1.2.9. Вплив гідромеліоративних систем на стан ландшафтів України
При вивченні впливу зрошення на екологічний і гідрогеолого-меліоративний стан ландшафтів обов'язкова детальна характеристика зрошувальної системи, тому що ландшафт, разом із ГМС, утворює єдину природно-технічну або ландшафтно-меліоративну систему(ЛМС)[47,137]. Основні характеристики зрошувальної системи при виконанні проектів меліорації ландшафту доцільно подавати у табличній формі. При цьому необхідно також давати короткий опис особливостей кожної зрошувальної системи, наприклад, Інгулецька ЗС забирає воду з р. Інгулець, яка у вегетаційний період працює як «антирічка»[141]. В процесі роботи доцільно використовувати матеріали Держкомводгоспу України Укрводпроекту, науково-дослідних та проектних інститутів, аграрних університетів, облводгоспів та гідрогеолого-меліоративних експедицій. Розміщення основних зрошуваних масивів України у взаємозв’язку із агрокліматичними умовами (показано на рис. 1.23).
Вивчення агрокліматичних, гідрогеолого-меліоративних умов конкретного ландшафту і масиву полягає у зборі й оцінці даних, що відображають стан кліматичних, грунтових, гідротехнічних, інженерно-геологічних умов, а також факторів формування грунтових вод з наступною оцінкою і прогнозом гідрогеолого-меліоративного і екологічного стану зрошуваного ландшафту, а також розробки конкретних меліоративних заходів з оптимізації меліоративного режиму зрошуваних грунтів.
Меліоративна система - це комплекс функціонально взаємопов'язаних гідротехнічних споруд, машин та механізмів, водойм, лісонасаджень, ліній зв¢язку й електропередач, шляхів та інших споруд, необхідних для забезпечення і підтримання оптимального водного, повітряного, поживного та теплового режимів грунтів. Вони створюються з метою одержання високих сталих урожаїв сільськогосподарських культур на основі підвищення родючості грунтів, продуктивного використання сільськогосподарської і меліоративної техніки. Водно-повітряний і тепловий режими грунтів регулюють зрошенням чи осушенням, поживний і меліоративний - внесенням мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, кальційвміщуючих меліорантів.
Гідротехнічні меліоративні системи поділяються на зрошувальні, осушувальні системи, системи двобічної дії (осушувально-зволожувальні, осушувально-зрошувальні) тощо. На технічно досконалих меліоративних системах регулювання водного режиму двостороннє (надмірна волога відводиться за допомогою штучного дренажу, нестача вологи поповнюється зрошенням або зрошенням та підгрунтовим зволоженням), а всі меліоративні роботи здійснюються у комплексі. При проектуванні меліоративних систем передбачаються природоохоронні заходи, комплексне використання водних і земельних ресурсів. Однією з основних вимог при цьому є екологічна надійність заходів, тобто необхідним є попередження негативного впливу зрошення на природні ландшафти, водні джерела, грунти, підгрунтові води.
Зрошувальні сільськогосподарські меліорації в Південному регіоні України являють собою систему організаційно-господарських і технічних заходів для докорінного поліпшення природних (грунтових, кліматичних, гідрологічних та
гідрогеологічних) умов меліорованих ландшафтів шляхом спрямованої зміни й регулювання водного та пов'язаних із ним повітряного і теплового режимів з метою підвищення родючості грунтів, яке досягається регулюванням різними способами водного та поживного режимів.
У всьому Світі зрошення застосовується тоді, коли природне зволоження не забезпечує потреб рослин у воді протягом усього або частини їх вегетаційного періоду. Зрошення має велике значення для розвитку зернового господарства, рисосіяння, тваринництва, садівництва і овочівництва.
Будівництво зрошувальних систем в Україні відзначається рядом особливостей: майже повною відсутністю подачі води самовпливом на зрошувані площі, переважанням дощування як основного способу поливу, будівництвом дренажу на масивах, де в перспективі очікується (прогнозується) підйом рівня грунтових вод, створенням зрошувальної мережі (за винятком рисових систем) здебільшого комбінованого типу з широкозахватними машинами (²Фрегат², ²Дніпро², ²Кубань² та ін.). Це дає змогу забезпечити належний водооблік, високий рівень автоматизації водорозподілу і водорегулювання, економію води, підвищення коефіцієнту корисної дії (ККД) мережі до 0,95-0,98, а коефіцієнт земельного використання (КЗВ) - до 0,94-0,96, максимально зменшити навантаження на агроекосистему, поліпшити умови механізації сільськогосподарських робіт [29].
Основу зрошуваного землеробства України забезпечують великі державні зрошувальні системи, схеми і характеристики найбільших з них - Каховської, Краснознам¢янської, Інгулецької, Північно-Кримської Дунай-Дністровської, Приазовської та інших - наведені нижче. Схеми призначені для подальшого доповнення і деталізації під час самостійної роботи студентів над курсовими проектами з ландшафтних меліорацій (див. с. 56).