1.2. Ландшафт - об’єкт природокористування і сільськогосподарських меліорацій

 

1.2.1. Ландшафт в системі природокористування і меліорацій

Ландшафт – одне з фундаментальних понять сучасної географії, екології і сільськогосподарських меліорацій. В основу визначення ландшафту покладена ідея про взаємозв'язок і взаємообумовленість всіх природних і антропогенних явищ земної поверхні [13].

Ландшафт – широкопоширений інтернаціональний термін (нім. Land – земля, scaft – суфікс, що виражає взаємозв’язок, взаємозалежність). Під терміном ландшафт розуміється генетично однорідна територіальна система, що складається із взаємозв’язаних природних чи природних та антропогенних комплексів [15].

Природокористування - це сфера суспільно-виробничої діяльності, що спрямована на задовольняння потреб сучасних і майбутніх поколінь в якості та різноманітності навколишнього природного середовища, на покращення використання природних ресурсів (К.Г.Гофман, 1979). Природокористування має за мету одержання корисних властивостей або вигоди у відповідності з призначенням об’єкту. Об’єктом сільськогосподарського природокористування і, в першу чергу, землекористування є ландшафт як ресурсовміщуюча, ресурсовідтворююча та середовідтворююча система [14,133].

Відомо, що форми рельєфу, геоморфологія, гірничі породи, клімат, поверхневі, підземні і грунтові води, грунти, рослини і організм взаємозв'язані як у своїх просторових змінах, так і в історичному розвитку. Вони створюють зовсім не випадкові сполучення, а закономірні природні територіальні комплекси, географічні комплекси, або геосистеми. Вчення про природні територіальні комплекси – ландшафтознавство, - основи якого були закладені в кінці ХІХ століття В.В. Докучаєвим, сьогодні має велике практичне значення для сільського господарства, лісівництва, рекреаційної справи, містобудівництва, землевпорядкування, екології і, особливо, для сільськогосподарських меліорацій та раціонального природокористування [13]. Без знання геосистем, їх властивостей, не можливо здійснювати раціональне використання, охорону та поліпшення природного середовища і в першу чергу – ландшафтів.

Ландшафт (агроландшафт) є основним об’єктом сільскогосподарських меліорацій. Регулювання властивостей агроландшафту реалізується через складну інтеграцію систем сівозмін, обробок грунтів, добрив, різних технологій, системи зрошення і дренажу тощо, з урахуванням їх системного впливу і аналізу можливих екологічних наслідків.

В гідромеліорації, окрім загальних природно-кліматичних умов, необхідно враховувати гіпсометричний рівень місцевості, ступінь її дренованості, літології пород, параметри і ступінь вдосконаленості зрошувальних та дренажних систем, технології їх управління, характер водокористування тощо.

1.2.2. Ландшафт як вузловий ступінь в ієрархії геосистем

Геосистема – скорочений варіант терміну "географічна система" (від грецької gе – земля і systema – ціле, що складається із частин). Основа відміна системи від "набору" елементів (об’єктів) – відношення, зв’язок між ними і цілісність [14]. Термін "геосистема" введений для того, щоб підкреслити системний характер складних географічних об’єктів.

При розробці теорії ландшафтознавства та в результаті ландшафтних досліджень виявлено багато геосистем різних рівнів. При цьому виникла необхідність їх упорядкування, або їх ієрархії [13]. В ієрархії геосистем розрізняються три головних рівні: локальний, регіональний, глобальний.

Нижчий, локальний рівень створюють геосистеми, формування яких пов’язано з місцевими факторами, що мають невеликий радіус дії, наприклад з окремими елементами рельєфу. До нього перш за все відноситься фація – елементарна, неподільна географічна одиниця або однорідна геосистема (А.Г. Ісаченко, А.А. Шляпников, 1989) [13].

Характерним для фації є розміщення в межах одного елемента рельєфу ("ділянка" одного схилу з однаковим нахилом, рівнинна міжрічкова поверхня, западина тощо), однорідний мікроклімат і водний режим, одна грунтова різниця та один фітоценоз. Під фітоценозом (англ. phytocenosis) розуміється стійке рослинне угрупування; сукупність популяцій, пов’язаних умовами місцезростання і взаєминами у межах більш-менш однорідного геокомплексу факторів середовища. Фітоценоз – динамічна система, яка змінюється протягом року і за роками.

Фації групуються у більш складні територіальні системи різних локальних рівнів (урочища, місцевості), які при подальшій інтеграції досягають принципово нового рівня – регіонального. Регіональні системи – ландшафти, ландшафтні провінції, області, зони, сектори та ін. формуються в результаті впливу факторів з більш широким радіусом дії нерівномірного (по широті) розподілу на земній поверхні сонячної радіації та тектонічних рухів, що створюють різні структури земної кори та форми макрорельєфу (материкові виступи, океанічні западини, гори, рівнини тощо) [13].

Найвищий рівень у ієрархії геосистем – глобальний. Глобальний рівень ієрархії геосистем представлений на планеті Земля географічною, або ландшафтною оболонкою, яка охоплює взаємопроникаючі і постійно взаємодіючі тропосферу, гідросферу, верхні шари літосфери і живу речовину (біосферу). Геосистеми регіонального та локального рівнів є структурними частинами ландшафтної оболонки (А.Г.Ісаченко, О.А.Шляпников, 1989).

Основним вузловим ступенем в ієрархії геосистем є ландшафт. Ландшафт визначається як геосистема з єдиним походженням, загальною історією розвитку, що формується в умовах однорідного геологічного фундаменту, одного переважного типу рельєфу (наприклад, пластового ерозійного, високогірного тощо), однакового клімату з характерним сполученням грунтів, рослинних співтовариств і геосистем локального рівня. Саме тому, ландшафт – це територіальна інтеграція локальних геосистем, що створюють його характерний внутрішній вид або морфологію. Разом з тим, ландшафт – це початковий ступінь регіонального рівня [13].

Ландшафтні провінції, області та інші одиниці можливо розглядати як об’єднання. Ландшафт займає вузлове положення в системі територіальних фізико-географічних одиниць. Практикою встановлена особлива роль ландшафту як ключової територіальної системи при комплексному урахуванні природних ресурсів, оцінці природного середовища для його раціонального використання, організації охоронних територій [13]. Можливо стверджувати, що ця роль належить і агроландшафту (англ. agrolndscape). Агроландшафт це територіальний комплекс, в якому природна рослинність на більшій частині території замінена агрофітоценозами (посівами, сільськогосподарських культур, багаторічними насадженнями).