2. Розрахунок даних для виносу свердловин в натуру

Даним проектом передбачається виносити в натуру першу і останню свердловини кожного ряду. Для розрахунку даних для виносу свердловин потрібно розв’язати декілька обернених геодезичних задач .

Покажемо на прикладі свердловини №1 як проводиться розрахунок даних для її виносу. Винос буде проводитися полярним способом відносно найближчих пунктів маркшейдерської мережі. Для цього нам потрібно розрахувати горизонтальний кут β і відстань L (рис.2.1.).

РИСУНОК

Координати найближчого маркшейдерського пункта та дирекційний кут вихідного напрямку відомі, а координати свердловини №1 визначаємо графічно на плані ділянки вибуху. Розв’язуємо обернену геодезичну задачу:

РОЗРАХУНОК

Дано:

Х_А= 1345 м Х= Х_в-Х_а= 1359 - 1345 = 14 м

Х_В= 1359 м. __ У= У_В-У_А= 1600 - 1550 = 50 м

У_А= 1550 м tg= =

У_В= 1600 м

Знайти:

d =?

a =?

3. Перенесення проекту бвр в натуру

На кожний черговий масовий вибух головний інженер або начальник вибухової дільниці готує проект вибуху. До задач маркшейдерської служби належить винесення в натуру проекту БВР із заданими параметрами сітки свердловин. Проектом передбачено устя першої і останньої свердловин кожного ряду виносити полярним методом за допомогою теодоліта технічної точності 2Т30, нівелірних рейок та сталевих 50-метрових рулеток (рис. 3.1.). Свердловини в середині ряду робітники бурових станків розбивають самостійно за допомогою рулетки.

Устя свердловин закріплюють кілками, на яких вказують номер свердловини, проектну глибину, номер бурового станка. Якщо винос проводять при незачищеному відкосі уступу, то необхідно виносити лінію створу свердловин попереднього вибуху.

При полярному методі кути передбачено відкладати з похибкою не більше ±5´. Відстані менші 50м можна виміряти далекоміром. Якщо використовувати для виносу спосіб перпендикулярів , то відстані заокруглюються до дециметрів.

В тих випадках, коли ділянки вибуху будуть розташовані біля проектної межі кар’єру або здійснюється прохідка капітальних з’їздів , передбачається здійснювати інструментальну розбивку всіх свердловин.

РИСУНОК !!!!

4. Контроль за виконанням проекту

Проектом передбачено по закінченні проходки вибухових виробок виконувати зйомку блоку, що підлягає вибуху. З пунктів знімальної маркшейдерської сітки фіксують положення свердловин, розташованих по краях ділянки. Положення свердловин між ними визначають вимірюванням відстані між свердловинами. Крім того повині бути виміряні відстані між свердловинами та верхньою бровкою. Передбачається проводити додаткову зйомку уступу у випадках, коли по закінченні складання попереднього проекту вибуху проводилися екскаваторні роботи або роботи по зачистці підошви уступу.

Відмітки устя вибухових свердловин будуть визначатися геометричним або тригонометричним нівелюванням. Фактичну глибину свердловин перевіряють за допомогою тесьмяної рулетки або шнура з вагою. Складають таблицю фактичних елементів свердловин.

За матеріалами маркшейдерської зйомки спеціалісти по вибуховим роботам виконують технічні розрахунки вибуху, по закінченні чого складається паспорт блоку, що підлягає вибуху , в масштабі 1 : 200 або 1 : 500.

Крім контроля за виконанням проекту вибуху маркшейдерська служба повина слідкувати за безпекою споруд та стаціонарних механизмів поблизу вибуху. У випадку, коли вибухові виробки пройдені з порушенням проекту, маркшейдер їх забраковує. При порушенні норм безпеки або експлуатації проект вибуху не оформляється.

После подготовки забоя к взрыву, маркшейдер при повторной съемке данного участка замеряет фактические расстояния между скважинами, СПП уступа и глубину скважин. Если фактические данные отличаются от проектных, величины зарядов в скважинах пересчитывают.

По окончании бурения всех скважин блока производят съемку, в результате которой определяют фактическое положе­ние скважин каждого ряда и 1-го ряда относительно верхней бровки и откоса уступа. Измеряют глубину скважин и одновре­менно устанавливают величины перебура по каждой скважине. Неправильно пробуренные скважины по глубине и направле­нию бракуются.

Глубины вертикальных скважин измеряют при помощи раз­деленного на дециметры тросика с грузом. Измерение глубин наклонных скважин целесообразно производить телескопиче­ской дюралевой трубкой со звеньями 2 — 2,5 м. Угол наклона трасс скважин легко определить горным компасом или полу­кругом, приложенным к трубе, опущенной в скважину. По скважинам 1-го ряда, как указывалось выше, составляют по­перечные профили с нанесением на них контактов различных сортов руд и пород, а также другие детали, вошедшие в сечение.

Поперечные профили позволяют с достаточной точностью определять ЛНС, т. с. кратчайшие расстояние от заряда до по­верхности откоса и нижней бровки уступа, а также фактиче­скую величину перебура.

При отсутствии точного определения указанных параметров при ведении буровзрывных работ, огра­ничении только съемкой верхней и нижней бровок уступа эф­фективность массовых взрывов значительно снижается.

После внесения всех фактических и расчетных данных в проект его окончательно оформляют, утверждают и передают на исполнение.

После взрыва блока производят детальную тахеометриче­скую или фотограмметрическую съемку развала и вновь обра­зовавшейся верхней бровки уступа.

По результатам съемки пополняют поперечные профили, по которым способом верти­кальных параллельных сечений или с помощью объемной па­летки определяют объем взорванной массы, ширину и угол развала, линию верхней бровки и угол верхней части откоса уступа, а также коэффициент разрыхления.

После полной отгрузки взорванной горной массы блока производят съемку нижней бровки и откоса уступа.

По результа­там указанной съемки представляется возможность определе­нии всех показателей взрыва: производительности скважины и I м ее, удельного расхода ВВ, поверхности отрыва пород по почве уступа, выхода негабарита, производительности экскаватора при отгрузке горной массы и полного объема горной (руд­ной) массы, полученного с данного взрыва.