Тема 2. Трудові ресурси
(особливості планування щодо складової собівартості)
Література [1, 2. 4, 5, 19]
Класифікація і структура персоналу. Освіта, професія, спеціальність, кваліфікація. Ринок праці.
Основна і додаткова заробітна платня. Мінімальні гарантії в оплаті праці. Тарифна система в оплаті праці. Уніфіковані тарифи по галузях економіки. (тарифна сітка, тарифний розряд, тарифний коефіцієнт, середній тарифний розряд і середній тарифний коефіцієнт, група, категорія).
Мінімальні соціальні гарантії в розмірі заробітної платні. Шляхи її підвищення. Збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати.
2.1. Персонал. Класифікація, структура і ознаки персоналу
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації. Люди створюють нові і удосконалюють діючі засоби і предмети праці.
Необхідно розрізняти поняття трудові ресурси і кадри виробництва.
Трудові ресурси являють собою частину працездатного населення, яка володіє фізичними і духовними здібностями, а також загальноосвітніми і професійними знаннями для того, щоб працювати в галузях народного господарства.
До них відносяться (за статистичними даними України 2010-2014р.р.):
жінки - від 16 до 54 років,
чоловіки - від 16 до 59 років.
Кадри підприємства – це постійні працівники, що беруть участь у виробничо-господарській, комерційній та фінансовій діяльності і пройшли певну професійну підготовку та мають стаж роботи.
Для характеристики усієї сукупності працівників підприємства перевагу слід віддати терміну “персонал” як більш узагальненому та універсальному. В зарубіжній і національній системах термін “кадри” часто ототожнюються лише з частиною працюючих – спеціалістами або ж з працівниками, що мають достатньо високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві.
Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної та персонал неосновної діяльності.
До першої групи (до основної діяльності) відносять промислово-виробничий персонал (ПВП) (працівники основних допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, управляння основного виробництва, складів, охорони); до другої (неосновна діяльність) - непромисловий персонал (працівники таких структур як допоміжні житлово-комунальні господарства, дитячі садки, учбові заклади і т.ін.).
ПВП поділяється за функціональними, технологічними і кваліфікаційними ознаками.
При функціональному розподіленні праці персонал поділяється на такі категорії:
керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів (директори, начальники, завідуючі, гол. бухгалтер, гол. інженер, гол. механік, а також їх заступники);
спеціалісти – працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та ін. роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, адміністратори, юрисконсульти тощо;
службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування, зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.
робітники – безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозом пасажирів, а також двірники, прибиральниці, охоронці, гардеробники.
Основні робітники – безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції; допоміжні – виконують функції обслуговування основного виробництва.
Для ефективного управління і оптимального розподілу функціональних обов’язків важливо вивчення співвідношення між окремими категоріями працюючих. За практичним досвідом, для середніх автотранспортних підприємств найбільш ефективним є наступне співвідношення рис.1 (що займаються автоперевезеннями пасажирів (ПП), вантажів (ВП), міжнародні перевезення (МП) відповідно):
Рис. 1. Співвідношення між окремими категоріями працюючих
(за даним практичних досліджень по крупних містах України станом на 2013 р.)
За технологічною ознакою ПВП поділяється і залежить від тієї операції, яку працівники виконують в технологічному процесі (ремонтні робітники: монтувальник шин, рихтувальник кузовів, слюсар з паливної апаратури, слюсар з ремонту автомобілів, слюсар-електрик з ремонту електроустаткування автомобілів).
Кваліфікаційне розподілення ПВП полягає в тому, що кожному робітникові і кожній роботі надається свій розряд.
Наприклад.
Акумуляторник 1 розряду - професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи.
Приклади робіт:
1. Батареї акумуляторів - паяння з'єднань.
2. Електроліт - визначення густини.
Акумуляторник 5 розряду - професійно-технічна освіта. Підвищення кваліфікації та стаж роботи за професією акумуляторника 4 розряду - не менше 1 року.
Приклади робіт:
1. Акумуляторна батарея - повне розбирання, дефектування та ремонт, заміна спрацьованих деталей, виготовлення нових пластин, складання, заливка, зарядка, виконання контрольно-тренувального циклу, визначення необхідної густини електроліту для певної пори року.
2. Елементи батарей - визначення та усунення причин відставання по напрузі та густині електроліту.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.
Ознаки персоналу:
професія – характеризує певний вид роботи, який потребує особистого комплексу знань і практичних навиків. В середині професії розрізняють спеціальності, які потребують додаткових знань і навиків по професії.
освіта – визначає рівень придбаних знань протягом навчання.
стаж роботи – визначає рівень практичних навичок.
кваліфікація – сукупність знань і уміння виконувати роботи різної складності за отриманою освітою у виробничій та ін. видах діяльності. По даному признаку робітки поділяються на 4 групи: некваліфіковані (не мають ніякої спец. підготовки), малокваліфіковані (з підготовкою в декілька тижнів), кваліфіковані (2-2,5 роки підготовки), висококваліфіковані (багато років і виробничої роботи).