ЗМІСТ

РЕФЕРАТ 5

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ ТА ПРАКТИКИ ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ 7

1.1 Загальні поняття про корисні копалини 7

1.2 Аналіз практик збагачення гематитових руд 10

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБАГАЧУВАЛЬНОЇ СИРОВИНИ 16

РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ. 20

РОЗДІЛ 4 РОЗРАХУНОК ЯКІСНО-КІЛЬКІСНОЇ ТА ВОДНО- ШЛАМОВОЇ СХЕМИ ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНОЇ КОПАЛИНИ. 22

4.1 Розрахунок якісно-кількісної схеми збагачення корисної копалини. 22

4.2 Розрахунок водно-шламової схеми збагачення корисної копалини 33

РОЗДІЛ 5 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ВУЗЛІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ, ЇХНІ ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ 43

РОЗДІЛ 6 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 45

6.1.1 Стан охорони праці на підприємстві 45

6.1.2 Аналіз потенційних небезпек та шкідливих чинників на робочих місцях при проведенні робіт 46

6.1.3 Забезпечення нормальних умов праці на робочих місцях 48

6.1.4 Пожежна безпека 48

6.1.5 Охорона навколишньго середовища на підприємстві 49

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 50

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 51

Реферат

Пояснювальна записка до курсової роботи містить: __ сторінок, __ рисунків, __ таблиць, __ літературних джерел.

Об’єктом проектування є Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд з річною продуктивністю 26 300 000 т. на рік.

Курсова робота складається з двох частин: пояснювальної записки та графічної частини.

У першому розділі роботи розкривається значення збагачувальної сировини для України. Надана фізико-механічна характеристика сировини окислених залізистих кварцитів.

У другому розділі приведено обґрунтування технологічної схеми збагачення за типовими характеристиками.

У третьому розділі приведено розрахунок якісно-кількісної схеми збагачення та водно-шламової схеми.

У четвертому розділі розглянуто основні вимоги правил безпеки.

СИРОВИНА, РУДА, МЛИНИ, КЛАСИФІКАТОРИ, ВУЗОЛ ПОДРІБНЕННЯ, ДЕШЛАМАТОР, ГРОХОТ, КОНЦЕНТРАТ

ВСТУП

Основними напрямками при розробці нових технологій збагачення корисних копалин є підвищення вилучення корисних компонентів з видобутих руд, збільшення вмісту корисного компонента в концентратах, комплексність використання мінеральної сировини, впровадження більш ефективних, менш енергоємних і екологічно чистих процесів. Які б великі не були запаси природних ресурсів, вкрай необхідно враховувати їх поступове скорочення і залучення в переробку, в зв'язку з цим, все більш бідних за змістом корисного компонента руд. Виходячи з цих умов, має бути постійний пошук найбільш раціональних методів видобутку корисних копалин, розроблятись та впроваджуватись маловідходна і безвідходна технологія збагачення руд.

Підвищення ефективності збагачення залізних руд є однією з найважливіших проблем в області переробки мінеральної сировини і в значній мірі залежить від досконалості методів і критеріїв, на основі яких приймаються рішення щодо вибору техніки і технології збагачення.

Процеси магнітного збагачення, засновані на відмінності магнітних властивостей поділюваних компонентів, знаходять широке застосування для збагачення руд чорних, рідкісних і кольорових металів.

Основними об'єктами магнітного збагачення є магнетитові, окислені залізні, сидеритові, хромітові і марганцеві руди.

В даний час поділ матеріалів за магнітними властивостями здійснюється головним чином у постійному магнітному полі. Поряд з магнітними властивостями поділюваних часток на показники збагачення впливають їх щільність, крупність, структурно-текстурні характеристики перероблюваних руд, а також конструктивні особливості магнітних сепараторів.

1. Аналіз науково-дослідницьких робіт та практики збагачення корисної копалини

1. Загальні поняття про корисні копалини

Мінерали та гірські породи, які використовуються або можуть бути використані в народному господарстві, називаються корисними копалинами (мінеральною сировиною). Поняття це відносне, тому що з роками корисними копалинами стають все нові продукти земних надр. Наприклад, порівняно недавно з’ясувалася виняткова цінність уранових мінералів; почалася видобуток калійних солей, бокситів. Підрозділяють корисні копалини по-різному. В одному випадку підкреслюється їх фізичний стан: тверді (руди, вугілля, мармур, граніт), рідкі (нафта, підземні води), газові (горючі гази, гелій). В іншому випадку за основу береться їх використання: горючі, рудні, нерудні корисні копалини. 

Скупчення, поклади корисних копалин називають родовищами. Кожна геологічна епоха залишила нам поклади різноманітних корисних копалин. Наприклад, відкладення найдавнішої, докембрійської епохи багаті залізом, нікелем, міддю. А в сучасних річкових опадах зустрічаються розсипні родовища золота, платини, алмазів. Тому, перш ніж шукати поклади, геологам потрібно грунтовно вивчити геологічну будову району, визначити склад і вік поширених тут порід, умови залягання товщ (тектоніку). 

Виявити в землі скупчення корисних мінералів або гірських порід—ще півсправи. Цим завершуються пошукові геологорозвідувальні роботи. Потім слідує новий етап: розвідка родовища. Для цього проводяться детальні дослідження якості руди, особливостей її залягання, підраховуються запаси корисних копалин. Після цього розробляються способи видобутку і переробки руди. І навіть тоді, коли вже працюють шахти, рудники, збагачувальні фабрики (на них очищають, концентрують руду), геологи продовжують вивчати родовище, уточнювати запаси корисних копалин, розвідувати нові ділянки. 

Звичайно в першу чергу відкривають родовища корисних копалин, що залягають поблизу земної поверхні. А спочатку розробляються найбільш багаті, концентровані руди. Проте з часом таких легкодоступних і багатих родовищ стає все менше і менше. Людина в пошуках все глибше проникає в надра. 

Розвідувальні свердловини досягають 10-кілометрової глибини, а шахти йдуть углиб більш ніж на 3 км. 

Поступово переходять у розряд корисних копалин багаті, бідні руди, що містять порівняно невеликий відсоток корисних компонентів. (Перш вони не добувалися, не використовувалися, тобто не вважалися корисними копалинами.) Це стало можливо після того, як з’явилися нові, могутні гірські машини, і нові методи збагачення, що дозволяють отримувати навіть невеликі кількості хімічних елементів і сполук. 

Існують особливі методи видобутку корисних копалин (крім відкритого —в кар’єрах і шахтного). Вони називаються геотехнологічними. З їх допомогою руда добувається в надрах. Робиться це шляхом закачування гарячої води, розчинів в пласти, що містять розчинні корисні копалини. Інші свердловини відкачують отриманий розчин. Для розчинення або для концентрації деяких руд (наприклад, міді) використовуються навіть бактерії. 

У наш час корисні копалини необхідні всюди. Мінеральну сировину називають їжею промисловості. Чорна і кольорова металургія повністю працює на мінеральному сировину. Для хімічної промисловості частка його досягає 75%. Велика частина електроенергії виробляється на теплових та атомних станціях, що використовують вугілля, газ, мазуту, радіоактивні речовини. Майже весь транспорт (автомобільний, залізничний) діє на енергії горючих копалин. Основа промисловості будівельних матеріалів — гірські породи. Крім того, корисні копалини необхідні сучасному сільському господарству. 

Дуже широко застосовуються мінеральні добрива. калійні солі, фосфатна сировина, вапняки, доломіти. 

Потреба у корисних копалин постійно зростає, збільшується видобуток мінеральної сировини. У природних умовах родовища корисних копалин формуються за багато тисяч і мільйони років, а вони розробляються зазвичай за десятиліття. Це змушує з граничною ощадливістю і найбільш повно використовувати мінеральні ресурси. Іноді вдається відновлювати запаси деяких корисних копалин (скажімо, розчинних солей). Але поки головне завдання охорони надр — раціональна експлуатація підземних багатств, бережливе і найбільш повне, комплексне їх використання. 

Вивчення корисних копалин, відкриття нових родовищ, — дуже складна задача. Вона вирішується на основі складних теоретичних досліджень, використання сучасної техніки, економічних розрахунків, науково обґрунтованих прогнозів. У цій справі беруть участь різні фахівці. 

Для відкриття родовищ корисних копалин потрібні спеціальні знання, проведення комплексних, технічно складних геологорозвідувальних робіт. І все-таки краєзнавці можуть виявити або тим більше вивчати родовища корисних копалин. Насамперед місцеві будівельні матеріали (вапняки, гравій і галька, великі піски, бутовий камінь) і сировину для місцевих промислів (чисті кварцові піски, глини тощо), а також торф, болотні руди і т. д. Дуже цікава і важлива задача—скласти колекцію корисних копалин району з вказівкою їх властивостей і шляхів використання. До корисних копалин можуть ставитися і деякі відходи виробництв, наприклад шлаки, використовувані в будівництві. 

Кварцит — метаморфічна гірська порода, що складається переважно з кварцу. Утворилася при метаморфізмi кварцових пісковиків. Характеризується значною твердістю, внаслідок чого складна в обробці. За мінеральним складом виділяють слюдисті, ґранатові, роговообманкові кварцити. 

Утворення кварциту пов'язане з перекристалізацією істотно кварцових пісковиків у процесі регіонального метаморфізму. Кварцити залягають серед різноманітних метаморфічних гірських порід у вигляді суцільних пластових тіл великої протяжності. Особливо широко кварцити представлені у відкладах протерозою. Багато кварцитів — цінні корисні копалини. Залізисті (магнетитові) кварцити — найважливіша залізна руда (родовища Кривого Рогу, КМА, оз. Верхнього в США, Лабрадору в Канаді і т. д.). Кварцити, в яких вміст SiO₂ досягає 98-99%, використовують для виготовлення динасових вогнетривких виробів, для отримання чистого кремнію і його сплавів, а також як флюс у металургії. 

Існують різновиди кварцитів, які отримали назву — вторинні. Це метасоматичні гірські породи, що складається в основному з кварцу з домішкою серициту, алуніту, пірофіліту, каолініту, андалузиту, діаспору, корунду, топазу, рутилу, гематиту і інші. Родовища вторинних кварцитів формуються в результаті відносно низькотемпературного метасоматичного перетворення кислих і середніх ефузивних, рідше інтрузивних кислих порід і їх туфів. З ними пов'язані родовища алуніту, пірофіліту, золота, міді, молібдену, поліметалів і колчеданів. На території України кварцити зустрічаються в Приазов'ї, в межах Українського щита. 

Розрізняють залізистий кварцит тонко- (до 3 мм), середньо- (3-10 мм) і широкосмуговий (понад 10 мм). При мінливому хімічному складі сума виходів SiO₂, FeO, Fe₂O₃ становить понад 90%: SiO₂ −30-70%, FeO — 5-20%, Fe₂O₃ — 10-40%. Родовища залізистих кварцитів приурочені до докембрійських щитів і платформ, де вони розташовуються в протяжних синклінальних структурах, разом з іншими осадовими і ефузивними гірськими породами. Ці структури частіше за все мають протерозойський або архейський вік. Питома вага залізистих кварцитів — 3240-4290 кг/м³. Міцність на стиск при невеликому вмісті силікатів 370–400 МПа, а при їх вмісті близько 10% 170–190 МПа. 

На теренах України залізисті кварцити неокисленого типу докембрійських формацій Українського щита утворюють родовища так званих бідних (мартитових) руд з вмістом заліза 15-45%.

В окисленій зоні при вилуговуванні кварцу виникли багаті руди гематитового складу (46-70% Fe). Родовища, пов'язані з залізистими кварцитами Криворізького залізорудного басейну і Кременчуцького та Білозерського залізорудних районів є основними поставниками залізорудної продукції України.