6

Тема семінарського заняття 3. Філософські категорії, закони діалектики План

1. Практика як спосіб існування людини

2. Матерія, рух, форми руху

3. Простір і час

4. Принципи діалектики і категорії діалектики

5. Закони діалектики

   1. Практика як спосіб існування людини

Практика – це свідома матеріальна, чуттєво-предметна діяльність людини, спрямована на освоєння і перетворення природи та соціальних об’єктів

Практика – це перетворення людиною навколишнього світу та себе в цьому світі.

Основні риси практики:

• Предметність,

• Всезагальність

• Безпосередність

• Революційність

• Універсальність

• Цілепокладання

Особливість практики полягає в тому, що вона є процесом постійного заперечення природного і соціального даного. Форми практики:

• Матеріальне виробництво, перетворення природного буття людей

• Суспільне виробництво, перетворення суспільного буття людей, зміна існуючих соціальних відносин певними засобами(реформи, революції)

• Пізнавальна діяльність, у процесі якої людина штучно створює умови, що дозволяють їй досліджувати конкретні властивості оточуючого світу, які її цікавлять

Практика стимулює розвиток не тільки усіх видів людської діяльності, а й саму людину, розвиток її здібностей.

Діяльність – це робота за відомим алгоритмом, готовим рецептом, повтор відомої програми дій.

Види людської діяльності: Матеріально-практична, духовна, духовно-практична

Творчість – це діяльність по створенню чогось суттєво нового, нової речі, способу дії, нової технології тощо.

Загальна структура практичної діяльності: об’єкт (те, на що спрямована практична діяльність), суб’єкт (той, хто безпосередньо здійснює практичну діяльність), мета (ціль бажаний результат практичної діяльності), спосіб (який шлях досягнення мети буде використано), засоби (за допомогою чого буде здійснена практична діяльність), передумови та умови (необхідні параметри дійсності для здійснення практичної діяльності)

Виділяють такі види практики: виробнича, політична, духовна, технічна, наукова, соціальна

Головними функціями практики у процесі пізнання є:

• практика- джерело пізнання (потреби практичної діяльності зумовлюють напрями пізнання)

• практика – основа пізнання (у процесі перетворення світу людина дізанється щось нове)

• практика- мета пізнання (пізнання здійснюється для того,щоб направляти діяльність людей

• практика – критерій істини (дозволяє відокремити істину від помилки при перевірці )

2. Матерія, рух, форми руху

Матерія - це філософська категорія для визначення реальності, що існує об'єктивно, незалежно від людської свідомості і дана людині у відчуттях.

Матерія – об’єктивна реальність, що дана людині у її почуттях, існує поза і незалежно від людської свідомості

Можна виділити дві всезагальні властивості матерії:

• існує об’єктивно незалежно від людської свідомості;

• відображається в людській свідомості.

Поняття матерія є ключовим у діалектичному матеріалізмі, оскільки, якщо матерія первинна і вічна, то вона не створима і незнищенна. У світі, де матерія є першоджерелом, першоосновою, першопричиною всього, ані Богу, ані іншим силам місця немає. З цього випливає висновок про первинність матерії щодо свідомості. Усі речі, процеси - лише прояви форми матерії, що рухається. Тому і оточуючий світ - єдиний матеріальний світ. Конкретні предмети змінюються, перетворюються одне в одне, але матерія при цьому не зникає і не виникає знову. Людина – продукт саморозвитку матерії, що сягнув рівня соціальності.

Матерія має різноманітні властивості:

• нестворюваність,

• незнищуваність,

• пізнавальність,

• невичерпність будови тощо.

Форми матерії: Поле (гравітаційне (сила тяжіння), електромагнітне, ядерне, мезонне, електронно – позиційне), речовина (нафта, газ, олія ), річ (машина, будинок) Спосіб існування матерії - це рух.

Речовина може знаходитися в таких станах:

1. твердий;

2. рідкий;

3. газоподібний;

4. плазма - газоподібний стан, утворений електрично зарядженими електронами та іонами. При дії сильного магнітного поля рух часток плазми утворює специфічний гвинтовий порядок. Магнітне поле виконує роль стінок посудини, яка може утримувати плазму в певному стані та об'ємі. Вивчення цього стану речовин допомагає в управлінні термоядерними реакціями. У цьому стані перебувають зірки, туманності.

5. нейтронний - при стисканні речовини в твердому стані до великої кількості електрони атомів проходять в атомне ядро і, з'єднуючись з протонами ядра,перетворюються на нейтрони. 1 см такої речовини важить 1 млн. тонн.

Рух – це будь-яка взаємодія, зміна станів об’єкта, що викликана цими взаємодіями.

Рух є зміна взагалі, починаючи від простого переміщення і завершуючи мисленням.

Рух має певні властивості:

• об’єктивність випливає з об’єктивного існування світу, відбувається незалежно від свідомості людей

• абсолютність: буття не може бути реальністю без руху, тому рух є вічним і незнищуваним

• відносність руху, тобто він відносний в міру конкретних форм його прояву;

• суперечливість руху, яка проявляється в тому, що він абсолютний і відносний, перервний і безперервний (наприклад, годинник), виявляється в єдності понять змін і спокою

Типи руху:

1. Рух, коли зберігається якість предмета.

Коли на стіл падає світло сонця, у ньому відбуваються зміни, і фотони, що падають на поверхню столу, вибивають електрони. Однак предмети залишаються такими, як були.

2. Рух, пов'язаний з переходом від однієї якості до іншої, зі зміною якісного стану предмета. (Це може бути руйнування предмета, розпад його на складові елементи тощо).

Форми руху:

1. Механічний (рух автомобіля)

2. Фізичний (теплові процеси)

3. Хімічний ( хімічні реакції)

4. Біологічний ( перетворення в живих організмах)

5. Соціальний ( перетворення у суспільстві)

Спокій – це стан руху, який не порушує якісну специфіку предмета, його стабільність.

Спокій має місце відносно не всієї матерії, а лише відносно тих чи інших окремих матеріальних об’єктів: ми в спокої відносно столу, але в русі відносно Сонця, бо разом із Землею обертаємося навколо нього. Спокій – це один із моментів руху. Завдяки наявності відносного спокою виникають і більш-менш довго існують якісно визначені речі, що відрізняються одна від одної. Наприклад, людство і окрема людина.

З погляду спрямованості змін виділяються три типи руху:

• прогресивний (наприклад, загальний процес пізнання);

• регресивний (наприклад, старіння живого організму);

• кругообіг.

Розвиток – це поява нових якісних станів, нових типів організації, систем, що народжуються з попередніх систем. Це зміни, які є розгортанням можливостей, що знаходяться в попередніх якісних станах. Наприклад, у жолуді прихована можливість стати дубом, і коли жолудь потрапляє в сприятливі для цього умови, можливість реалізується – відбувається процес розвитку жолудя в дуб.