти мотивації, які спонукають компанію для міжнародної бізнес-діяльності: розширення збуту, отримання ресу­рсів і диверсифікація джерел постачання і збуту. Міжнародний збут виступає головним мотивом участі компанії у міжнародному бізнесі, оскільки більш високий рівень збуту означає і більш високий рівень прибутку. Пошук і отримання ресурсів в інших країнах дозволяє ком­панії знизити витрати на одиницю продукції і зробити її більш конку­рентоспроможною .

Водночас міжнародний бізнес становить цілісну систему господар­ських зв'язків між; різноманітними суб'єктами економічної діяльності двох і більше країн, має притаманні лише йому закономірності й реа­лізує специфічні інтереси, що пов'язані з використанням переваг мі­жнародного поділу праці та факторного розміщення на засадах сине-ргії партнерства. Крім того, це й певне суспільне явище зі складною

системою різнорівневих суб'єктів, атрибутів, компонентів, інструмен­тів, прямих і зворотних зв'язків, а також фактор і прискорювач соці­ально-економічного розвитку країни.

Міжнародному бізнесу як системі притаманні такі властивості як доцільність, цілісність, суперечливість, активність. Доцільність озна­чає, що кожен внутрішній елемент бізнесу має раціональну спрямо­ваність - отримання доходу, прибутку. Цілісність означає, що бізнес пронизує усі сфери, сектори, території та елементи економіки у тій мірі, в якій це необхідно для повної реалізації його головної мети-отримання прибутку. Суперечливість у бізнесі виступає як джерело його подальшого розвитку, зміцнення його цілісності згідно законів діалектики. Однак, конфліктні ситуації, соціально-економічні, полі­тичні антагонізми послаблюють міжнародний бізнес як систему, при­зводять до занепаду його фундаментальних засад: приватної власнос­ті, конкуренції, економічної свободи суб'єкта господарювання. Акти­вність означає, що міжнародний бізнес - явище соціальне, тісно пов'язане із соціальними системами, діяльністю людини.

Кожен підприємець повинен вільно і на правовій основі обрати той чи інший вид і форму бізнесу, не наносити протиправного збитку ін­шим суб'єктам господарювання.

Міжнародний бізнес передбачає виробниче й науково-технічне співробітництво контрагентів різних країн, ведення спільної підпри­ємницької діяльності з іноземними партнерами через міжнародні комерційні операції, ділові операції між фірмами та внутрішньофір-мові операції, що здійснюються дочірніми компаніями в межах ТНК. Це й міжнародні патентно-ліцензійні, туристичні, франчайзингові, арендні операції, міжнародний інжиніринг, а також різноманітні операції, що забезпечують ефективне функціонування міжнародного бізнесу - транспортно-експедиторські, логістичні, фінансово-розра­хункові, інформаційні.

В основі розвитку міжнародного бізнесу лежить міжнародний поділ праці, і його відмінність від міжнародних економічних відносин чи зовнішньої торгівлі полягає в корпоративному та управлінському ас­пектах. Міжнародні економічні відносини є складовою національного процесу розширеного відтворення, субстанційною основою світового господарства, а зовнішня торгівля на корпоративному рівні виступає лише однією із функціональних форм міжнародного бізнесу, а на на­ціональному - формою міжнародних економічних відносин.

Окрім поняття «міжнародний бізнес», існують поняття «зарубіжний бізнес» і «порівняльний бізнес». Зарубіжний бізнес є складовою части­ною підприємницької діяльності національної компанії й означає су­купність ділових операцій за кордоном в одній або кількох країнах.

Порівняльний бізнес акцентує увагу на виявленні спільних, загаль­них рис і відмінностей ділових операцій компаній у різних країнах, умов їхньої діяльності. Цей бізнес має істотне значення при прийнятті компанією рішень про здійснення зарубіжних операцій чи вихід на міжнародні ринки.

У літературі як вітчизняній, так і зарубіжній, окрім понять «бізнес» і «міжнародний бізнес», упродовж тривалого історичного періоду викори­стовується поняття «підприємництво», «міжнародне підприємництво» (англ. entrepreneurship, нім. die Unternehmung), яке має і спільне з бізне­сом й є відмінним від нього. Як і бізнес, підприємництво - це вид само­стійної виробничої чи комерційної діяльності суб'єктів (підприємців) на постійній основі з метою отримання прибутку чи підприємницького до­ходу. Самі поняття «підприємництво» й «підприємець» пройшли склад­ний історичний шлях власної еволюції та трансформації (табл. 1.1).

Підприємницька діяльність ґрунтується на принципах: •/ економічної свободи; ■S економічного інтересу; S відповідальності; S еквівалентності; ■S порівняльних переваг; •S підприємницького ризику; ■S конкуренції.

Підприємництво як вид господарської діяльності виконує такі фу­нкції:

S новаторська; S організаційна; S господарська; S соціальна; S особистісна. Міжнародне підприємництво є особливою формою, складовою час­тиною міжнародного бізнесу. Головна, принципова відмінність підп­риємництва від бізнесу полягає в його творчому, ініціативному, ризи-ковому та інноваційному характері. Воно передбачає наявність у су­б'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю й типу господарської поведінки, що знаходить свій вияв у творчому ставленні до справи, вільній ініціативі, постійному пошуку нових, но­ваторських, нетрадиційних рішень і можливостей, розширенні масш­табів і сфери діяльності, постійній готовності до ризику та пошуку способів його подолання або мінімізації. Інноваційність завжди поро­джує невизначеність, тому ризик є елементом підприємництва, скла­довою інституційної структури міжнародного бізнесу.

Особливо яскраво відмінності між підприємництвом і бізнесом ві­дображають такі дві моделі підприємницької поведінки.

Перша модель - класична, вона орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які є в даної фірми. Схема дій підприємця є такою: ■S оцінка наявних ресурсів; •S вивчення можливостей досягнення мети;

S використання тієї можливості, яка забезпечить максимальну віддачу від наявних ресурсів.

Друга модель - інноваційна, вона передбачає використання будь-яких можливостей для розвитку виробництва, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо. Схема дій підприємця в цьому разі є такою:

S формулювання мети;

S вивчення зовнішнього середовища в пошуках альтернативних можливостей;

S оцінка своїх ресурсів і співвіднесення їх з існуючими можли­востями;

S пошук у зовнішньому середовищі додаткових джерел (у разі браку власних ресурсів);

S діяльність відповідно до найвигіднішої альтернативи із залу­ченням як своїх, так і зовнішніх ресурсів.

За першою моделлю метою підприємництва (звичайний бізнес) є отримання середнього прибутку, тоді як за другою (власне підприєм-

ництво) - надприбутку. Не викликає сумніву те, що отримати над­прибуток можна, лише забезпечивши успішність першої моделі підп­риємницької поведінки.

Отже, мета підприємництва - не прибуток взагалі, а надприбуток, тобто додатковий підприємницький дохід. Цей приріст є результатом реалізації особливої здатності підприємця - виключно раціонально поєднати чинники виробництва - й досягається за рахунок іннова­ційного ризикового підходу. Інакше кажучи, додатковий підприєм­ницький дохід може бути отримано завдяки використанню іннова­ційних здібностей підприємця, його здатності до ризику.

Підприємницькі здібності - особливий, специфічний фактор виро­бництва, що відображає діяльність людини з поєднання та ефектив­ного використання всіх інших факторів виробництва з метою ство­рення благ і послуг. Співвідношення між; будь-яким набором факторів виробництва й обсягом продукції, що виробляється за його допомо­гою, характеризує виробничу функцію.

Розрізнюють три основні види підприємницької діяльності: вироб­ничу, комерційну й фінансову. Будучи відносно самостійними, вони є взаємодоповнюючими. Один з видів діяльності може міститися в іншому. Виробниче підприємництво поширюється на виробництво продукції (послуг), комерційне - на її обмін і розподіл, фінансове - на грошовий обіг.

Підкреслюючи тісний зв'язок підприємницької справи з отриман­ням прибутку, слід зазначити, що не будь-який прибуток можна від­нести до результатів підприємництва. Так, не може бути віднесено до прибутку від підприємницької діяльності диференціальну ренту, залишену з якихось причин у господарюючого суб'єкта, прибуток унаслідок встановлення монопольно високих цін, а також прибуток у тіньовій економіці.

Істинне підприємництво визначається суспільними інтересами. Тому не можна погодитися з розхожим твердженням про те, що біз­несмени працюють майже виключно ради прибутку. В умовах роз­винених цивілізованих ринкових відносин особистий інтерес бізнес­мена щодо отримання максимального прибутку задовольняється лише за умови роботи на суспільство й відповідно до існуючих у ньому правил підприємництва.

Дбаючи про власні інтереси, кожен підприємець сприяє загальному благу, працює водночас і на суспільство, створюючи товарну масу й розвиваючи послуги.

Підприємницька активність виступає ресурсом саморозвитку підп­риємства, включає в себе досвід, знання, здібності та вміння підпри­ємця в контексті їх безперервного оновлення й збагачення. Це особ-

ливий вид активності, який принципово відрізняється від звичайної трудової активності за способом реалізації (інноваційний - традицій­ний), за сферою застосування (оновлення діяльності - продовження діяльності) і за критеріями вимірювання. Щодо останнього, то слід за­уважити, що вимірювати підприємницьку активність досить складно, на що звертають увагу дослідники. Але правильним буде твердження, що нові підприємства вимагають її значно більше, ніж; ті, які функці­онують тривалий час. Тому західні дослідники застосовують такий показник, як індекс загальної підприємницької активності (англ. total entrepreneurial activity index - TEAI) - «питома вага представни­ків економічно активної частини населення від 18 до 64 років, які перебувають у процесі започаткування нового бізнесу або організації нового підприємства». Підприємницька активність зростає також; в умовах реінжинірингу бізнесу й оновлення діяльності підприємства у зв'язку з упровадженням будь-яких новацій або нових стратегій, які, у свою чергу, викликають зміни у плануванні, фінансовому менедж­менті та інших бізнес-процесах.

Узагальнюючи найпоширеніші визначення сутності підприємницт­ва, викладені теоретичні підходи умовно можна згрупувати й охарак­теризувати як:

S вид діяльності (спрямований на отримання прибутку), який базується на самостійній, систематичній ініціативі, на відповідаль­ності та інноваційній підприємницькій ідеї;

•S поведінку господарюючого суб'єкта, особливий вид економіч­ної активності, форму участі індивіда в системі ринкових відносин; ■S сукупність економічних і соціальних процесів, які регулюють нерівноважну економічну систему; форму реалізації особистого економічного інтересу в умовах взаємодії з іншими учасниками ринкової системи;

S виробничу функцію господарської діяльності - забезпечення спільного управління ресурсами, організація фінансування та реа­лізація створеного продукту з підприємницькою здатністю його ке­рівників як особливим видом ресурсу;

■S інноваційний стиль управління підприємством, який забезпе­чує ефективну взаємодію підприємства як відкритої соціальної си­стеми з навколишнім середовищем.

З огляду на ці підходи, підприємництво можна визначити як роз­виток інноваційної ідеї у процесі самоорганізації та саморозвитку пі­дприємства у взаємодії з внутрішнім і зовнішнім середовищем його функціонування.

На більш високому рівні теоретичного аналізу міжнародний бізнес є й економічною категорією, й самостійною наукою. Як економічна

категорія - це абстрактне, логічне, фундаментальне, теоретичне поняття, яке в найбільш узагальненому вигляді відбиває, «знімає» суттєві властивості економічних явищ і процесів, відображає певний бік об'єктивної, конкретної економічної діяльності та сукупність від­носин, які виникають між господарськими суб'єктами з приводу тієї чи іншої форми реалізації підприємницької, бізнесової діяльності. Ця категорія за своїм змістом є складною, має історичний і логічний ха­рактер, перебуває в тісній взаємодії з категоріями інших економічних процесів, явищ, об'єктів, суб'єктів. Історизм категорій міжнародного бізнесу полягає у з'ясуванні суті міжнародної бізнесової, підприємни­цької діяльності у процесі її історичного становлення та розвитку, еволюції форм, видів і типів, масштабів і структури.

Міжнародний бізнес як складна, синтетична категорія включає ни­зку більш простих категорій - міжнародна торгівля, прямі зарубіжні інвестиції, капітал, менеджмент, маркетинг тощо.

Водночас міжнародний бізнес виступає як окрема наука - система теоретичних знань про конкретні, реальні економічні процеси, ділову активність, комерційну діяльність суб'єктів світового ринку, її фор­ми, види й типи, організацію й управління зовнішньоекономічними операціями, компаніями. Як наука міжнародний бізнес відкриває, формулює закони та принципи, має власну методологію та методи аналізу, об'єкти й суб'єкти дослідження.

Закони міжнародного бізнесу відображають найсуттєвіші (сутнісні), стійкі причинно-наслідкові взаємозв'язки, що постійно повторюють­ся, а також взаємозалежності економічних процесів. У своїй сукупно­сті вони утворюють систему законів міжнародного бізнесу.

Принципи міжнародного бізнесу - усталені теоретичні узагальнен­ня, що містять певні допущення, усереднення та відображають зага­льні (пріоритетні) тенденції й напрями розвитку міжнародного бізне­су, взаємозв'язки й взаємозалежності його різноманітних форм і ви­дів. Вони подібні до економічних законів, але менш стійкі й не зав­жди носять зобов'язуючий характер.

Методологія міжнародного бізнесу - система наукових знань про методи, шляхи, засоби та інструменти пізнання бізнесової, підприєм­ницької реальності в її цілісності, взаємодії та еволюції. Вона ґрунту­ється як на загальнонаукових методах пізнання (єдність конкретного та абстрактного, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, логічного та історичного, кількісного та якісного аналізу), так і на специфічних (економіко-математичне моделювання, прогнозування, методи Чика­зької школи бізнесу та ін.). Розвиток наукового пізнання в напрямі міждисциплінарності активізує методологію міжнародного бізнесу, універсальним методом пізнання якого стає діалектика різноманітно-

сті, багатогранності й мінливості, нелінійності, багатоваріантності та циклічності.

Сучасний розвиток міжнародного бізнесу як науки характеризу­ється:

■S активним освоєнням принципово нових методів дослідження на основі використання надбань природничих і соціальних наук;

■S відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істинності та від теорій, що претендують на універсальність;

•S плюралізмом знань на основі визнання гетерогенності методо­логічних підходів, які різним чином репрезентують підприємниць­ку реальність;

■S різновекторністю наукової творчості, структури й методів знання, що допускає множинність та еклектику теоретичних кон­цепцій і наукових ідей.

Еволюцію методологічних основ міжнародного бізнесу можна схе­матично зобразити таким чином (табл. 1.2).

Одним із сучасних і перспективних підходів до аналізу міжнарод­ного бізнесу є методологія, яка ґрунтується на синергетичному підхо­ді, який поєднує системно-функціональний та ймовірнісний підходи, забезпечує монодетермінізм і визнає визначальну роль випадкового чинника в самоорганізації міжнародного бізнесу й, таким чином, від­криває нові, широкі можливості багатоаспектного висвітлення реаль­ної підприємницької діяльності.

За синергетичного підходу в економічних дослідженнях:

S увагу акцентують на процесах нестійкої рівноваги та нестабі­льності економічних систем, зумовлених впливом спонтанних змін ендогенних чинників саморозвитку;

•S визнають складність і нелінійність соціально-економічної ево­люції, виходячи з того, що характер взаємозв'язку внутрішніх еле-

ментів складних систем може різко змінюватись після досягнення одним або кількома з них певних критичних значень;

•/ припускають можливість впливу спонтанних змін в економіч­ній системі на переродження рівноважних сил і виникнення кри­зових ситуацій (точок біфуркації), коли гостро постає проблема ви­бору, а подальша еволюція є невизначеною, стохастичною, недете-рмінованою;

S аналізують множинність, різноспрямованість та різну якість внутрішніх і зовнішніх факторів, кожен з яких може суттєвим чи­ном вплинути на динаміку соціально-економічного розвитку;

■S виходять з того, що одного й того самого ефекту в економічній си­стемі може бути досягнуто під впливом різних (інколи взаємовиключ-них) імпульсів. Водночас одні й ті самі соціально-економічні чинники можуть породжувати різні, інколи діаметрально протилежні результати. Розробка теоретичної моделі міжнародного бізнесу XXI ст. нерозрив­но пов'язана з концептуальним усвідомленням складних і динамічних трансформаційних процесів, породжених глобальністю проблем і за­вдань, що виникають у ході соціально-економічних перетворень.

Сутність міжнародного бізнесу як науки розкривається в таких її функціях, як:

■S пізнавальна, або гносеологічна, пов'язана з подальшим дослі­дженням й осмисленням міжнародного бізнесу як системи, її елеме­нтів і зв'язків, категорій і законів. У процесі реалізації цієї функції збагачуються знання про бізнес-процеси, механізм їх функціону­вання, зростає можливість передбачення їхньої подальшої еволюції;

S методологічна полягає в тому, що теорії міжнародного бізнесу виступають своєрідною методологічною основою для таких наук, як міжнародний менеджмент і маркетинг, міжнародне ділове ад­міністрування, базою для дослідження різноманітних форм і видів міжнародної бізнесової діяльності господарських суб'єктів (юриди­чних і фізичних осіб);

•S практично-регулятивна зводиться до наукового обґрунтуван­ня поведінки суб'єктів міжнародного бізнесу в умовах ринкових ві­дносин і конкурентної боротьби, вироблення стратегії й тактики бі­знесової діяльності фірм і компаній, розробки принципів і методів ведення міжнародного бізнесу в умовах глобалізації;

S етико-культурна сприяє формуванню в системі міжнародного бізнесу певних усталених норм і правил поведінки суб'єктів, врахо­вує соціокультурні, ментальні, релігійні та інші особливості їхньої бізнесової діяльності, прискорює адаптацію національного (вітчиз­няного) бізнесу та інтеграцію його до міжнародних бізнес-процесів;

•S прогностична знаходить свій вияв у розробці наукових засад передбачення перспектив розвитку як міжнародного бізнесу в ціло­му, так і окремих його форм і видів, підвищення його ефективності. Філософія міжнародного бізнесу - це найвищий рівень організації процесу пізнання міжнародного бізнесу як системи та її знання, на якому конструюється й реконструюється його певний образ.

Філософія міжнародного бізнесу дає змогу перетворити «речі в собі» на «речі для нас» (І. Кант), тобто трансформувати об'єкти дійсності в об'єкти науки, осягнути реальний стан проблем, успіхи й недоліки пі­знання. Крім того, вона задає «вектор можливого й бажаного» для по­дальшого розвитку міжнародного бізнесу як науки.

У кінцевому рахунку йдеться про те, щоб досягти найповнішого збігу між об'єктами дійсності та їхніми теоретичними образами, тобто нашими уявленнями про дійсність.

Міжнародний бізнес як наука має свої об'єкти та суб'єкти дослі­дження.

Об'єктом дослідження в міжнародному бізнесі виступають сфери, форми, види підприємницької діяльності, що дають прибуток або пі­дприємницький дохід. Такими сферами є виробництво й торгівля то­варами та послугами, інвестиційні, фінансово-кредитні, банківські, страхові, транспортні й орендні операції, патентно-ліцензійні, міжфі-рмові та внутрішньофірмові операції ТНК, різноманітні види мене­джменту та маркетингу. Об'єктами міжнародного бізнесу є і його різні організаційно-правові форми (індивідуальна, корпоративна, дрібна, середня, легальна, нелегальна) та види (національний, транснаціона­льний, глобальний).

Субєктами міжнародного бізнесу виступають індивідуальні підприєм­ці (фізичні особи), що здійснюють господарську діяльність на свій ризик і під виключно власну економічну та юридичну відповідальність, а також: фірми (компанії, організації) різноманітних організаційно-правових форм, масштабів і видів діяльності. У сучасних умовах головним суб'єк­том міжнародного бізнесу виступають транснаціональні корпорації, їхні структури й системи управління (менеджменту) та маркетингу.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність» до суб'єктів міжнародного бізнесу належать:

S фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та осо­би без громадянства, що мають громадянську дієздатність і право­здатність);

S юридичні особи (що зареєстровані в Україні та мають на її те­риторії постійне місцеперебування);

■S об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб (що не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцеперебування на території України);

■S структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності інозем­них держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

■S спільні підприємства, що мають постійне місцеперебування в Україні.

Таким чином, міжнародний бізнес є однією із самостійних еконо­мічних наук, яка має власну методологію, методи дослідження, об'єкт і суб'єкт дослідження й виконує низку функцій.

Важливе значення для розкриття сутності міжнародного бізнесу має середовище його функціонування.

РОЗДІЛ 2 СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ