Анотовані лекції №1-3

Основні синтаксичні поняття та одиниці. Словосполучення як мінімальна одиниця синтаксису

1. Предмет і об’єкт синтаксису. Питання про синтаксичні одиниці.

2. Типи синтаксичних зв’язків за напрямом синтаксичної залежності між словами (предикативний, підрядний, сурядний). Особливості кожного з типів зв’язку.

3. Словосполучення як синтаксична одиниця. Різні підходи до визначення обсягу поняття “словосполучення”.

4. Підрядні словосполучення. Групи підрядних словосполучень за частиномовним вираженням головного компонента.

5. Групи підрядних словосполучень за ступенем семантичної спаяності їхніми компонентів: синтаксично вільні і синтаксично зв’язані (нерозкладні) словосполучення.

6. Групи підрядних словосполучень за способом зв’язку між компонентами:

А) Узгодження, його різновиди. Питання про тяжіння та кореляцію.

Б) Керування і його різновиди.

В) Прилягання. Питання про іменне прилягання.

7. Групи підрядних словосполучень за характером семантико-синтаксичних відношень між їхніми компонентами (арибутивні, об’єктні, обставинні, апозитивні, комплективні).

8. Сурядні словосполучення, їх різновиди.

9. Групи словосполучень за структурою.

10. Синтаксичний аналіз словосполучень.

Термін «синтаксис» (грец. syntaxa) – складання, поєднання – розглядають у таких значеннях:

1. Будова словосполучень, речень, спосіб поєднання слів у словосполученні і реченні;

2. Розділ мовознавства (граматики), який вивчає будову словосполучень, речень, способи поєднання слів, типи словосполучень і речень, їх функції тощо.

Зв’язок синтаксису з іншими розділами науки про мову: лексикою, морфологією (опирається на морфологічне значення, сполучуваність (граматична парадигматика і синтагматика) базується на словозміні, залежно від чм – тип слсп; у синтаксисі репрезентуються найвищі морфологічні одиниці – частини мови і сукупність їх форм), фонетикою (інтонація, логічний наголос), семантикою (змістові, значеннєві засади) та з іншими науками (логікою, філософією).

Об’єкти: речення, словосполучення, компоненти слсп чи речення, складні синтаксичні одиниці (пов’язані з текстологією) – надфразні єдності. Текст, дискурс – це вже одиниці текстології, лінгвістики тексту.

Одне з центральних понять синтаксису – поняття зв’язку. Типи синтаксичного зв’язку:

1. Предикативний (речення): S↔ P;

2. Підрядний (речення і слсп): A→ B;

3. Сурядний (речення і словосполучення): А / В.

В основі розрізнення 3-х типів лежить напрямок залежності між словами. Засобами зв’язку виступають: 1) флексії; 2) прийменники (прийшли до університету); 3) сполучні слова і сполучники; 4) порядок слів (Зима холодна / Холодна зима); 5) інтонація.

Предикативний – підмет + присудок – двобічний Х↔У, діалектичний зв’язок, присудок у типовому реченні вимагає Н. в. підмета (іменника) → координація.

Підрядний – однобічний зв’язок: Х→У. Розрізняють: 1) прислівний; 2) неприслівний (детермінантний).

Прислівний – базується на валентності – здатності слова вступати у зв’язки з іншими словами. Прислівний зв’язок може бути обов’язковим: захоплюватися (ким/чим + О.в); зустріти (кого+ Р.в) / необов’язковим, або факультативним: прокинутися від гуркоту. Зв’язок може бути передбачуваним (прогнозованим): зустріти (кого?) знайомого/ непередбачуваним (непрогнозованим): списати (що?) конспект, (у кого?) в Наталі, (з чого?) зі шпаргалки. Кореляція понять обов’язковості = прогнозованості має умовний характер, адже може бути непередбачуваний, але обов’язковий зв’язок: зайти (за, до, у, в)аудиторію/ аудиторії; перебувати (за кордоном, у відпустці, на відпочинку).

Детермінантний – компонент підпорядковується не слову, а всій граматичній основі речення загалом у семантичному аспекті, відтак є вторинним предикатом; у складному реченні – підрядні обставинні предикативні частини; на рівні семантики словосполучення – це залежність більшості обставинних компонентів та атрибутивних: прийшов швидко, вродлива дівчина.

Підрядний зв’язок реалізується у таких основних способах зв’язку як узгодження, керування, прилягання.

Сурядний – відсутність залежності, цим зв’язком поєднані рівноправні компоненти: Х↕У. Розмежовують відкритий/ закритий (залежно від сполучних засобів: і/ але).

Основні синтаксичні одиниці. Словосполучення і речення розмежовують на функціональній основі: