I. Комунікативна діяльність (1–2 хв)

Ігрова вправа «Вітерець»

Мета: розвивати мовленнєве дихання.

Із невеликого тонкого аркуша паперу зеленого кольору нарізати 12–15 вузьких сму-

жок, прив’язати їх до олівця. Педагог звертається до дітей: «Це дерево з листочками. Ко-

ли дме вітер, листочки хитаються ось так (показує дітям). А тепер подмухайте ви». З не-

великими перервами повторити в повільному темпі 5–6 разів.

Ігрова вправа «Зустрічайте гостей»

Мета: розвивати слухову увагу.

Педагог оголошує дітям, що до них прийдуть гості: лисичка, зайчик і ведмедик. Педа-

гог каже, що лисичка прийде з брязкальцем, зайчик із сопілкою, ведмедик з барабаном.

Малюки повинні відгадати, який гість іде. Повторюється 5–6 разів.

II. Пізнавальна діяльність (3–4 хв)

Педагог показує дітям малюнок із зображенням м’яча,

що лопнув, пропонує послухати казку про нього: «У ди-

тячому садочку жив собі веселий, дзвінкий м’яч. Усі діти

полюбляли з ним гратися. Щодня, виходячи на прогулян-

ку, діти забирали його з собою. Та одного разу м’яч під-

стрибнув дуже-дуже високо, потім докотився до хвіртки,

відскочив убік, перестрибнув через ворота. Дорогою їха-

ла машина, м’яч її не помітив і ненароком підкотився під

колеса. Усі діти почули звук м’яча, який щойно лопнув:

“Ф-ф-ф”».

Запитання до дітей

• Що б ви порадили необережному м’ячику?

• Який звук вийшов у м’яча, коли він лопнув?

Педагог звертає увагу на останню відповідь дітей: «Звук м’яча, який щойно лоп-

нув, звучить Ф-ф-ф. Пісеньки не виходить, звук немов вибухає. Звук м’яча, який щойно

лопнув, можна почути і вимовити». Пропонує дітям вимовити звук [ф], показує звукове

малятко, яке допоможе запам’ятати цей звук [ф] (картка № 9), показує для звукового ма-

лятка будиночок-букву Ф в «Акваріумі».

Дорослий показує асоціативний образ букви та імітує її обриси, залучаючи до показу

дітей.

На що схожа літера Ф?

Буква Ф взялася в боки,

Одягла мерщій вінок.

Лиш почує де музики,

То найперша йде в танок.

В. Гринько

Всім відомо без підказки:

Буква Ф — як ключ від казки.

Нізащо його від нас

Не відніме Карабас.

І. Січовик

III. Перетворювальна діяльність (6–7 хв)

Ігрова вправа «Збудуємо паркан»

Мета: розвивати артикуляційний апарат.

Педагог показує дітям картинку, на якій намальований паркан. Звертаючись до дітей,

він каже: «Дивіться, який рівний паркан. Дощечка до дощечки. Побудуймо і ми такий

самий. Поставте верхні зуби на нижню губу, ось так (показує). У вас має вийти паркан із

зубів, рівний, гарний, в усіх має бути видно зуби». Кожна дитина повторює вправу по 3–

4 рази.

Ігрова вправа «Кульки»

Мета: уточнити вимову звуку [ф].

Діти стоять тісним колом, нахиливши голови вниз, імітуючи ненадуту кульку. Педагог

починає вимовляти текст: «Роздувайся, кулько, роздувайся велика, залишайся такою, та

не лусни». Діти піднімають голови, розходяться, розтягуючи коло. За сигналом педагога

«Повітря виходить» бо «Кулька луснула» діти йдуть у центр кола, вимовляючи звук [ф].

Гра повторюється 3–4 рази.

Ігрова вправа «Телефон»

Мета: розвивати мовленнєвий слух і мовленнєву увагу.

Педагог пропонує трьом дітям стати в шеренгу. Останньому на вухо каже фразу, що

відповідає змісту однієї з картинок. Дитина тихо повторює її своєму сусідові, той — пер-

шій дитині в ряду, який вимовляє фразу голосно, підходить до столу і бере потрібну кар-

тинку. Гра проводиться 3–4 рази.

Ігрова вправа «Чарівна торбинка»

Мета: навчати дітей інтонувати звук шляхом наслідування.

Педагог показує дітям гарну торбинку з предметами або зображеннями предметів,

у назвах яких є звук [ф] (бажано в наголошеному складі). Перший предмет вихователь діс-

тає сам, показує його дітям і називає, інтонуючи звук [ф]. Потім предмети виймають діти,

показують усім і голосно називають, інтонуючи звук [ф]. Орієнтовний перелік картинок

або іграшок: фартух, шарф, жираф, фонтан, гольфи, телефон т. д.

Читання віршів

Мета: привернути увагу дітей до звука [ф] у словах тексту.

У Фросинки і Наталки

Зацвіли в саду фіалки,

Фікуси листаті

Розкошують в хаті,

А на підвіконні —

Фуксії червоні.

Л. Біленька

Фа-фа-фа, фа-фа-фа —

Заспівала нота фа.

Фе-фе-фе, фе-фе-фе —

Всі слова її на «фе».

Фи-фи-фи, фи-фи-фи —

Потім з’їхала на «фи».

Фі-фі-фі, фі-фі-фі —

Всі скривились дружно: «Фі!»

Фу-фу-фу, фу-фу-фу:

— Та помовч вже трішки! Фу-у-у!

***

Афи-афи, афи-афи —

Не дістану до жирафи,

Афу-афу, афу-афу —

Навіть злізла б я на шафу,

Афі-афі, афі-афі —

Тож сиджу собі на шафі,

Афі-афі, афі-афі —

А вдаю, що на жирафі!

Л. Яковенко

IV. Оцінно-контрольна діяльність (1–2 хв)

Запитання до дітей

• Хто сьогодні був найуважнішим?

• У кого краще за всіх виходило дути на деревце?

• Хто правильно впізнавав гостей?

• Хто правильно будував парканчик із зубів?

• Хто уважно слухав слова гри?

• Хто правильно називав звук [ф] у словах?

• Хто найкраще запам’ятав будиночок-літеру звука [ф]?

ЗАНЯТТЯ 13

Тема: Звук [б]

Мета: розвивати слухову увагу дітей; формувати уявлення про мовні й немовні звуки; ви-

ховувати вміння уважно слухати і впізнавати звучання різних предметів, вирізняти

звук [б] у словах; навчати дітей інтонувати звуки (правильно користуватися інто-

наційними засобами виразності); розвивати мовленнєвий слух (учити контролю-

вати за допомогою слуху власну вимову і вимову інших людей); зміцнювати м’язи

артикуляційного апарату дітей (розвивати рухливість язика і губ, навчати під час

розмови досить широко відкривати рота, швидко переключати м’язи артикуляцій-

ного апарату з одного руху на інший, розвивати рухливість язика та губ); розви-

вати мовленнєве дихання (навчити робити короткий, без напруги м’язів обличчя

і шиї, вдих і плавний, безшумний, достатньої сили видих через рот); дати початко-

ве уявлення про букву Б як письмове позначення звука [б].

Хід заняття