Тема 9.3. Організація обліку фінансових інвестицій Методичні рекомендації
Для якісного засвоєння цієї теми магістрам необхідно чітко уявляти економічний зміст фінансових інвестицій, їх роль у життєдіяльності підприємства. У цьому зв’язку потрібно вивчити, які завдання стоять перед організацією обліку фінансових інвестицій, послідовність організації процесу їх відображення у обліку, починаючи від організації документування і закінчуючи складанням звітності.
Мета організації обліку фінансових інвестицій:
Створити належні умови для організації своєчасного та повного відображення у обліку операцій, пов’язаних з обліком фінансових інвестицій, з порядком формування їх оцінки.
Завдання організації обліку фінансових інвестицій:
організація класифікації фінансових інвестицій з метою організації їх обліку;
організація умов для збереження цінних паперів, що підтверджують вкладення інвестицій, у касі підприємства;
організація своєчасного і правильного документування операцій з фінансових інвестицій;
організація контролю за дотриманням касової дисципліни, у тім числі за витрачанням грошових коштів на придбання акцій і облігацій інших підприємств;
організація проведення інвентаризації цінних паперів з метою постійного контролю за ними.
Ключові питання теми:
класифікація фінансових інвестицій з метою організації обліку;
оцінка та завдання організації обліку фінансових інвестицій;
організація документування та обліку фінансових інвестицій.
Необхідно умовою організації обліку інвестицій є першочергове визначення, що вони являють собою. З раніше вивченого, ви знаєте, що інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання сталого доходу або прибутку.
Для організації їх обліку в першу чергу потрібно знати, на який термін проведені вкладення і якими методами. З цією метою інвестиції класифікують, поділяючи їх за кількома ознаками:
за термінами вкладення (довгострокові та короткострокові (поточні). До довгострокових у системі обліку відносять інвестиції, які проведені на період більше одного року, або ті, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент часу. Поточні інвестиції - це власне поточні інвестиції та еквіваленти грошових коштів (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у грошові кошти);
за змістом вкладень (інвестиції в цінні папери, акції або корпоративні права);
за методом обліку (інвестиції, які обліковують за методом участі у капіталі та інші);
за формою вкладень (позикові (не дають права на участь у капіталі об’єкту інвестування, приносять дохід у вигляді відсотків) та пайові (засвідчують право інвестора на частину у капіталі об’єкту інвестування, приносять дохід у вигляді дивідендів).
Організація обліку фінансових вкладень, як організація обліку будь-якого об’єкту, передбачає обов’язкову послідовність облікового процесу, що зображено на (рис.9.4):
Рис.9.4. Схема послідовності організації обліку фінансових інвестицій
Першим етапом організації обліку інвестицій є їх оцінка, оскільки не знаючи вартості об’єкту його не можна відобразити у документі, а потім і у системі бухгалтерського обліку. Вартість визначається за допомогою методу бухгалтерського обліку - методу оцінки. Оцінюють інвестиції за різними методиками в залежності від способів їх придбання, на дату балансу та вибуття. У кожному випадку існує кілька методик оцінки інвестицій.
При придбанні їх оцінюють за первісною (фактичною) собівартістю (купівельною, ринковою вартістю цінних паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства по сплаті комісійних винагород посередникам, мита, податків, зборів, тощо). Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання: за грошові кошти, в обмін на цінні папери власної емісії, в обмін на інші активи.
При складанні звітності застосовуються наступні методи оцінки на дату балансу: за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю і за методом участі в капіталі. За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції; крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі; а також інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо (з врахуванням зменшення корисності інвестицій). За амортизованою собівартістю відображаються інвестиції, не призначені для продажу. Вони включають інвестиції в боргові цінні папери та акції, які, як правило, утримуються підприємством до погашення. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.
При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись наступні методи оцінки інвестицій: за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду); за середньою вартістю; за вартістю перших за часом закупок (метод ФІФО). Як правило, метод оцінки ФІФО використовуються підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.
Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їх чистої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримає підприємство після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продажу та організації самого процесу продажу.
Наступні етапи організації обліку інвестицій - це організація пер-винного обліку (документування), поточного обліку (запис на рахунках бухгалтерського обліку у облікових регістрах), підсумкового об-ліку (запис у Головну книгу, складання по ній оборотної відомості, а на її основі – бухгалтерського балансу).
Підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку з інвестицій при придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку є касові документи (прибуткові та видаткові касові ордери), які відображаються у касовій книзі. Оплата за грошові кошти може проводитися також через банк, що оформляють платіжними дорученнями чи розрахунковими чеками, які додають до виписки банку.
Оплата придбаних акцій може проводитись не тільки шляхом перерахування грошових коштів, але й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі. Тоді підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об’єктів інвестором акціонерному товариству (акт приймання-передачі основних засобів чи нематеріальних активів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо). Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів та отримання відсотків є виписка банку з рахунків в банку з до-данням документів, що підтверджують проведену операцію.
По кожному пакету придбаних цінних паперів складається реєстр у двох примірниках, який повинен мати наступні обов’язкові реквізити: найменування емітента, номінальну вартість цінного паперу, купівельну вартість, номер, серію, загальну кількість, дату купівлі, дат-продажу. На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.
Організація аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про фінансові інвестиції як в об’єкти на території України, так і за кордоном. Тому їх аналітичний облік ведеться в розрізі видів придбаних цінних паперів за кожним окремим підприємством, що їх емітували (випустили) за географічним принципом.
Узагальнення усієї інформації, зазвичай, відбувається у журналах та відомостях, дані з яких систематизуються у Головній книзі, яка є підставою для складання оборотного балансу на кінець звітного періоду.