2.2. Аналіз отриманих даних

Аналіз отриманих даних допоможе нам оцінити наявний стан речей, виявити наскільки дитина - дошкільник є емоційно готовою до навчання в школі. Аналіз отриманих у процесі даних на визначення тривожності показав, що двозначність малюнків в методиці має “проективне навантаження” . Те, який сенс надали діти саме цим малюнкам, вказує на типовий для них емоційний стан у подібних життєвих ситуаціях. На основі цього аналізу робляться висновки про емоційний досвід спілкування дитини з оточуючими, і ті наслідки, які цей досвід залишив у душі дитини. Особливо високе проективне значення щодо цього мають малюнки серії: вечеря наодинці, гра зі старшими дітьми, об’єкт агресії, вмивання, прибирання іграшок. Діти, які зробили негативний вибір емоційного спрямування щодо цих малюнків, показали високий індекс тривожності. Рівні : Низький — бали : 0 – 1; ІТ : 0 – 7,2 %. Середній — бали : 2 – 5; ІТ : 14,3 – 35,7 %. Достатній — бали : 6 – 7; ІТ : 42,9 – 50 %. Високий — бали : 8 і більше; ІТ : 57,1 % і більше. Для визначення відсоткового рівня ІТ (кількість емоційно - негативних виборів / 10) × 100 %. Результати визначення рівня тривожності для кожної дитини подані у таблиці № 1.

Таблиця №1.

Результати “Методики діагностики тривожності у дитини старшого дошкільного віку”

Номер, ім’я та прізвище малюка	Рівні тривожності	Кількісний вибір дитини
		сумне обличчя
1. Андрій	Низький	1
2. Вероніка	Середній	4
3. Максим	Низький	1
4. Емілія	Середній	2
5. Аделіна	Середній	3
6. Микита	Середній	4
7. Діма	Високий	8
8. Артем	Низький	0
9. Святослав	Достатній	6
10. Максим	Середній	2
11. Аня	Достатній	6
12. Давид	Низький	1
13. Святослав	Середній	3
14. Ілля	Середній	2
15. Ігор	Достатній	6
16. Артем	Низький	1
17. Еліна	Середній	2
18. Яна	Достатній	6
19. Христина	Середній	3
20. Андрій	Низький	1

Зважаючи на результати, переважна більшість обстежуваних дітей мають низький та середній рівень загальної тривожності.

Для визначення емоційного ставлення до школи у дітей старшого дошкільного віку ми використали методику “Оцінювання емоційного ставлення до майбутнього процесу навчання в школі”. Основною базою для обробки даних було свідчення про те, що якщо дитина дає 5 – 6 тривожних відповідей, то це свідчить про те, що вона болісно ставиться до майбутнього шкільного життя, для неї цей етап у житті пов’язаний із сильними емоційними переживаннями, і їх потрібно “згладжувати”. У процесі експерименту, діти обґрунтовували свої негативні відповіді і ось приблизний опис: у хлопчика, який дивиться з вікна, дуже сумне обличчя, тому що він погано вчився і його покарали; хлопчика викликали до дошки відповідати урок, а він не підготувався, не знає, що говорити, тому в нього сумне обличчя; у цього хлопчика сумне обличчя, тому що вчителька поставила йому незадовільну оцінку; хлопчика сварять за погану поведінку, тому він такий сумний; хлопчик виконує домашнє завдання, але задано дуже багато, він боїться, що не встигне все зробити, тому він дуже сумний; хлопчик сумний, адже він спізнився до школи, тепер його сваритимуть.

Відповіді, у яких дітьми описувалась весела або серйозна дитина, свідчили про те, що малюк налаштований позитивно, та оцінювалися як емоційно благополучні.

Проаналізувавши дані ми виявили, що шістнадцять (80 %) із двадцяти опитаних дітей дали позитивні відповіді, у дев’яти із шістнадцяти дошкільників ( 56%) чергувалися відповіді про серйозність та оптимістичність зображеного на малюнку школяра, проте як згадувалося вище, це є показником позитивного налаштування дитини на майбутній процес навчання. А отже, сміливо можемо сказати, що переважна більшість дітей виявили хороші результати, що свідчить про їхню позитивну налаштованість на процес навчальної діяльності. Результати методики “Оцінювання емоційного ставлення до школи” свідчать, що загальне позитивне ставлення до процесу навчання в школі оцінюється за переважною кількістю прикметників із позитивним емоційним забарвленням, що дитина зараховує до шкільного життя. Наприклад, із запропонованих 15 пар прикметників 8 чи понад 8 позитивно забарвлених дитина співвіднесла із навчальною, шкільною діяльністю. Це свідчить про загальне позитивне ставлення до школи. Отож, переходимо до інтерпретації. У чотирнадцяти (70 %) із двадцяти протестованих дітей були виявлені позитивні результати, ці діти віднесли понад 8 прикметників позитивно забарвлених до навчальної діяльності, що свідчить про загальне позитивне ставлення до школи. Дані щодо останніх 2 методик подані у додатках у формі діаграми.

Отже, підсумовуючи наше дослідження,спираючись на проведену нами діагностику та аналіз її результатів, хочемо вивести загальну картину емоційної готовності дошкільників до школи. Порівнюючи методики “Оцінювання емоційного ставлення до майбутнього процесу навчання в школі” та “Оцінювання емоційного ставлення до школи”, бачимо певну розбіжність у результатах, яка виявилася між дітьми що дали позитивні та негативні відповіді у обох методиках, а також тих, хто чергував відповіді на межі між позитивними та серйозними відповідями. Це зумовлене тим, що емоційна готовність дітей та їх пізнавальна активність не досягла рівня розвитку, яким має володіти дитина,йдучи до школи. В кінці потрібно узагальнити результати всіх трьох методик, порівнявши їх між собою. Можна вставити зведену таблицю з результатами методик.