2.5. Cучасні концепції та парадигми регіону.

Слайд 25

У теорії регіональної економіки останнім часом з'явилися нові концепції, які в цивілізованих країнах відображають сучасні тенденції посилення регіоналізму — прагнення регіонів до політичної та економічної самостійності.

Поділ регіонів за суттю і змістом їх внутрішньої структури. У світовій регіональній науці найбільш поширені чотири парадигми регіонів:

1. Регіон як квазідержава

Це відносно уособлена підсистема держави і національної економіки. У більшості країн регіони акумулюють все більше функцій і фінансових ресурсів, що раніше належали центру. Пожвавлюються процеси децентралізації або федералізації країн. Наприклад, у Бельгії створені нові федерації. Дуже цікаві тенденції спостерігаються у Великій Британії (питання самостійності Північної Ірландії, Шотландії), Іспанії та ін.

Об'єктом дослідження в цьому випадку є удосконалення механізму взаємодії загальнодержавної і регіональної влад, форм міжрегіональних економічних відносин.

Приклад проблемної ситуації: тонкий баланс між децентралізацією і сепаратистськими тенденціями, поява досліджень про стимулювання з боку Росії створення об’єднаних територіальних громад із національних меншин та загроза національній безпеці.

2. Регіон як квазікорпорація.

За цією якістю регіон є великим суб'єктом власності (регіональної і муніципальної) та економічної діяльності. Регіону треба управляти своєю власністю, вступати у відносини з іншими регіонами і країнами. Він має захищати власну торговельну марку, боротися за вищий інвестиційний і підприємницький рейтинги, за трансферти та економічні пільги тощо. Тобто регіон є учасником конкурентної боротьби на ринках товарів, капіталу, праці і взаємодіє з національними і транснаціональними корпораціями.

Практичний вимір такого підходу: маркетинг територій, брендинг і просування бренду регіону тощо.

3. Регіон як ринок.

Вплив регіону як квазідержави і квазікорпорації сприяє зближенню ринкових ареалів із межами регіонів. Нині виникає нова наука — регіональне ринкознавство. Такий підхід до регіону акцентує увагу на загальних умовах економічної діяльності (підприємницький клімат) і особливостях регіональних ринків товарів, послуг, праці, кредитно-фінансових ресурсів, цінних паперів, інформації, знань тощо.

Три розглянуті парадигми об'єднуються між собою через пошук компромісних рішень взаємодії ринкового саморегулювання, державного регулювання і соціального контролю у регіоні.

4. Регіон як соціум.

У цьому аспекті на перший план виступають інтереси різних груп населення у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, охорони навколишнього середовища та проблем розселення.

Сучасні цікаві концепції:

Креативні регіони Річарда Флоріда. Книга «Креативний клас. Люди, які творять майбутнє». Креативний клас, індекс креативності, поняття креативних регіонів, роль креативних регіонів у підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн.

Новий регіоналізм Майкла Кітінга.

Рекомендована література:

Гранберг А. Г. Основы региональной экономики [Текст] : учебник для вузов / А. Г. Гранберг; Гос. ун-т —Высшая школа экономики. — 4-е изд. [стер.]. — М.:

Изд. дом ГУ ВШЭ, 2004. — 495. С. 41-68; 81-94.

Брикова І. Роль креативних регіонів у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації [Електронний ресурс]/ Ірина Брикова. – Режим доступу: http://iepjournal.com/journals/14-15/2011_9_Brikova.pdf.