- •Методичні рекомендації для студентів
- •6 Модуль
- •1. Конкретні цілі:
- •Базовий рівень підготовки.
- •Організація змісту учбового матеріалу
- •Поліклінічна стоматологічна допомога (схема)
- •Стаціонарна хірургічна стоматологічна допомога
- •Медична документація хірургічного стоматологічного відділення, кабінету.
- •Теорії наркозу
- •Неінгаляційний наркоз
- •Наркоз в умовах стоматологічної поліклініки
- •Ускладнення наркозу
- •4. План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного
- •6. Література.
- •1. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, уміння, навички, необхідні для вивчення теми
- •Організація змісту учбового матеріалу
- •Центральне (стволове) провідникове знеболення другої гілки трийчастого нерва в крило-піднебінній ямці.
- •Орбітальний шлях.
- •4. План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного
- •6. Література.
- •1. Конкретні цілі:
- •Структурно-логічна схема змісту
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором відповіді :
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Рекомендована література.
- •Конкретні цілі:
- •Базовий рівень підготовки
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •Базовий рівень підготовки
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором відповіді:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю:
- •6. Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •3.Організація змісту навчального матеріалу
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •6. Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •3. Організація змісту навчального матеріалу
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •3. Організація змісту учбового матеріалу. Пухлини, опуХлиноподібні ураження і кісти слиНних залоз
- •Пухлини і пухлиноподібні ураження кровоносних судин
- •Пухлини і пухлиноподібні ураження лімфатичних судин
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Литература:
- •1. Конкретні цілі:
- •3.Організація змісту навчального матеріалу.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •Паратіреоїдна генералізована остеодистрофія, або хвороба Енгля-Реклінгаузена.|||
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •6. Література:
- •Конкретні цілі:
- •Базовий рівень підготовки.
- •Організація змісту навчального матеріалу. Злоякісні новоутворення губ.
- •Тnм клінічна класифікація.
- •РTnm Патоморфологічна класифікація.
- •Групування за стадіями.
- •Злоякісні новоутворення язика та слизової оболонки порожнини рота.
- •Класифікація раку язика за стадіями розвитку.
- •Диференційна діагностика виразкових уражень щелепно-лицевої ділянки (за д.Л. Коритним)
- •А. Злоякісні пухлини верхньої щелепи.
- •Класифікації раку верхньощелепної пазухи.
- •Класифікація раків параназальних синусів (коди мкх – о с31.0, 1) за системою тnм (6-е видання, 2002 рік).
- •Носова порожнина і решітчастий синус:
- •Б. 3лоякісні пухлини нижньої щелепи.
- •В. Саркоми щелепно-лицевої ділянки.
- •План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •Література.
- •1. Конкретні цілі:
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю.
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •Організація змісту навчального матеріалу. Класифікація ушкоджень м’яких тканин.
- •Невогнепальні ушкодження м’яких тканин
- •Вогнепальні поранення
- •Комбіновані механо-радіаційні ураження
- •Комбіновані мехАно-хімічні ураження
- •Характеристика термічних опіків
- •Характеристика хімічних опіків
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю.
- •6. Література:
- •20. Підсумковий модульний контроль Питання до підсумкового модульного контролю та перелік практичних навичок
Пухлини і пухлиноподібні ураження кровоносних судин
Судинні утворення зустрічаються найчастіше і складають до 25% усіх пухлин обличчя, органів порожнини рота і шиї і 65% пухлин м'яких тканин. Локалізуються вони переважно на обличчі, викликають косметичні і функціональні порушення органів лиця і порожнини рота, іноді призводять до кровотечі.
Гемангіома. Ця доброякісне невідмежоване ураження, що складається з кровоносних судин. Походження гемангіом до теперішнього часу остаточно не з'ясоване. Більшість їх відносять до аномалій розвитку кровоносних судин, невелика частина представляє істинну пухлину, проте строго розмежувати їх між собою важко.
Гемангіома частіше є природженою, і у міру розвитку організму відбувається її збільшення. Іноді, розташовуючись в глибині тканин, залишається непоміченою і виявляється в пізні терміни життя.
Гемангіома м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки може поєднуватися з поразкою кісток лицьового скелета. Вона може набувати інфільтративного характеру з руйнуванням навколишніх тканин і рідко малігнізується. У дітей впродовж першого року життя природжена гемангіома іноді піддається зворотньому розвитку. Серед гемангіом розрізняють капілярну, кавернозну, венозну, гроноподібну ангіоми і доброякісну гемангіоендотеліому.
Капілярна гемангіома розташовується частіше в щічній і підочній ділянках, рідше — в інших ділянках лиця. Клінічно проявляється у вигляді багрової плоскої плями з чіткими межами. При натисканні на неї забарвлення різко блідне, іноді зникає. Гемангіома вражає шкіру і слизову оболонку рота. Може проростати в підлеглі тканині.
Мікроскопічно гемангіома складається з невеликих судинних каналів капілярного типу, що вкриті одним шаром ендотеліальних клітин.
Судинну гемангіому диференціюють від пігментного невуса, колір якого не міняється при натисканні.
Кавернозна гемангіома лиця зустрічається частіше за інших і со-ставляет близько 70% усіх гемангіом. Іноді вона має вигляд обмеженого невеликого утворення синюшного кольору, м'якої консистенції. Поширена форма кавернозної гемангіоми займає декілька ділянок, викликає спотворювання лиця і деформацію органів порожнини рота. Визначається горбиста синьо-багрового кольору пухлина м'якої консистенції, безболісна, в глибині якої можуть промацуватися невеликі щільні включення — ангіоліти, що проектуються на рентгенограмі. Характерний симптом наповнення: натискання на пухлину веде до зменшення її за рахунок того, що запустіває порожнина, при нахилі голови відзначаються наповнення і збільшення розмірів пухлини. Локалізуючись на язику, губі, пухлина викликає не лише їх деформацію, але і функціональні розлади у вигляді утруднення жування, зімкнення губ, щелеп і т. д. При травмуванні гемангіоми можливі запалення і кровотеча. З метою визначення розповсюдження гемангіоми застосовують ангіографію, яку виконують в спеціалізованій установі. При пункції гемангіоми отримують кров, що вільно поступає в шприц. При цитологічному дослідженні виявляють елементи периферичної крові. Мікроскопічно кавернозна гемангіома полягає складається з кавернозних судинних структур, що вкриті одним шаром ендотеліальних клітин.
Венозна гемангіома схожа з кавернозною. Морфологічна картина характеризується наявністю переважно венозних судин середнього і великого калібру. Можливе виявлення елементів гладкої мускулатури, фіброзної тканини і жиру.
гроноподібна (гілляста) гемангіома відрізняється від кавернозної наявністю пульсації пухлини. Мікроскопічно вона представлена у вигляді звивистих товстостінних кровоносних судин венозного і артеріального типів. Диференціювати її треба від артеріовенозної аневризми.
Лікування. У клініці хірургічної стоматології застосовують різні методи лікування залежно від виду, розміру і локалізації гемангіоми. Хірургічний метод полягає в висіченні пухлині, прошиванні її, перев'язці посудин, що приводять і відводять. Склерозуюча терапія заснована на розвитку асептичного запалення в пухлині, що веде до рубцювання і запустіває судинних порожнин. Для лікування використовують 2% розчин салицилового спирту або (частіше) 70% етиловий спирт. Спирт вводять в пухлинну тканину у кількості 5-90 мл залежно від розміру гемангіоми, він потрапляє в просвіти посудин і викликає тромбоз. Після введення спирту накладають пов'язку, що давить. Впродовж подальших 6-8 днів спостерігаються набряк і болісний інфільтрат. Повторне введення спирту проводять не раніше чим через 2 тижні після першої ін'єкції. В результаті лікування пухлина зменшується або повністю рубцюється. Існує спосіб введення спирту і промивання ним кавернозній порожнині за умови затиску пухлини спеціальним інструментом. Нині розробляється методика емболізації судин гемангіоми.
Електрокоагуляцію пухлини роблять за допомогою электроко-агулятора, кращі результати спостерігаються при внутрішньотканевій коагуляції біактивними електродами. Електроди у вигляді двох голок вводять так, щоб невелика гемангіома виявилася між ними. У разі великої пухлини вкол електродів здійснюється за периметром пухлині. При проведенні коагуляції поверхневих гемангіом утворюється струп і відбувається епітелізація, при коагу-ляции глибоких гемангіом — некроз з асептичним запаленням, що закінчується рубцюванням. Останнім часом широке розповсюдження отримав криовплив рідким азотом. Кріодеструкція може бути здійснена аплікаційним методом і способом «відкритого струменя». При капілярній гемангіомі криодиструкцією досягають поверхневого некрозу II міри відмороження з появою пухирів. Згодом утворюється струп, що відпадає до 10-14-го дня. У разі кавернозної ангіоми потрібно досягнути повного крионекрозу, який відторгається через 2-3 нед, заміщаючись ніжним рубцем.
Для лікування гемангіом використовують вказані методи не лише ізольовано, але і в комбінації.
При капілярній, кавернозній і інших видах гемангіом невеликих розмірів (в межах 1-2 см) показані їх посічення з ушиванням рани, проведення кріодеструкції або електрокоагуляції. При великій капілярній гемангіомі, що спотворює лице, найбільш ефективне хірургічне посічення із заміщенням дефекту вільним шкірним аутотрансплантатом. Посічення розповсюдженої кавернозної, гроноподібної і інших гемангіом може привести до сильної кровотечі. У цих випадках більш бажана склерозуюча терапія як самостійний метод або в комбінації з подальшим хірургічним втручанням. Іноді перед введенням спирту в гемангіому проводять перев'язку судин, що приводять і відводять.
Окрім описаних методів, для лікування гемангіом використовують променеву терапію.
Системний гемангіоматоз — пухлиноподібне захворювання, при якому спостерігається ураження одного або більше органів і тканин. Сюди відносять хворобу Рандю-Ослера-Вебера, що проявляється у вигляді множинних телеангіоектазій, що кровоточать на слизовій оболонці порожнини рота, шкіри обличчя і інших ділянок, що призводять до гіпохромної анемії.
Лікування симптоматичне. Телеангіоектазії, що кровоточать, коагулюють, іноді висікають.
