5. Державний суверенітет як невід’ємна ознака держави та його властивості.

Суверенітет – це одна з істотних ознак держави, її можливість повноправно здійснювати внутрішньо та зовнішньополітичні справи, не допускати втручання в свою діяльність іноземних держав та інших внутрішньодержавних сил (організацій). Невід’ємними юридичними ознаками суверенітету є єдність, верховенство, незалежність державної влади.

Верховенство державної влади полягає в тому, що вона визначає весь механізм правових відносин у державі, встановлює загальний правопорядок, правоздатність, права й обов’язки державних органів, суспільних об’єднань, посадових осіб і громадян.

Єдність державної влади як властивість державного суверенітету, полягає в наявності єдиного органу або системи органів, що становлять у сукупності вищу державну владу.

Важливою властивістю суверенної державної влади є її незалежність. Незалежність державної влади означає самостійність держави у відносинах з іншими державами.

Незалежність і верховенство державної влади полягають:

• в універсальності – рішення державної влади обов’язкові для всього населення, організацій та осіб, наділених владою в даній державі;

• у прерогативі – можливість скасування та визнання нікчемним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади, а також закріплення державною владою будь-якого прояву суспільної влади;

• у наявності спеціальних заходів впливу, яких не має в своєму розпорядженні ніяка інша громадська організація.

Значним кроком на шляху забезпечення справжнього суверенітету України є Декларація «Про державний суверенітет України», прийнята 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР. Декларація проголосила державний суверенітет України на всій її території, передбачивши політичні, економічні та правові гарантії суверенної України. Основні положення Декларації знайшли своє віддзеркалення в чинній Конституції України. Суверенітет держави, тобто державний суверенітет, похідний від народного суверенітету.

Конституція України носієм суверенітету й єдиним джерелом влади в Україні визнає її народ (ст. 5). Згідно із ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби. Отже, народний і державний суверенітет настільки взаємозв’язані, що неможлива повна реалізація народом суверенітету без наявності держави і, навпаки, процвітання розвинутої демократичної держави, яка не визнає так чи інакше суверенітету свого народу.

6. Причини багатоманіття теорій , що пояснюють процеси виникнення держави і права.

Основними теоріями, що пояснюють виникнення держави, вважають такі:

1) теологічна (релігійна) теорія, одна з найдавніших теорій, яка пояснює походження держави результатом божого творіння відстоює її недоторканість, залежить від релігійних догм, закликає всіх людей підкорятися державній владі. Представниками теологічної теорії були Аврелій Августін (345^430 pp.) та Фома Аквінський (1225-1274 pp.)- Є й сучасні послідовники цієї теорії (Марітен, Мерсьє та інші), які вважають державну владу вічною і непорушною.

2) патріархальна теорія трактує походження держави як результат історичного розвитку і розростання патріархальної сім'ї. Основоположником цієї теорії був Аристотель (384-322рр. до н.е.), пізніше продовжили розвиток її положень Р. Фільмер, М. Михайловський, М. Покровський.

3) договірна (природно-правова) теорія набула поширення в XVII-XVIII ст. та була сформована і обґрунтована у працях Г. Гроція, Б. Спінози, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, О. Радищева та ін. Автори даної теорії розглядали державу як продукт людської діяльності, зумовлену прагненням людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди передавали частину своїх природних прав і свобод державній владі, натомість отримуючи обов’язок підкорятись їй, а держава зобов’язувалася охороняти інтереси кожної людини.

4) теорія насильства набула поширення наприкінці XIX — початку XX ст. Представниками цієї теорії були Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський, які в своїх працях обґрунтували виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників цієї теорії, держава є тією силою, яку утворюють загарбники для утримання у покорі завойовані народи і зміцнення влади переможців.

5) органічна теорія розглядає державу, як витвір самої природи, продукт її розвитку, як результат соціальної (органічної) еволюції. Обґрунтував цю теорію англійській філософ Г. Спенсер (1820-1903 pp.), заявивши, що держава, подібно до біологічного організму, народжується, росте, мужніє, старіє й гине.

6) психологічна теорія завершеної форми набула в XIX ст. Представниками цієї теорії були Л. Петражицький, Д. Фрезер, М. Коркунов, які пояснювали виникнення держави особливими властивостями людської психіки. Начебто психіці людей притаманна потреба до покори, усвідомлення залежності від видатної особистості.

7) матеріалістична (класова, марксистська) теорія виникла в середині XIX ст. Представниками цієї теорії були Л. Морган, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, які основними причинами походження держави вважали розшарування суспільства на антагоністичні класи, його економічний розвиток, що зумовило три великі суспільні поділи праці (від землеробства відокремилося скотарство й ремісництво, а також відокремився клас людей, які були зайняті тільки обміном), перехід від родової (колективної) власності до приватної власності.

Отже, в теорії держави і права немає єдиної думки щодо причин і закономірностей виникнення держави. Кожній з наведених теорій притаманні як певні недоліки, так і позитивні моменти, але всі вони мають право на існування, є відображенням рівня економічного, соці-ального розвитку суспільства і свідомості людства, сприяють кращому розумінню передумов і причин походження держави.