- •Лабораторний практикум
- •Ткм та матеріалознавсТво
- •6.050503 – «Машинобудування»,
- •6.070106 – «Автомобільний транспорт»
- •Залізовуглецеві сплави та їх мікроскопічне дослідження
- •1.1. Прилади та матеріали
- •1.2. Порядок виконання роботи
- •1.3. Загальні відомості
- •1.3.1. Компоненти, фази та структурні складові залізовуглецевих сплавів
- •1.3.2. Метастабільна діаграма Fе-Fе3с
- •1.3.3. Визначення вмісту вуглецю за мікроструктурою доевтектоїдної та заевтектоїдної вуглецевої сталі
- •1.3.4. Вуглецеві сталі
- •1.3.5. Класифікація сталей за призначенням. Маркування сталей
- •Від вмісту вуглецю
- •1.4. Методичні вказівки
- •1.5. Зміст протоколу
- •1.6. Питання для самоперевірки
- •1.7. Рекомендована література
- •Вивчення мікроструктури чавунів
- •2.1. Прилади та матеріали
- •2.2. Порядок виконання роботи
- •2.3. Загальні відомості
- •2.3.1. Білі чавуни
- •А) доевтектичний 2,9 %с (×150); б) евтектичний 4,3 %с (×200); в) заевтектичний 5,5%с (×150)
- •2.3.2. Половинчасті чавуни
- •2.3.3. Сірі чавуни
- •Ферит – білі зерна.
- •2.3.4. Високоміцний чавун (дсту 3925-99)
- •2.3.5. Ковкий чавун (гост 1215-85)
- •Ферит – білі зерна, перлит – темні ділянки.
- •2.3.6. Чавун з вермикулярним графітом (чвг, дсту 3926-99)
- •2.4. Методичні вказівки
- •2.5. Зміст протоколу
- •2.6. Питання для самоперевірки
- •2.7. Рекомендована література
- •3.1. Прилади та матеріали
- •3.2. Порядок виконання роботи
- •3.3. Загальні відомості
- •Переохолодженого аустеніту сталі у8
- •3.4. Методичні вказівки
- •І термокінетична діаграма з даними швидкості охолодження при гартуванні (б)
- •3.5. Зміст протоколу
- •3.6. Питання для самоперевірки
- •3.7. Рекомендована література
- •Вплив масової частки вуглецю в сталі на її твердість після гартування
- •4.1. Прилади та матеріали
- •4.2. Порядок виконання роботи
- •4.3. Загальні відомості
- •4.4. Методичні вказівки
- •Вуглецю в сталі
- •4.5. Зміст протоколу
- •4.6. Питання для самоперевірки
- •Вивчення структури, властивостей та призначення легованих сталей і твердих сплавів
- •5.1. Прилади та матеріали
- •5.2. Порядок виконання роботи
- •5.3. Загальні відомості
- •Вплив легуючих елементів на структуру та властивості сталей
- •5.3.2. Маркування легованих сталей
- •5.3.3. Класифікація легованих сталей
- •5.3.4. Конструкційні леговані сталі
- •5.3.5. Інструментальні леговані сталі
- •5.3.6. Штампові сталі
- •5.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •5.5. Зміст протоколу
- •5.6. Питання для самоперевірки
- •5.7. Рекомендована література
- •6.3.1. Деформовані алюмінієві сплави
- •6.3.3. Ливарні алюмінієві сплави
- •6.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •6.5. Зміст протоколу
- •6.6. Питання для самоперевірки
- •6.7. Рекомендована література
- •(Справа): а) лита; б) деформована та відпалена.
- •Після гартування і старіння (х250).
- •7.4. Методичні вказівки до виконання роботи
- •7.5. Зміст протоколу
- •7.6. Питання для самоперевірки
- •7.8. Рекомендована література
- •8.3.1. Антифрикційні чавуни
- •8.3.3. Цинкові підшипникові сплави
- •8.3.4. Алюмінієві підшипникові сплави
- •8.3.5. Кальцієві бабіти
- •8.3.6. Олов’янисті бронзи
- •8.3.7. Свинцеві бронзи
- •8.4. Методичні вказівки
- •8.5. Зміст протоколу
- •8.6. Запитання для самоперевірки
- •8.7. Рекомендована література
- •Словник основних термінів
- •Додаток а Правила техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт із дисципліни “ткм та матеріалознавство”
- •Додаток б Мікроструктура сталей
- •Література
А) доевтектичний 2,9 %с (×150); б) евтектичний 4,3 %с (×200); в) заевтектичний 5,5%с (×150)
2.3.2. Половинчасті чавуни
Методом лиття виготовляються також вироби з так званого половинчастого чавуну, що в основі має структуру сірого чавуну, а на поверхні – білого (рис. 2.2). Вибілювання є результатом швидкого охолодження (в кокілях). Така структура поверхневого шару (товщиною 10...30 мм) забезпечує високу стійкість проти спрацьовування. Вироби з відбіленою поверхнею використовуються для виготовлення прокатних валів листових станів, куль для кульових млинів, коліс вагонеток тощо.
а) б)
Рисунок 2.2 – Мікроструктура половинчастих чавунів:
а) половинчатий чавун: сірі включення в центрі – графіт, темні ділянки навколо графіту – перліт, останнє – ледебурит (×200);
б) половинчатий доевтектичний чавун: сірі пластини – включення графіту, сірі ділянки – перліт, білі ділянки з включеннями перліту – цементит (ледебурит) (×200)
2.3.3. Сірі чавуни
В сірих чавунах (ГОСТ 1412-85) графіт на площині шліфа має пластинчату форму. Кристалізація та структурні перетворення в цих чавунах відбуваються відповідно до стабільної діаграми (Fe-C) (рис. 2.3): при температурі нижче 1153 0С утворюється аустенітно-графітна евтектика, а нижче 738 ºС – ферито-графітний евтектоїд.
Рисунок 2.3 – Діаграма стану залізо-графіт (штрихові лінії)
Технічні сплави, окрім заліза та вуглецю, містять кремній, марганець, алюміній тощо, тобто з багатокомпонентними сплавами, в яких евтектичне та евтектоїдне перетворення відбувається в інтервалі температур.
Структура відливок залежить від хімічного складу та швидкості охолодження при кристалізації та евтектоїдному перетворенні.
Через те, що в цементиті вміст вуглецю 6,67 %, а в графіті 100 %, кінетично більш ймовірно утворення Fe3C, не дивлячись на те, що термодинамічно стабільною фазою є графіт (правило Освальда). Тому при швидкому охолодженні можливо утворення цементиту та структур білого чавуну, зменшення швидкості охолодження сприяє процесу графітизації, тобто діє аналогічно введенню кремнію та алюмінію.
Структура чавунних відливків визначається за допомогою діаграм, що показують залежність структури від хімічного складу чавуну та товщини (швидкості охолодження) відливок. В залежності від структури металевої основи (рис. 2.4) сірі чавуни поділяються на:
феритні: структура основи – ферит, практично весь вуглець (за винятком розчиненого у фериті) знаходиться в графіті (рис. 2.4);
ферито-перлітні: структура основи – ферит і перліт. У зв’язаному стані знаходиться <0,7 % вуглецю (в цементиті перліту);
перлітні: структура основи – перліт. У цих чавунах 0,7 % вуглецю знаходиться в цементиті перліту;
перлітно-цементитні.
Рисунок 2.4 – Мікроструктура сірого чавуну після травлення, (×200): структура: графіт – сірі включення пластинчатої форми,
Ферит – білі зерна.
Механічні властивості сірих чавунів залежать не тільки від структури основи, але і від форми та розміру графітних частинок (рис. 2.5). Механічні властивості деяких марок сірих чавунів приведено в табл. 2.1.
Зміною складу вуглецю та кремнію, з одного боку, та швидкості охолодження, з іншого, можна отримати різні структури чавуну (рис. 2.6).
Як видно, при даному вмісту вуглецю чим більше в чавуні кремнію, тим повніше протікає процес графітизації, i чим більше в чавуні вуглецю, тим менше потрібно кремнію для отримання заданої структури.
Таблиця 2.1 - Механічні властивості сірих чавунів
Марка сплаву |
Механічні властивості, не менше |
Призначення |
|||||
σв, кгс/мм2 |
σзг, кгс/мм2 |
НВ, кгс/мм2 |
|||||
Сірі чавуни, ГОСТ 1412-85 |
|||||||
СЧ 12 |
12 |
28 |
143-229 |
Грузи, плити для полу та інші невідповідальні відливки |
|||
СЧ 12 |
15 |
32 |
163-229 |
Рукоятки, кришки та інші невідповідальні відливки |
|||
СЧ 28 |
28 |
48 |
170-241 |
Відповідальні і складні машинобудівельні деталі |
|||
СЧ 40 |
40 |
60 |
207-270 |
Деталі, які працюють під тиском та при значних навантаженнях |
|||
Ковкі чавуни, ГОСТ 1215-85 |
|||||||
КЧ 30-6 |
30 |
6 |
100-163 |
Картери редукторів, гаки, скоби |
|||
КЧ 35-10 |
35 |
10 |
100-163 |
Елементи карданних валів |
|||
КЧ 50-5 |
50 |
5 |
170-230 |
Ланцюги та ролики конвеєрів, тощо |
|||
КЧ 60-3 |
60 |
3 |
200-270 |
Виливки складної форми |
|||
Високоміцні чавуни ДСТУ 3925-99 |
|||||||
ВЧ 1000-12
|
1000МПа |
12 |
240-270 |
Середньо- та важконавантажені деталі відповідального призначення |
|||
ВЧ 800-10 |
800 |
10 |
240-300 |
Корпуси парових турбін |
|||
ВЧ 600-15 |
600 |
15 |
192-277 |
Поршні, кронштейни та інші деталі |
|||
ВЧ 900-10 |
900 |
10 |
270-260 |
Деталі прокатного, ковальсько-пресового обладнання |
|||
Чавун з вермикулярним графітом ДСТУ 3926-99 |
|||||||
ЧВГ 300
|
300
|
5
|
135-170
|
Головки блоків циліндрів, випускні колектори |
|||
ЧВГ 400
|
400
|
4
|
160-200
|
Гальмівні диски, колінчасті і розподільчі вали |
|||
ЧВГ 500 |
500 |
2 |
190-250 |
Зубчасті колеса, корпуси турбокомпресорів, тощо |
|||
В залежності від вмісту вуглецю, пов'язаного в цементит, розрізняють: білий (область I), половинчастий (область II), перлітний сірий (область ІІІ), феритно-перлітний (область IV), феритний сірий (область V) чавуни (рис. 2.6).
Пластинчастий графіт являє собою нaдpiзи (мікротріщини), що знижують границю міцності при розтягуванні, при цьому чим більш дисперсні графітні частинки, тим вище властивості чавуну. Введення в чавун модифікаторів першого роду приводить до збільшення кількості центрів графітизації та подрібнення частинок графіту.
а) б) в)
Рисунок 2.5 – Форми графітних включень, (×1000):
а) крупнопластинчатий графіт (повільне охолодження);
б) пластівкоподібний графіт (прискорене охолодження);
в) кулькоподібний графіт (модифікований чавун).
Рисунок 2.6 – Вплив вуглецю i кремнію на структуру чавуна
(заштрихована область – найбільш поширені чавуни)
Присутність у чавунах великої кількості мікро надрізів робить їх дуже чутливими до концентраторів напруг. Графіт сприяє утворенню крихкої стружки i тим поліпшує обробку чавунів різанням. Чавуни мають високу демпфіруючу здатність (добре гасять коливання). Крім цього, графіт – гарна змазка, у зв'язку з чим він підвищує антифрикційні властивості чавуну.
Структура металевої основи впливає на межу міцності при стисненні; твердість і зносостійкість збільшуються при зростанні кількості перліту. Ферит, навпаки, зменшує міцність та зносостійкість чавунів.
Сірі чавуни використовуються як матеріал для виготовлення мало- та середньо навантажених опор, деталей сільськогосподарських машин, верстатів, автомобілів, тракторів, станин електродвигунів тощо. Згідно ГОСТ 1412-85 сірий чавун маркується літерами СЧ та цифрами, що характеризують значення границі міцності при розтягуванні. Наприклад, чавун СЧ15 має σ > 150 МПа (15 кгс/мм2). Властивості чавунів, в тому числі і сірих, можуть бути значно покращенні модифікуванням.
Модифікування – це введення спеціальних добавок при плавленні або при розливанні сплавів з метою поліпшення їх структури та властивостей. За впливом на процеси кристалізації розрізняють модифікатори I та ІІ типів. Модифікатори I типу у вигляді тугоплавких дисперсних частинок оксидів, нітридів, карбідів тощо – це додаткові центри кристалізації (графітизації). Вони зумовлюють утворення дрібного зерна або частинок графіту в сплаві. Для чавунів модифікатори I типу це – силікокальцій, алюміній; для сталей – цирконій, ніобій, ванадій, алюміній. Модифікатори ІІ типу – це поверхнево-активні речовини, їх атомний розмір набагато перевищує розмір атома, тому вони знаходяться не в твердому розчині, а на міжфазній поверхні. Внаслідок цього поверхнево-активні елементи зменшують поверхневу енергію межі поділу “рідина-тверда фаза”, що зменшує критичний розмір зародка та змінює форму. Так, наприклад, введення в ківш, в струмінь розгону або в форму поверхнево-активних елементів магнію, цезію сприяє глобуляризації часток графіту у чавуні.
